Замовлення на тренінг.

Замовлення проходить декілька типових етапів його формування:

1. Розуміння необхідності тренінгу,

2. Пошук тренера, тренінгової компанії, та вибір між ними,

3. Узгодження мети та завдань тренінгу,

4. Узгодження змісту тренінгу,

5. Оформлення договору,

6. Комплектація групи.

Підприємство починає розуміти необхідність проведення тренінгу насамперед тоді, коли піклується про власний розвиток та вважає регулярну підготовку та перепідготовку персоналу важливою для себе справою. На даному етапі керівник підприємства визначається, який з підрозділів потребує тренінгу та які саме проблеми можуть бути вирішені таким чином. Інколи можна зустрітися з варіантом при якому тренінги є традиційною формою навчання даного персоналу і головною вимогою до тренера буде проведення стандартизованого тренінгу, за заздалегідь розробленим планом.

Тренінг може проводити внутрішній тренер даної компанії, або, якщо підприємство проводить їх нерегулярно, то воно змушено замовляти тренінг в інших компаніях. Визначитись з вибором допомагає наявність сайту компанії або тренера, інформація про ті програми, що були створені та проведені раніше, позитивні відгуки попередніх замовників.

Наступним кроком є співбесіда між замовником та тренером під час якої проводиться узгодження мети та завдань тренінгу, кількості учасників, регламенту роботи, наявності ще якихось варіантів робіт. Наприклад:

• “Тренінг з прямих продаж”, 25 співробітників без досвіду роботи, 5 годин.

• “Ассертивність для підлітків”, 15 дівчат, 8 годин,

• “Тренінг команди” 18 співробітників різного рангу, 24 години...

Чим точніше буде сформульовано завдання на даному етапі, тим з більшою ймовірністю тренінг пройде успішно. Для цього тренер має дізнатися про той конкретний зміст, що його вкладає замовник у свої вимоги:

• Нам потрібно навчити групу навичкам продаж!

• Яким саме?

• Щоб вони могли вільно презентувати товар, розрізняли типи покупців, запобігали конфліктам. (Або “Щоб використовували провокативні варіанти, не боялися йти на конфронтацію...”)

Обов’язково треба дізнатись про ознаки та критерії успішності тренінгу, і не лише про ті, що стануть помітні через кілька тижнів по закінченні тренінгу (“Збільшиться рівень продажу...”), а й ті, що можуть бути проконтрольовані на самому тренінгу (“Продавці вільно відповідають на несподівані запитання про якості товару”). На основі отриманої інформації формулюється мета та завдання тренінгу, які тренер у письмовій формі демонструє замовнику. При отриманні його згоди тренер починає планування тренінгу: які саме вправи, лекції, обговорення то що будуть потрібні для досягнення мети. Роздаткові матеріали, посібники та інший інструментарій також треба узгодити до початку тренінгу. Приблизний розклад проведення занять з темами, вправами та їх метою може бути пред’явлений замовнику на його вимогу. Замовник має узгодити також приміщення та склад групи учасників. При оформленні договору між замовником та компанією, яка зобов’язується провести тренінг обумовлюються зобов’язання сторін, форма оплати та форма звіту про тренінг: письмовий звіт, відео матеріали, посібник то що.

Комплектація групи зазвичай входить до повноважень замовника: він обговорює хто саме з його персоналу має бути присутнім на тренінгу та зобов’язується забезпечити їх наявність. При проведенні тренінгів на замовлення, зручною є організація тренінгу при якій група має сталий склад і сформована або з працівників одного рангу: “директори регіональних філій”, або одного підрозділу.

Типові проблеми при співбесіді з замовником.

Але не завжди формування замовлення на тренінг відбувається настільки легко та послідовно... Проблеми можуть початися ще при визначенні потреби у тренінгу як такому, коли замовник хоче досягти під час нього несумісних між собою результатів: “Проведіть тренінг ассертивності, щоб школярі стали слухняними”, або “Тренінг особистого кар’єрного зростання з метою утворення команди...” В даній ситуації треба виявити ту мету, яка з точки зору клієнта найважливіша та працювати над її конкретизацією. На тому ж етапі заважатиме невідповідність групи або регламенту роботи вимогам тренера: “Проведіть тренінг для двох менеджерів зараз, а ще для двох – через три тижні...”

Інколи за допомогою тренінгу намагаються вирішити зовсім інші адміністративні чи організаційні питання, що значно зручніше робити взагалі інакше: “В нас нема посадових інструкцій, то хай вони їх і розроблять на тренінгу”, або “Ми вирішили зробити реструктурізнацію даного підрозділу, то тренер має повідомити про це працівників”. Якщо Ви вирішили все ж проводити тренінг за таких умов, то на ньому необхідна присутність керівника, в чий компетенції знаходяться ці питання, а тренер може лише слідкувати за тим, щоб процедура обговорення утримувала учасників у конструктивному руслі.

На етапі вибору тренера керівник установи оцінює не лише вашу компетентність, а й вміння проводити співбесіду, справляти враження та відповідність вашого індивідуального стилю та стилю його організації. Тому, щоб запобігти непорозумінням на цьому кроці треба дізнатися про підприємство, з яким ви збираєтесь працювати, якомога більше, та бути готовим до типових та провокаційних запитань замовника. Зрозуміло, що йому будуть потрібні відомості про те, де і як ви навчалися проведенню тренінгів, який маєте досвід, як ставитесь до цінностей даної організації: “Нас не лякає плинність кадрів, мають залишитися лише найкращі”, або “Ми – як одна родина, і кожен має допомагати іншим”. Провокаційні запитання можуть стосуватися вашого одягу, стилю поведінки, сумнівів у вашій компетенції: “Як Ви можете читати тренінг продаж, якщо самі ніколи не продавали цей товар?” Тренер також має зважити, чи він бажає виконувати дане завдання для даного замовника, чи може треба порекомендувати когось іншого. Великі розбіжності у баченні мети із замовником, або власне бажання щось переробити на чужому підприємстві – ознаки того, що краще відмовитися від даного тренінгу. Треба також розуміти, що процес пошуку тренера може зайняти в замовника кілько тижнів або й місяців, а узгодження терміну проведення про ведіння тренінгу – ще довше.

Мета, що її заявляє замовник може не співпадати з метою учасників тренінгу та вашим власним баченням ситуації:

Директор школи. “Проведіть тренінг з профілактики нарковжитку за дві години, щоб налякати старшокласників!”

Старшокласники: “Ми часто стикаємось з тим, що наші друзі вживають та продають наркотики. Як їм допомогти?”

Тренер – шкільний психолог: “Треба проводити тренінг з відповідального вибору, а це щонайменше 12 годин...”

Проблеми такого роду потребують узгодження з замовником та пошуку оптимальних шляхів досягнення мети. Неконкретність завдань тренінгу заважає його плануванню, та створює передумови для подальшого конфлікту з замовником. Навпаки, занадто конкретний перелік вправ, та ще й робочими назвами, може викликати в замовника багато зайвих запитань: “А що то за “Штовхалка” стоїть в перший день другою вправою?!”

Тренер створить проблеми собі та іншим, якщо почне проведення тренінгу без оформленого договору, сподіваючись на відповідальність замовника, або не обумовить відповідальність за приміщення, комплектацію групи, строки, форму звітності то що. На цьому ж етапі треба звернути увагу на морально – етичні проблеми проведення та організації тренінгу: яка інформація має конфіденційний характер, а яку треба відобразити у звіті. Наприклад: одне з завдань тренінгу – підвищення мотивації персоналу, а один з учасників не лише не мотивований працювати, а й активно заважає іншим. Чи треба повідомити про це керівництво? Проведення відеозапис опису під час тренінгу на вимогу замовника може стати приводом для конфлікту з учасниками групи.

Роблячи висновки до підрозділу, можна вважати, що чим більше проблем та непорозумінь буде виявлено та конструктивно вирішено під час співбесіди з замовником, то тим краще та спокійніше пройде тренінг.

Основні моделі вдоволення потреб учасників.

Врахувавши потреби замовників на етапі попередньої співбесіди тренер опиняється на тренінгу або на зустрічі з майбутніми учасниками і помічає, що їх бажання не дуже співпадають з очікуваннями замовника... Тренер починає шукати оптимальну модель вдоволення потреб учасників. Існує декілька базових моделей тренінгу.

Розвиток кар’єри.

При даній моделі тренер намагається співвіднести уявлення учасників групи про власну кар’єру та життєві плани з розвитком організації в цілому. Можливо також проведення тренінгів кар’єрного зростання на замовлення самих учасників в збірній групі.

При використанні даної моделі на початку тренінгу проводиться ретельне опитування щодо мети учасників, потім, в першому блоку вправ тренер дає вправи на чітке формулювання мети, дослідження життєвого шляху та його перспектив, особистісні цінності та пріоритети. Далі учасники зв’язують отриману інформацію з метою розвитку власної організації та створюють власний план необхідного навчання.

Окрему проблему в межах даного напрямку створюють тренінги призначені для кадрового резерву. Вони виникають як правило у тих галузях народного господарства, де висока кваліфікація персоналу пов’язана з специфічними знаннями, а не навичками керівництва: важкій промисловості, енергетиці то що. Тому людина яку висувають на керівну посаду добре володіє специфічно професійними знаннями, але не має навичок самостійного прийняття рішень у складних соціо – технічних системах. Під час тренінгу тренер має сформувати мотивацію кар’єрного зростання, дати потрібні навички та провести професійний добір – рейтинг учасників за їх можливостями працювати на керівний посаді.

Розвиток компетентності.

Другим варіантів тренінгів, є програми, спрямовані на розвиток професійної компетентності. Вони планується згідно побажанням замовників, та в їх проведенні може приймати участь не лише психолог – тренер, а й спеціаліст якоїсь іншої галузі. Як правило, вони здійснюються в рамках регулярної підготовки та перепідготовки персоналу. До даної групи можна віднести такі типові тренінги, як:

• Телефонне спілкування,

• Техніки прямих продаж,

• Презентації,

• Конфліктологія,

• Мотиваційний менеджмент, то що...

При побудові тренінгів даного типу важливо мати чіткі стандарти розвитку необхідних навичок та запланувати можливість їх перевірки в межах тренінгового процесу. Зростають також вимоги до учасників групи: оптимально, щоб вони мали однаковий рівень кваліфікації в тому, чому їх навчатимуть. Якщо знання та навички учасників дуже не рівномірні, то треба приділити більше можливостей для обміну досвідом між учасниками. В цьому допоможуть групові дискусії, робота над проектами, моделювання найбільш вдалих стратегій діяльності.

Успішному розвитку професійної компетенції, особливо в соціальній сфері, можуть перешкоджати особистісні проблеми учасників групи, наявність неконструктивних переконань, ригідних систем психологічного захисту. Тому тренер даної групи опиняється перед дилемою: чи поступитися в дечому успішністю навчання і зберігати формат саме тренінгової, а не психотерапевтичної діяльності, чи перейти до психотерапії.

За нашим досвідом, вибір залежить від кількості учасників з нераціональними переконаннями, та того до якої міри це заважає успішному навчанню.

Другим типом тренінгів, спрямованих на подолання конкретних проблем є профілактичні програми, які можуть бути спрямовані на

Вирішення конкретної проблеми.

Інколи тренінг замовляють тоді, якщо організація перебуває в процесі кризи або реорганізації. Це призводить до виникнення організаційних, управлінських, між особистісних проблем, які сподіваються вирішити шляхом тренінгу. Тренеру слід бути особливо уважним при виконанні таких замовлень, бо більшість цих проблем було б значно зручніше вирішувати інакше. При підготовці тренінгу узгоджується з замовником, які саме варіанти вирішення проблем та конфліктів він вважає припустимими для даної організації (для деяких організацій звільнення персоналу - нормальна ситуація, а для деяких – треба зберегти усіх працівників).

Серед проблем, що постають перед тренером та групою зустрічаються такі як:

• Конфлікти між працівниками,

• Планування перспектив розвитку підприємства та перерозподіл обов’язків.

• Подолання проблем пов’язаних з реорганізацією.

• Створення нового відділу...

В ході тренінгу основним стає організована групова дискусія, методи мозкового штурму, організаційно – ділові ігри.

Другим типом тренінгів, спрямованих на подолання конкретних проблем є профілактичні програми, які можуть бути спрямовані на формування свідомого ставлення до наркотичних речовин, профілактики венеричних захворювань то що. Вони проводяться на замовлення шкільної адміністрації або батьків і мають багато складних та різноманітних завдань: інформувати підлітків, дізнатися про наявні переконання, сформувати потрібні переконання та мотивацію дотримуватись здорового способу життя.

Виявлення невідповідностей та побудова мотивації розвитку.

Одним з варіантів побудови мотивації тренінгу, як для замовника так і для учасників, є виявлення невідповідності реальної поведінки та бажаного стандарту. З даною метою проводяться попередні дослідження (наприклад поведінки продавців у торговому залі), за якими тренінгова компанія пише звіт та пропозицію по проведення тренінгу. В такому звіті треба чітко вказати якими навичками та вміннями володіє персонал уже зараз, які навички відсутні та до яких наслідків це призводить. Наприклад:

“Продавці чітко знають назви товарів, але не можуть надати відомостей про технічні характеристики апаратури. В наслідок цього, протягом однієї години, троє потенційних покупців, що поцікавились даними характеристиками, не отримали відповіді та пішли з магазину. Вважаємо за потрібне включити в програму тренінгу вправу – іспит “Технічно – обізнаний покупець.”

Подібну річ можна зробити в ході самого тренінгу використовуючи складні про вокативні завдання, для виконання яких група має володіти специфічними навичками. Це дає можливість учасникам переконатись як у наявному рівні умінь, так і перевірити їх зростання протягом тренінгу.

Презентація тренінгу.

Презентація тренінгу може відбуватися як у письмовому вигляді так і в усному. Письмова презентація надсилається замовнику, або використовується як об’ява з метою збору групи. Бажано, щоб у письмовій презентації була чітко вказана мета та завдання даного тренінгу, його учасники, час та місце проведення. Вказуються також основні форми тренінгової роботи, які будуть використані та результати, які отримають учасники. Типовим варіантом письмової презентації для окремих учасників можна вважати таку:

“Для педагогів та психологів, що працюють з дітьми проводиться тренінг: «Проблеми та методи співробітництва з дітьми». Програма містить:

• практичне засвоєння навичок аналізу ранніх дитячих спогадів,

• експериментування з методами Адлеріанської терапії,

• розвиток навичок метафоричного спілкування.

Тренінг проходить чотири дні (32 години).”

Усна презентація тренінгу інколи відбувається за кілька днів до його початку, коли учасники мають познайомитись з тренером та програмою, внести свої доповнення та прийняти рішення щодо участі в тренінгу. Під час такої презентації треба звернути увагу не лише на інформаційні, а й на емоційні повідомлення. Зручною буде її побудова у вигляді діалогу з майбутньою групою про очікування від тренінгу, можливості тренера та можливості групи... Також часто у презентацію включаються 1 –2 типові для даного тренінгу вправи, що слугують моделлю майбутньої діяльності. Так, на презентації тренінгу партнерського спілкування, тренер запропонував учасникам поділитись на пари, взяти аркуш паперу та намалювати ялинку, утримуючи вдвох одну ручку... Потім обговорив результати та враження учасників, створивши мотивацію навчитись конструктивній співпраці.

Мета та завдання тренінгу.

Мета тренінгу, що була сформульована в ході спілкування з замовником, має бути конкретизована у завданнях тренінгу. Це робиться наступним чином: тренер уявляє собі (на основі спілкування з замовником, вивчення документації, спостереження) наявну ситуацію на підприємстві та порівнює її з тою, що має бути наприкінці тренінгу. Завдяки цьому, можна зрозуміти той обсяг знань, навичок, переконань, що його має засвоїти група під час тренінгу. Надалі тренер має побудувати логічну послідовність завдань: від простого – до складнішого, від базових навичок – до індивідуального стилю, від індивідуальної мети учасників – до загальної мети компанії. Завдання вписуються та перевіряються, з даною метою тренер задає собі систему запитань:

• Чи буде досягнута мета тренінгу, якщо група виконає ці завдання, чи буде ще щось потрібно?

• А якщо дане завдання не буде виконано, як саме це вплине на ефективність тренінгу?

• Якщо їх розмістити в іншій послідовності, як це вплине на результат?

• Як саме я дізнаюся, що дане завдання виконано?

В результаті всі завдання мають бути чітко та зрозуміло сформульовані і розміщені у зручній для тренера та групи послідовності. Наприклад, замовник потребує провести антинаркотичну профілактичну програму, мета якої – виховання в школярів свідомого ставлення до нарковжитку:

Перше формулювання.	Остаточне формулювання	Поведінкова ознака.
Поважати себе.	Сформувати позитивне ставлення до себе, уявлення про власну життєву перспективу.	Кожен учасник може написати або повідомити вголос за які якості характеру та особливості поведінки він поважає себе. Може сформулювати життєві плани на декілька найближчих років та збирається їх здійснювати.
Знати про наркотики.	Надати інформацію про ситуативні та довготривалі наслідки вживання наркотичних речовин.	Може пояснити оточуючим які наркотики та чим саме небезпечні не лише для здоров’я, а й для реалізації своїх планів.
Уникати нарковжитку	Сформувати навички розпізнавання та свідомого уникання ситуацій можливого нарковжитку.	Під час рольової гри та аналізу ситуативних завдань вірно розпізнає ситуації можливого нарковжитку та демонструє навички уникання та протистояння.

Звичайно, що завдання прописані таким чином можуть бути легко узгоджені з замовником, в них іноді вносяться корективи з урахуванням потреб замовника. Завдання допомагають підібрати конкретні вправи та методичні прийоми, які потрібні для їх виконання. На даному етапі увага тренера зосереджена не лише на дидактичних завданнях семінару, а й на особливостях динамічного процесу у майбутній групі. Тому поряд з дидактичними завданнями виникають завдання, щодо регулювання емоційного мікроклімату групи. Спробуємо додати ці аспекти до нашого майбутнього профілактичного тренінгу та спрямувати Савою увагу на процес планування роботи.

Тепер наш тренінг конкретизувався до кількох змістовно – організаційних блоків, кожен з котрий має свої завдання та ознаки завершення.

Система блоків тренінгу:

• Знайомство з тренером та метою проведення тренінгу.

• Знайомство школярів різних класів.

• Встановлення правил групи.

• Сформувати позитивне ставлення до себе.

• Уявлення про власну життєву перспективу.

• Створення на тренінгу атмосфери толерантності та поваги.

• Підтримка особистих планів та взаємоповага.

• Надання інформацію про ситуативні та довготривалі наслідки вживання наркотичних речовин.

• Стимулювання активності групи.

• Перевірка рівню засвоєних знань.

• Стимулювання спрямованості у майбутнє та власної відповідальності.

• Формувати навички розпізнавання та свідомого уникання ситуацій можливого нарковжитку.

• Перевірити ефективність засвоєння отриманої інформації, та поведінкової готовності.

Далі ми маємо подивитись на той час, що його виділяють на проведення тренінгу та вирішити скільки часу в залежності від важливості та складності теми може зайняти кожен змістовний блок. Це допоможе скомпонувати їх у частини тренінгу приблизно однакові з довжиною та складністю. Якщо у тренінгу є досить складні теми, що потребують від учасників інтелектуального чи емоційного напруження краще їх розмістити в середині занять, перемежаючи з більш легкими, руховими, ігровими вправами. При підготовці тренінгу треба вказати ймовірний час, протягом якого трупа буде виконувати ту чи іншу вправу, обговорення, то що. Одна й та сама вправа, в залежності від терміну її проведення, може справити зовсім різне враження на групу. Уявимо собі просту рухову вправу: “Сліпий та поводир” , що проходить протягом 5 хвилин – учасники відчувають релаксацію, увага зосереджується на взаємодії з оточуючими. Та сама вправа – на вулиці протягом 30 хвилин в один бік – учасники зосереджуються на власних почуттях, новому сприйманні світу... Та ж вправа 3 години для сімейної пари під час прогулянки... Техніки модифікації вправ в залежності від завдання будуть докладніше змальовані у наступних розділах.

Остаточне формулювання дидактичного завдання	Завдання, пов’язане з груповою динамікою	Поведінкова ознака.
	Знайомство школярів різних класів. Встановлення правил групи.	Учасники спілкуються не лише з однокласниками та дотримуються правил поведінки на тренінгу.
Сформувати позитивне ставлення до себе, уявлення про власну життєву перспективу.		Кожен учасник може написати або повідомити вголос за які якості характеру та особливості поведінки він поважає себе. Може сформулювати життєві плани на декілька найближчих років та збирається їх здійснювати.
	Запобігання проявам статусних стосунків. Створення на тренінгу атмосфери толерантності та поваги.	Відсутні критичні зауваження з метою привернути увагу. Група уважно вислуховує промовця та допомагає йому у формулюванні власних думок та почуттів.
Надати інформацію про ситуативні та довготривалі наслідки вживання наркотичних речовин.		Може пояснити оточуючим які наркотики та чим саме небезпечні не лише для здоров’я, а й для реалізації своїх планів.
	Подолання підліткової бравади, стимулювання спрямованості у майбутнє та власної відповідальності.	Учасники вільно висловлюють свої думки, пропонують оригінальні рішення. Увага групи спрямована на себе, а не на потребу справити враження.
Сформувати навички розпізнавання та свідомого уникання ситуацій можливого нарковжитку.		Під час рольової гри та аналізу ситуативних завдань вірно розпізнає ситуації можливого нарковжитку та демонструє навички уникання та протистояння.

Розклад тренінгу.

Режим роботи тренінгу може бути організований за двома різними принциповими схемами: "марафон" або довгострокова група.

Режим "марафон" – це тренінг, що проводиться по 7-10 годин на день, кілька днів підряд (або у вихідні – по два дні підряд). Можливі також варіанти марафону при якому тренінг проводиться протягом цілої доби, але такій регламент більш властивий для психотерапевтичних груп.

Режим довгострокової групи – це проведення тренінгу по 2-3 години 1-2 рази на тиждень протягом кількох місяців. Одразу слід планувати, що проведення роботи у довгостроковій групі займає приблизно на чверть більше годин, ніж у марафоні – щоразу групі треба "втягуватись" у роботу, більша часу займають підготовчі вправи, пригадування тієї інформації, що була на попередніх заняттях. У той же час режим довгострокової групи сприяє переносу навичок, засвоєних на тренінгу, у реальне життя, дає можливість дізнатися про те, яким чином навички використовувалися, що саме вдавалося, а де були перешкоди.

Режим "марафону" дозволяє швидко створити відкриту і творчу атмосферу роботи групи, прискорює групову динаміку, але може викликати відчуття "відокремлення" життєвого досвіду та досвіду групи. Чи перевтому учасників.

Приблизний розклад роботи групи "марафон":

10:00	–	початок роботи тренінгу
12:00 – 12:15	–	перерва на каву
12:15 – 14:00	–	продовження роботи тренінгу
14:00 – 14:30	–	перерва
14:30 – 16:00	–	продовження роботи тренінгу
16:00 – 16:15	–	перерва на каву
16:15 – 18:00	–	продовження роботи тренінгу
18:00	–	завершення роботи групи
19:00 – 21:00	–	аналіз відзнятого матеріалу, робота з особистими запитами учасників

Як випливає з розкладу (особливо якщо передбачити аналіз відео матеріалу та консультації з особистих питань), тренінги такого типу зручно проводити на виїзді, в пансіонаті, де є можливість спокійно працювати, не обмежуючи час.

Приблизний розклад роботи довгострокової групи:

16:00	–	початок роботи групи
17:30 – 17:45	–	перерва на каву
17:45 – 19:00	–	продовження роботи
19:00 – 20:00	–	чаювання, вільне спілкування учасників групи, обговорення різних питань

Можливо поєднання обох варіантів: проведення самих тренінгів у режимі "марафон" з подальшою довгостроковою групою підтримки.

Психокорекційні групи призначені для надання психологічної допомоги дітм та дорослим з порушеннями особистісного розвитку, затримкою у розвитку пізнавальних процесів, несформованими навичками нормативної поведінки. Їх програма та умови діяльності обговорюються психологом – тренером та лікарем, педагогами та батьками, що несуть відповідальність за психічний стан учасників групи. Специфікою їх проведення є недостатня добровільність участі членів групи в заняттях, відкрита група та зміни стану учасників в залежності від ефективності програми та зусиль батьків та вчителів.

Форма проведення залежить від теоретичних позицій психолога та проблем учасників. В роботі з дітьми та підлітками з невротичними розладами та порушеннями поведінки – переважають методи арт – терапії та ігрової психотерапії. При організації груп дорослих з неврозами більш поширеною формою стають групи зустрічей, психодорама,тілесно – орієнтовані групи.

Метою психологічної корекції є наближення розвитку та поведінки суб’єкта до вікової норми. Тому завдання формуються, спираючись на ті особливості пошкодженого розвитку, що було виявлено під час діагностичного етапу. При формулюванні завдань треба звернути увагу як на можливості дитини та її оточення, так і на чіткі ознаки успішності корекції. Наприклад:

Мета – розвиток пам’яті у дитини 5 років.

Завдання:

• розвиток довільної концентрації уваги,

• тренування оперативного запам’ятовування,

• розвиток слухового запам’ятовування,

• розвиток зорової пам’яті,

• тренування розпізнавання та відтворення.

• Закріплення отриманих навичок.

Перед початком роботи в групі обов'язковими є проведення ретельного патопсихологiчного обстеження дiтей, консультацiї з лiкарем, що лiкує дану дитину, згода самої дитини та її батькiв на дану форму роботи. Загальна модель психологічної корекції тісно пов’язана з тим теоретичним напрямком, якого дотримується психолог. Якщо корекційна програма побудована на психоаналітичній основі, то вона складатиметься з процесу усвідомлення підсвідомих причин стосунків чи емоційних станів. Коли ж теорія, якої дотримується психолог, гуманістична – то його дії будуть спрямовані на само прийняття та самореалізацію клієнта.

Типові корекційні програми структуровані у відповідності до віку клієнтів та їх психологічних проблем, наприклад: „Програма корекції розладів уваги у дошкільників”, „Профілактика нарковжитку для старшокласників”... Перевагою типових програм є їх стандартизація, зручність вжитку навіть не дуже кваліфікованими спеціалістами. При цьому суттєвим недоліком цих програм є їх недостатнє пристосування до потреб конкретної дитини чи групи дітей.

Розлади психічного розвитку та поведінки мають суто індивідуальний характер у кожному конкретному випадку. Так само своєрідними є і знання та вміння психолога, який реалізує корекційну програму, тому найбільш ефективним способом є створення індивідуальних корекційних програм, побудованих з урахуванням психологічних особливостей саме конкретної дитини.

Стандартизована програма має стабільну, усталену послідовність корекційних дій, це частіше типова програма, призначена для групової психологічної корекції з якоюсь однорідною групою осіб. До таких програм можна віднести програми: „Психофізіологічне розвантаження працівників диспетчерської служби”, „Техніка само пошуку роботи” і таке інше.

Вільна програма. При реалізації вільної програми у психолога наявні загальні теоретичні уявлення та він вільно володіє відповідним інструментарієм, але в ході кожного конкретного заняття побудова та використання тих чи інших методів залежить від тої реальної ситуації, яка відбувається тут та зараз. Вільна програма потребує більшої майстерності ніж реалізація типової стандартизованої програми, але вона значно ефективніша.

Основні вимоги до корекційних програм. Корекційні програми мають відповідати віковим та психологічним особливостям дитини, спиратися на її можливості та здібності, бути узгоджена з лікарем, батьками та іншими, відповідальними за дитину особами.

Розвивальні програми спрямовані на роботу з дітьми, в яких вже наявний нормативний розвиток психічних процесів або функцій, але оточення вимагає тренування якихось навичок. Наприклад «Розвиток лідерських якостей в обдарованих підлітків», «Тренінг креативності для учнів фізико – математичного класу». Ігрові технології набувають широкого вжитку у корекційних та розвивальних програмах, бо вони підтримують мотивацію учасників до самовдосконалення.

Вимоги до тренера.

Тренер – це та людина, що організує роботу групи та несе відповідальність за її наслідки.

Освіта

Бажано психологічна або педагогічна, але цього недостатньо. Щоб вести тренінги самостійно, треба прийняти участь в інших тренінгових програмах (чим більше – тим краще), перебуваючи у двох ролях: учасника та спостерігача.

Коли ти учасник – то робиш те, що роблять інші учасники групи, емоційно реагуєш на події, які відбуваються, запитуєш все, що хочеться дізнатися. Мета учасника – відчути "на собі" все те, що відчуватимуть учасники на ваших власних групах. Тому чим більш активною та реальною буде ваша робота на групі, тим з більшою ймовірністю ви зможете передбачити та відчути можливі наслідки тої чи іншої вправи.

Коли ти спостерігач – присутній на чужій групі або переглядаєш з тренером відеозаписи – то це можливість стежити за реакціями групи на поведінку тренера, приміряти "на себе" те, що відбувається у групі, створювати моделі власного тренінгу. По закінченні спостереження корисно вислухати коментарі тренера відносно того, що відбувалося на групі, та задати запитання, які стосуються:

1. мети кожної вправи,

2. їх послідовності,

3. ознак, за якими тренер дізнався про успішність своєї роботи,

4. особливостей групової динаміки,

5. та всі інші питання, що у вас виникли.

Зручно записувати ці запитання під час самого спостереження, бо перебіг подій у групі змінюється з хвилини на хвилину, і можна упустити щось дійсно важливе.

Коли ти тренер – то це твоя група, і все, що відбувається під час тренінгу, залежить від тебе та учасників (а не від організаторів програми, тренерів, що ти бачив раніше, авторів книжок тощо...) Тому бажано спрямувати свою увагу на групу, ті події, які відбуваються тут і зараз, а не на перегляд програми або спогади про минулі тренінги.