3.4. Техніко-економічні показники організації технічного обслуговування та поточного ремонту рухомого складу.

Загальні витрати автотранспортного підприємства на виконання перевезень в значній мірі залежать від рівня організації технічного обслуговування і поточного ремонту рухомого складу.

Витрати на технічне обслуговування і ремонт складаються перш за все з витрат на запасні частини, ремонтні та інші матеріали і заробітної плати ремонтно-обслуговуючого персоналу. В свою чергу витрати на пальне, мастила, шини і інше експлуатаційні матеріали находяться в залежності від якості технічного обслуговування.

При проведенні аналізу рівня організації технічного обслуговування і ремонтів слід визначити величину витрат, які приходяться на одиницю пробігу рухомого складу автотранспортного підприємства.

Розрахунки проводять наступним чином:

а) витрати на запасні частини і ремонтні матеріали

Sзч = Сзч/L коп/км;

б) витрати на заробітну плату ремонтно-обслуговуючого персоналу

Sзп = Сзп/L коп/км;

в) загальна сума витрат на технічне обслуговування і ремонти

Sто = (Сзч+Сзп)/L коп/км;

Приведені показники мають аналізуватися не лише за абсолютними відхиленнями за певний період, а й відносній фактичній зміні значень.

Якість виконання технічного обслуговування і ремонту автомобілів може характеризуватися числом заявок на поточні ремонти за певний календарний період чи за певний пробіг рухомого складу

Нзр = (СУМ Нзр*1000)/L

Нзр – кількість заявок на поточний ремонт рухомого складу на 1000 км пробігу;

СУМ Нзр – загальна кількість заявок на ремонт рухомого складу по підприємству за певний період;

L – загальний пробіг рухомого складу за цей період, км.

Для більш повного аналізу роботи технічної служби можуть бути використані показники : число запізнень з випуском на лінію, число передчасних повернень з технічних причин, число виникаючих несправностей, загальна тривалість простоїв рухомого складу.

3.5. Організація технічного контролю на атп.* **

Безперебійна робота автомобіля на лінії, безпека руху, чистота повітряного басейну міст в значній мірі визначаються раціональною організацією контролю за технічним станом рухомого складу, що є важливою задачею технічної служби автотранспортного підприємства.

Провідною ідеєю сучасної організації технічного контролю є ідея профілактики. За допомогою технічного контролю необхідно не лише і не стільки визначати брак (несправність рухомого складу) після його повернення, скільки попереджувати всі ті неполадки і відхилення від нормальних виробничих умов, які можуть призвести до виникнення браку (виходу на лінію несправного транспортного засобу).

В наш час на багатьох великих автотранспортних підприємствах організовані відділи технічного контролю (ВТК), які входять до складу технічної служби підприємства. До його складу включають найбільш досвідчених і кваліфікованих спеціалістів, які добре знають конструкцію працюючого рухомого складу, роботу виробничих дільниць і майстерень, зони технічного обслуговування і ремонту.

До основних обов’язків працівників ВТК автотранспортного підприємства входять наступні види робіт:

- контроль за виконанням графіків технічного обслуговування і планових ремонтів рухомого складу;

- участь в комісії з визначення технічного стану парку, окремих одиниць рухомого складу з метою виявлення потреби в ремонті;

- складання при необхідності актів на недоброякісне обслуговування, поганий ремонт і брак продукції, що випускається підрозділами підприємства;

- участь в комісії з підготовки автомобілів до щорічної перевірки рухомого складу в ДАІ;

- спостереження за станом контрольно-вимірювальних засобів автотранспортного підприємства;

- участь в комісії з виявлення причин перевитрат ПММ окремими автомобілями;

- підготовка даних про якість випущеної підрозділами автотранспортного підприємства продукції, про пошкодження рухомого складу і агрегатів з вини водіїв;

- контроль за дотриманням правил обкатки і режиму приробітки нових і капітально відремонтованих автомобілів, двигунів;

- періодична перевірка правильності показань спідометрів;

- періодична перевірка регулювання паливної апаратури за станом відпрацьованих газів двигунів.