3. Структура вищої освіти в умовах її реформування та модернізації

Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, що визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями, як: «Молодший спеціаліст», «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».

Вищу освіту здобувають у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів «Молодший спеціаліст», «Бакалавр», а також «Спеціаліст», «Магістр» як післядипломну. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел фінансування.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "Магістр" (повна вища освіта). Структуру ступеневості вищої освіти наведено на рис.1.

Рис. 1. Структура ступеневості вищої освіти України

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації:

• перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

• другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

• третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями, як:

• молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

• бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

• спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через безперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, що забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

3. Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері диверсифікації освіти

На думку провідних учених [49, 85, 96, 110, 111, 122], для загальноприйнятої в країнах Заходу моделі вищої освіти характерні зовсім інші відмінні ознаки: висока селективність при переході з нижчого ступеня на вищий і велика варіативність при виборі спеціалізації; гнучка спеціалізація і наявність різних дипломів, організаційна обґрунтованість рівнів, різноманіття різних форм навчання. Нині спостерігається тенденція створення нових типів вищих навчальних закладів неуніверситетського типу: дворічні технологічні інститути у Франції, вищі професійні школи в Німеччині, общинні і технічні коледжі в США, різні типи коледжів у Великобританії та інші. Це мобільні та динамічні вищі навчальні заклади, що орієнтовані на пріоритетне забезпечення регіонів фахівцями. В Україні також виникають навчальні комплекси і структури нового типу. Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері її диверсифікації відображені на рис.2.

• реалізація нової парадигми освіти, що полягає у фундаментальності, цілісності і спрямованості на особистість;

• значна диверсифікованість і реагування на кон'юнктуру ринку інтелектуальної праці;

• підвищення освіченості випускників, спрямованих до “освіти крізь усе життя”на відміну від “освіти на все життя”;

• свобода вибору “траєкторії навчання” і відсутність тупикової освітньої ситуації;

• можливість ефективної інтеграції із середніми загальноосвітніми і середніми спеціальними навчальними закладами;

• стимулювання значної диференціації середньої освіти;

• широкі можливості для післядипломної освіти;

• можливість інтеграції до світової освітньої системи.

• пошук нових, найбільш гнучких і економічних, організаційних форм освіти, що відбивають наявні потреби суспільства і можливості наявної системи освіти;

• взаємодія окремих компонентів освітньої системи;

• контроль відповідності системи і якості освіти цілям і потребам суспільства;

• наповнення змістом чинних освітніх інституцій, удосконалення механізмів забезпечення саморозвитку системи освіти, визначення оптимального співвідношення між освітніми компонентами;

• відпрацювання шляхів інтеграції до світової освітньої системи;

• виявлення конкретних механізмів задоволення освітніх потреб;

• економічне і юридичне забезпечення системи освіти.

Рис. 2. Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері диверсифікації освіти [96]

Таким чином, у швидкозмінних умовах розвитку цивілізації у розвитку університетської системи освіти спостерігається всезростаюче зміщення центру ваги до орієнтації на самоцінність людської особистості як мети, а не засобу соціального та економічного розвитку. Розвиток людської особистості виступає своєрідним фокусом, «п’ятим елементом», точкою відліку у балансі між соціальним та економічним розвитком у єдиній структурі сталого розвитку цивілізації і є важливою стратегією становлення і розвитку університетської системи освіти в Україні. Сталий розвиток університетської освіти базується на неухильному сповіданні та слідуванні за цілісною системою основних принципів, що пов’язані між собою і мають синергетичний ефект у визначенні паритету та дотриманні балансу інтересів, цінностей між, з одного боку, Європейським вибором – стабільністю та культурою миру, та, з другого боку, Американським вибором – продуктивністю та ефективністю.

Завдання і форми модульного контролю знань студентів

а) складання глосарію:

• Університетська освіта – це...

• Вищий навчальний заклад - це...

• Початкова загальна освіта – це...

• Базова загальна середня освіта – це...

• Повна загальна середня освіта – це...

• Професійно - технічна освіта – це...

• Базова вища освіта – це...

• Повна вища освіта – це...

• Освітні рівні – це...

• Освітньо-кваліфікаційний рівень (ОКР) – це...

• Освітньо-кваліфікаційні рівні згідно з Болонською декларацією – це...

• Болонський процес – це...

• Болонська декларація – це...

• Європейська інтеграція – це...

• Європейський простір вищої освіти – це...

• Система вищої освіти в Україні – це...

• Європейський Союз – це...

• Кредитно – модульна система організації навчального процесу (КМС ОНП)– це...

• Державна політика в сфері університетської освіти – це...

• Велика Хартія університетів (Magna Charta Universitatum) – це...

• Європейська кредитно-трасферна система (ESTS) – це...

• Модуль – це...

• Змістовий модуль – це...

• Заліковий кредит – це...

• Інформаційний пакет навчальної дисципліни – це...

• Дистанційна освіта – це...

• А 90-100 балів – це оцінка ”____________”

• В 80-89 балів – це оцінка ”____________”

• С 70-79 балів – це оцінка ”____________”

• D 60-69 балів – це оцінка ”____________”

• E 50-59 балів – це оцінка ”____________”

• FX 30-49 балів – це оцінка ”____________”

• F 0-29 балів – це оцінка ”____________”

б) питання для модульного контролю знань студентів:

1. Що таке євроінтеграція?

2. Яку роль університетська освіта відіграє у побудові в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки?

3. Охарактеризуйте основні принципи та завдання вищої освіти в країнах Європи.

4. Чому Болонський процес виступає як засіб інтеграції систем вищої освіти в країнах Європи?

5. Які Ви знаєте основні документи, що висвітлюють етапи і механізм реалізації Болонського процесу?

6. У чому полягає сутність Європейської кредитно-трансфертної системи (ECTS)?

7. За якою шкалою оцінюються знання студентів в умовах Болонського процесу?

8. Що Ви знаєте про Велику Хартію університетів (Magna Charta Universitatum) і для чого вона була створена?

9. Яку державну політику в сфері університетської (вищої) освіти реалізує Україна на сучасному етапі?

10. Що таке кредит і скільки кредитів відведено на першому курсі для студентів, які навчаються в бакалавраті за напрямом «Фінанси і кредит»?

11. На Вашу думку, як слід ставитися до кращих надбань і цінностей у сфері культури, науки і освіти у зв’язку з інтеграцією України до європейського простору?

в) складання логіко-структурних схем:

Складіть логіко-структурні схеми:

1. Країни-учасники Болонського процесу;

2. Хронологія подій Болонського процесу.

г) завдання для самостійної роботи студентів:

У стислій письмовій формі дайте відповіді на питання: 1, 6, 9 (дивись пункт б).

д) тести:

1. Якому поняттю відповідає таке визначення: «сукупність загальнонаукових і спеціальних знань, отримання яких дозволяє розв’язувати актуальні завдання на виробництві, вести науково – дослідницьку або педагогічну діяльність відповідно до спеціальності»:

а) базова загальна середня освіта;

б) повна загальна середня освіта;

в) професійно - технічна освіта;

г) університетська освіта.