Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Універ.освіта.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
18.41 Mб
Скачать

11. До фундаментальних принципів досягнення високого рівня якості університетської (вищої) освіти в умовах Європейського простору не відносяться:

а) зацікавленість студентів, роботодавців і суспільства в цілому у високій якості освіти;

б) ключова важливість автономії закладів і установ, збалансована усвідомленням того, що автономія ВНЗ несе з собою дуже серйозну відповідальність за якість освіти;

в) система зовнішнього забезпечення якості освіти повинна відповідати своїй меті і ніяким чином не ускладнювати роботу ВНЗ більше, ніж це необхідно для виконання контрольованою системою своїх завдань;

г) наявність одного монолітного рішення для всіх вищих навчальних закладів країн Європи без урахування їх особливостей , кращих надбань в сфері національної освіти тощо;

д)відтворення такої матеріально-технічної основи ВНЗ, використання якої уможливить підготовку фахівців високої якості і які будуть затребувані ринковою економікою своєї країни Європи та світу.

12. Програма дій, щодо реалізації Болонського процесу включає:

а) відношення між викладанням та науково-дослідницькою роботою у ВНЗ;

б) обґрунтовану стратегію щодо якості вищої освіти і стандартів;

в) організацію системи забезпечення високої якості освіти;

г) високу відповідальність ректорату, кафедр, факультетів та інших підрозділів ВНЗ і осіб за забезпечення високого рівня вищої освіти;

д) стратегію реформування державного управління фінансовою і банківською системами.

Тема 5. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою

План

              1. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців ринкового типу – невід’ємна складова Болонського процесу

              2. Теоретичні і методичні основи фундаменталізації підготовки фахівців з вищою освітою: їх застосування в університетській освіті

              3. Головні напрями фундаменталізації фінансово-економічної освіти в університеті: механізми їх впровадження

              4. Доцільність і ефективність використання системного програмування, пакетів прикладних програм, електронних книг як інноваційних засобів і мобільного навчання в університеті

Література [81,86, 106; 107;114; 115,118]

1. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців ринкового типу – невід’ємна складова Болонського процесу

В умовах ускладнення виробництва, прискорення науково-технічного прогресу та формування інформаційного суспільства вузькоспеціалізовані фахівці, підготовлені за скороченою програмою, швидко переставали б бути конкурентоспроможними на ринку праці. При цьому на початку ХХІ століття екстенсивними шляхами – подовженням терміну навчання та ускладненням навчального матеріалу – так і не вдалося розв’язати проблему швидкого застарівання знань, що особливо гостро постала у сфері високих технологій – отримання нових матеріалів та здобування нових знань [106; 107].

Аналіз вітчизняних та зарубіжних педагогічних досліджень показує, що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, а не технологічні, утилітарні знання та вміння застосування інформаційних технологій в навчальному процесі, як це має місце в останні десятиліття. Слід відмітити, що повернення до фундаментальної освіти в тому вигляді, в якому вона існувала в СРСР, є неможливим, оскільки змінилися соціально-економічні умови, роль знань у суспільстві, сама система освіти. Однак, без фундаментальної освіти, без оволодіння системним знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця з фінансів та кредиту також неможлива.

Як стверджує доктор педагогічних наук Семеріков С.О., розв’язанню протиріччя між радянським та сучасним підходами до визначення фундаментальної освіти відносить чимало освітніх технологій – насамперед, це технології електронного і дистанційного навчання та тренінгові технології. Проте нова освітня парадигма, в основі якої лежить фундаменталізація навчання, передбачає якісно нові цілі вищої освіти, нові принципи добору та систематизації знань: на базі цих принципів не стільки розширюється обсяг професійних та загальнонаукових знань, скільки визначаються їх зв’язки та способи формування і функціонування в практичній діяльності [106; 107].

Спрямування системи університетської освіти на особистість як головний соціальний орієнтир проявляється в різних напрямах, і провідним серед них є створення для будь-якого члена суспільства можливості здобуття освіти будь-якого характеру та рівня в будь-який період його життя. Становлення особистісно орієнтованої системи освіти в Україні, на наш погляд, неможливе без підготовки для неї фахівців нового покоління – викладачів, здатних у своїй педагогічній діяльності в університеті реалізувати нову освітню парадигму.

Фундаменталізація предметної підготовки майбутніх економістів, фінансистів, банкірів є актуальним завданням сучасної університетської освіти, оскільки характерною ознакою інформаційного суспільства є те, що в ньому покоління речей та ідей змінюються швидше, ніж покоління людей. Підготовка фінансистів та банкірів за суттю є професійною освітою, проте в сучасних соціально-економічних умовах традиційне протиріччя між фундаментальним та професійним навчанням набуває нового і достатньо гострого змісту: якщо в минулому вузька профілізація була показником високої соціальної захищеності, то сьогодні таким показником стає мобільність, якої може набути лише широко освічена людина, здатна гнучко реагувати на зміну технологій. Орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого століття, поступово зникає з виробничої сфери: у ХХІ столітті потрібен фахівець, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку зі зміною життєвих орієнтирів чи вимог ринку. Досягнення мобільності (зокрема, навчальної та професійної) є одним з найважливіших завдань Болонського процесу, розв’язання якого можливе лише за умови фундаментального характеру вищої освіти. Ми спостерігаємо, як вузькопрофесійна підготовка фахівців поступово витісняється з системи вищої освіти України. Проявом зазначеної тенденції є заходи Міністерства освіти та науки України, спрямовані на зближення вищої педагогічної та класичної університетської освіти. Як відмічає Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник: «Освіта сьогодні – це освіта, яку треба модернізувати і адаптувати до вимог європейських стандартів» [114; 115,118].

Таким чином, усунення наявного протиріччя між соціальним замовленням суспільства, сучасними вимогами до підготовки фахівців у сфері економіки, фінансів та кредиту, необхідністю підвищення їх фундаментальної підготовки та більш широкого використання дистанційних (мобільних) технологій в освітянській практиці, з одного боку, та теорією і практикою навчання в університеті, з іншого, є суспільно значущою проблемою.

Питанню фундаменталізації навчання у вищій школі присвячені праці А.А. Аданникова, С.І. Архангельського, О.В. Балахонова, С.А. Бєляєвої, С.У. Гончаренка, А.П. Загнітка, Г.Я. Дутки, Л.І. Дмитриченко, О.В. Євця, Л.С. Йолгіної, С.Я. Казанцева, В.Г. Кі­нельова, В.В. Кондратьєва, Н.Г. Кошелевої, О.Г. Кучерявого С.В. Носирєва, А.Б. Ольнєвої, Л.О. Омелянович, М.В. Садовникова, С.О. Семерікова, О.І. Скафи, О.В. Сергеєва, Н.Ф. Тализіної, В.Д. Шадрикова, В.П. Шевченка, М.О. Читаліна та ін. [81,86,114; 115,124,125].