5.2. Основи технічного нормування праці.

Наукова організація праці і заробітної платні не можлива без добре організованого нормування. Основним завданням нормування праці є визначення необхідного часу на виробництво одиниці продукції чи на виконання певного обсягу робіт.

Одним з важливих засобів підвищення продуктивності праці є наявність обґрунтованих технічних норм, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки і організації виробництва.

Технічною називають норму часу чи норму виробітки, яка встановлена виходячи з повного використання виробничих можливостей робочого місця з урахуванням передового виробничого досвіду.

Технічна норма часу вимірюється в хвилинах або годинах, встановлюється на кожну виробничу операцію, яка виконується одним працівником або бригадою на одному робочому місці. Для її точного визначення вивчають склад кожної операції, розділяючи її основні та допоміжні прийоми. В залежності від способу виконання робіт прийоми бувають ручними, машино-ручними і машинними.

В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва нормування за прийомами недоцільне. В таких умовах окремі прийоми в порядку їх технологічної послідовності поєднують в групи чи комплекси.

Поділ виробничого процесу на складові частини з метою нормування повинен проводитись разом з вивченням складу витрат робочого часу. Раціональним є поділ часу на час роботи і час перерв. В свою чергу робочий час поділяють на підготовчо-заключний, основний, допоміжний і час обслуговування робочого місця.

Суму основного і допоміжного часу називають оперативним часом.

Час перерв на відпочинку визначається залежно від важкості і складності роботи. Як правило визначається у відсотках від оперативного часу. Втрати часу, які виникають в наслідок організаційно-технічних причин і порушень трудової дисципліни, не підлягають нормуванню.

В технічну норму часу входять норма підготовчо-заключного часу і норма штучного часу, яка встановлена на одиницю продукції. Підготовчо-заключний час в норму штучного часу не входить і розраховується на всю партію виробів.

Норма штучного часу

Тшт = Тосн + Твспом + Т обсл + Твідп

Сума часу на обслуговування і відпочинок іноді називають додатковим часом. В разі, коли додатковий час визначений у відсотках до оперативного формула має вигляд

Тшт = Топ (1+(а+б)/100)

де а – час обслуговування робочого місця, %;

б – час перерв на відпочинок, %.

Маючи технічну норму часу на виготовлення одиниці продукції, можна розрахувати технічну норму виробітки на одного робітника (добова, змінна або часова).

Н вир = Т/т

де Т – загальний фонд робочого часу;

т – норма часу на штуку.

Для автотранспортних підприємств типові норми витрат часу можна визначити шляхом безпосереднього спостереження на робочому місці і фіксації елементів часу (фотографія робочого часу, хронометраж). Нормування праці проводять як для робітників, так і для інженерно-технічних працівників. Для останніх застосовують методи прямого нормування робіт (регламентованих) і статистичного аналізу чисельності працівників (кількість об’єктів, норма керованості).