Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ігрові технології у роботі психолога.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
4.2 Mб
Скачать

Розділ 6 ігри, як елемент корекційних програм у роботі з підлітками

Ігрові технології, спрямовані на згуртування колективу.

В педагогічній теорії автором колективістського підходу до навчання і виховання був А. С.Макаренко. Сутність його концепції полягає в тому, що особистість можна зрозуміти тільки в колективі і й через колектив. Першою ознакою колективу, за теорією А.С.Макаренка, є його соціальна спрямованість, яка забезпечує особливу якість особистостей, а саме їх цілеспрямованість. В якості основних принципів розвитку колективу А. С. Макаренко визначив принципи гласності, відповідальної залежності, перспективних ліній, паралельної дії. Йому належить детальна технологія формування колективу. Однак, потрібно враховувати, що педагогічна система А.С. Макаренка була ефективною в умовах сумісної трудової діяльності, яка була провідною в закладах інтернатного типу. Висока групова згуртованість задовольняла потреби соціально дезадаптованих дітей в належності до особливої групи.

У межах звичайної школи діти знаходяться значно меншу кількість часу, проте вони також перебувають у навчальних класах, які мають свою динаміку розвитку, свої механізми впливу на окремих учнів, свою ієрархію. Саме в класах виникають проблеми порушення стосунків з однокласниками, що може призвести до соціальної дезадаптації. Розкрити зміст міжособистісних відносин у дитячих групах дозволяє аналіз соціальної ситуації розвитку. Н.Ю. Максимовою зазначається, що соціально дезадаптованим учням часто властива розбіжність між уявленнями про своє місце в колективі і реальному положенні в ньому. Включеність дітей та підлітків у систему міжособистісних стосунків відбувається по-різному в різних класах однієї школи. Крім того, існує такий факт, що один і той же учень може в різних колективах мати різний статус: від зірки до ізгоя. Характер взаємин особистості і колективу, зумовлений не лише якостями особистості, а й особливостями колективу. За дослiдженням О.В. Киричука було виявлено, що процес психологічного "розшарування", поляризація дітей за віком значно посилюється. Найбiльше зростання за віком було виявлено в сторону крайніх груп: "зiрки" та "вiдторгнутi". Впливу колективу на формування та розвиток особистості присвячені праці Г.М.Андрєєвої, Є.А.Аркіна, П.П.Блонського, Г.О.Балла, О.І. Зотової, А.С.Соколянського, В.А.Сухомлинського. Проблеми шкільних колективів та їх особливості висвітлені Л. І.Уманським, Я. Л. Коломінським, О.М.Лутошкіним, А.С. Чернишовим, О.П.Просецьким.

Згідно з концепцією В. В.Абраменкової, питання про відносини дитини з дорослими і однолітками пов'язане з поняттям локусу орієнтації, що полягає в динамічної властивості групи (або осіб) виступати суб'єктом впливу на розвиток особистості дитини в різні періоди дитинства. Так, спочатку навчання в школі локус орієнтації дитини знаходиться на його однолітках. Крім того для нашого дослідження має велике значення визначення О.К. Дусавицьким феномена групового лідерства. Зазначений феномен досліджувався на прикладі шкільного класу і полягав у високій задоволеності учнів міжособистісними відносинами, що надало класу функції референтної групи для учнів і визначило клас основним мікросередовищем їх подальшого розвитку. Крім того, дослідником поставлено питання про особливості розвитку особистості в колективі і відповідно до способу організації навчальної діяльності в молодшому шкільному віці .

Проте вплив колективу на особистість може мати різні прояви. Так, дослідниками виокремлено декілька різновидів розвитку взаємин між особистістю і колективом, що призводять до соціально дезадаптованої поведінки особистості: колектив відмовляється від особистості; особистість ігнорує колектив; співіснування за принципом невтручання. В процесі таких взаємовідносин незадовільнюються основні соціальні потреби дітей: у спілкуванні, у самоповазі, у визнанні. Згідно з дослідженнями М. Мескона, М.Альберта, Ф.Хедоурі незадовільнення саме цих потреб і потреби в безпеці зумовлює належність особи до неформальної групи.

У зв’язку з цим, особливого значення набуває концепція А.В. Петровського, згідно з якою, характер розвитку особистості визначається рівнем розвитку групи, до якої вона належить і в яку вона інтегрована та розроблена ним типологія груп з врахуванням їх розвитку. В дослідженнях В.С.Агеєва, В.А.Бакеєва, І.П.Волкова, О.І.Донцова, Я.Л.Коломінського, М.М.Обозова, А.І.Папкіна, К.К.Платонова, В.В.Шпалінського рівень розвитку групи розглянуто як основний параметр міжособистісних стосунків. В працях В.В. Давидова, О. К.Дусавицького, Д. Б.Ельконіна, В.Є. Рєпкіна зазначена концепція розширена застосуванням принципу провідної діяльності на кожному віковому етапі.

Перехід у п’ятий клас завжди іспит для учнів, батьків та педагогів. Враховуючи, що в п’ятому класі учень йде до школи не тільки навчатися, але й спілкуватися, треба вказати на значимість процесу спілкування для молодших підлітків. Як було показано, вміння працювати в команді – одна з основних умов психологічного комфорту дитини. Крім того, п’ятикласники починають брати під сумнів соціальні звички та починають переоцінювати власні цінності та моральні принципи. У зв'язку з цим, до занять було включено ігри на об’єднання та міжгрупову взаємодію, створення атмосфери продуктивного спілкування в класах, врахування альтернативних точок зору, багатоваріантність вирішення проблемних ситуацій. Однією з таких командостворюючих ігор є гра «Намисто мудрості», метою якої є командостворення, напрацювання спільних для учнів і педагогів артефактів.

На першому етапі п’ятикласникам повідомлялася легенда:

Сім мудреців вирішили створити символ Світу - намисто, що поєднувало б усі нації і народи, зміцнювало їхні слабкі сторони і поєднувало сильні. Вони знайшли чарівні перлини різного кольору для цього намиста…

Але сталося лихо, мудреці, спокусившись блиском і кольором перлин, пересварилися. Вони розтаскали перлини по своїх будинках і щодня перебирали та дивилися на них.

Минув час. Намисто так і залишилося незібраним. У Світі стало більше бійок, злочинів. Великі держави стали розпадатися на маленькі, а маленькі гинути. Мудреці зрозуміли, що потрібно виправляти положення, але образа один на одного не дає їм побачити вихід із ситуації.

Є тільки один спосіб зібрати намисто: довести мудрецям, що у Світі більше добра і дружби, чим зла і зрадництва. Тоді мудреці віддадуть перлини. Ці перлини різних кольорів. Вони такі ж різні як і люди у Світі. Усього у намисті повинно бути .... перлин. Вам треба зібрати всі перлини свого кольору у намисто. Оформлення його може бути будь-яким, але символізувати воно буде вашу єдність і взаєморозуміння”.

За легендою сім мудреців проводять іспити і якщо група пройде іспит успішно, то вона отримає перлини (10 перлин) одного кольору. Групи, як слід, складаються із учнів одного класу. Усі завдання спрямовано на командостворення у межах групи.

Карта занять

Назва этапу

Мета

Необхідні матеріали

Зміст завдання

Дерево

Зміцнення навичок групової взаємодії

Листочки паперу для всіх учасників, фломастери

Кожному учаснику мікрогрупи видається аркуш і олівець. Учаснику треба намалювати ту частину дерева, яку він бажає. Після того, як учасники зроблять малюнки, ведучий пропонує об’єднати їх на столі у ціле дерево. Якщо скласти дерево не виходить учасникам пропонується поміркувати ще. Більш ніяких інструкцій не надається.

Паззл

Зміцнення навичок групової взаємодії

Набори паззлів (в залежності від кількості груп)

Усім мікрогрупам видаються набори переплутаних паз злів. Скласти їх можна, якщо звернутися за допомогою до інших мікрогруп.

Живі слова

Активізація креативного мислення

Кожна мікрогрупа отримує завдання скласти слово за допомогою власних тіл. Потім учням пропонується об’єднати слова у речення.

Детектив

Зміцнення групової єдності

Аркуш із історією

Кожному учаснику групи видається частина детективної історії. Задача мікрогрупи знайти злочинця, не демонструючи записку, а тільки проговорюючи її зміст.

Чайне місто

Зміцнення групової єдності, навичок групової взаємодії

Кожній мікрогрупі пропонується побудувати свій квартал у місті із чайних коробок, кольорових аркушів, а потім об’єднати усі квартали у місто. Особливо яскравим виглядає запалювання свічок у кожному домі.

Збирання намиста

Зміцнення групової єдності

Перлини, нитка, аркуш,

Кожний клас не тільки збирає намисто, але й прописує правила, за якими будуть зніматися або додаватися перлини.

У процесі гри п’ятикласники не тільки долали перешкоди, вони спілкувалися один з одним з метою пошуку оптимального вирішення як на вербальному, так і на невербальному рівнях. Так, під час малювання дерева усіма учасниками, виникали непорозуміння щодо складання дерева з частинок, намальованих кожним. Проте, коли діти домовилися про процес малювання: склали контур дерева з окремих аркушиків на стелі, а потім кожна дитина намалювала свою частку дерева, клас уявляв собою групу, члени якої добре порозумілися між собою.

Сильним моментом є побудова кварталу. Треба визначити, що учасники серйозно ставляться до створення своїх домів, а об’єднання кварталів у місто і запалювання свічок глибоко символічно.

„Намисто” мудрості, зібране п’ятикласниками з перлин, стало артефактом кожного класу, його символом.

Для підлітків 10 – 13 років волонтерами проводиться гра «Острів пригод». Таку гру можна проводити у різновіковій групі. Особливо ефективна ця гра для включення дезадаптованих у командну роботу. На першому етапі усі діти створюють свій острів незалежно один від одного. Такий підхід дає можливість безпечно працювати на даному рівні розвитку соціального середовища класу кожній дитині. На другому етапі йде презентація острова, його традицій, законів. Після презентації кожного острова ведучий звертається до групи с завданням визначити, в чому полягає корисність даного острова для людства. Висловлювання ведучий записує на дошці або на аркуші. Таким чином, по-перше створюються умови позитивної презентації усім учасникам, по-друге, фіксуються саме корисні особливості острову та його необхідність, що надає відчуття захищеності та безпеки кожному учаснику На третьому етапі гри підліткам пропонується об’єднатися в групи по 3-4 острова та створити колонію островів з спільними законами і традиціями, зберігаючи при цьому власні цінності. Це важливий етап гри, який дозволяє раніше ізольованим дітям працювати в команді. Збереження власних цінностей є умовою відчуття безпеки та визнання. Отже, задовольняються водночас потреба у визнанні власної дорослості і потреба в спілкуванні.

На четвертому етапі гри можна запропонувати дітям подальше об’єднання в групи по 6-7 островів на тих же умовах. При великій кількості в ігровій групі учнів із вираженим ступенем дезадаптації, дітям запропоновано знайти спільні інтереси з іншими колоніями та побудувати дороги між ними на визначених сумісно умовах. Такий підхід дозволяє перейти від агресивних вимог спілкування до ведення переговорів та порозуміння потреб інших.

Ще одна модифікація цієї гри – рольова гра «Створення світу». На першому етапі гри тренер повідомляє учасникам легенду, згідно якої вони отримують частки карти чарівного світу. Але на цієї карті немає ніяких позначень, не визначені умови проживання, закони і норми. Учасники володіють чарівним даром перетворювати зображене на дійсність. Саме тому кожна мікрогрупа визначає свою групову роль (хто вони?), допрацьовує свою карту, визначає закони.

Учасникам необхідно дати всьому необхідні назви; підкреслити характерні особливості;державний лад;сфери діяльності;предмети імпорту та експорту;приблизну чисельність населення; рід занять населення, найбільш затребувані професії; чи є безробіття, перспективи розвитку ринку праці; культурні традиції (гімн, прапор, сленг, міфи, легенди, норми, правила, стандарти життя і поведінки, що потрібно знати і вміти іноземцю, щоб потрапити в державу, і т.д.).

На другому етапі відбувається презентація учасників кожної з підгруп відбувається за наступною схемою: розповідь про свою державу, реальні перспективи державного розвитку з позиції карти затребуваних професій, готовність до співпраці, реальність проникнення в країну емігрантів.

По закінченні презентації відбувається обговорення аспектів «спільного створення» та спільної відповідальності за існування і розвиток світу, оцінка динаміки і перспектив подальшого світового розвитку.

Теоретичний аналіз літератури з проблеми командостворення довів, що в якості основних параметрів до визначення рівня розвитку колективів були обрані: зміст та цінності спільної діяльності, активність особистості, зміст моральної спрямованості групи і організаційна єдність та форма організації діяльності (Л.І.Уманський), групова згуртованість, організаційна структура. Стосовно динамічних процесів в соціальному середовищі класу, нами виокремлено, що шкільний клас може перебувати на рівнях розвитку, які відрізняються однорідністю соціометричної структури, показником групової згуртованості, варіантами взаємин «учень – клас».

Перший рівень пов’язаний з формуванням нового колективу. Соціометрична структура колективу на зазначеному рівні нестійка і може змінюватися. Вибори і взаємовибори ситуативні. Ситуативність стосується і референтних груп. Діти, як правило обирають однокласників, до думки яких вони прислуховуються, але склад такої групи неодноразово змінюється протягом терміну перебування на рівні. Групова згуртованість низька. Спрямованість класу цілком залежить від традицій навчального закладу та існуючих в ньому правил. Взаємовідносини між особистістю і класом на цьому рівні можуть розвиватися шляхом співіснування за принципом невтручання або можуть бути спрямовані на домінування особистості. Соціально дезадаптована поведінка у окремих учнів може проявитися за наявності особистісних властивостей.

На другому рівні відбувається з’ясування форм діяльності класом, випрацьовуються групові норми і правила. Взаємовибори здійснюються в діадах або в тріадах. У соціометричній структурі класу з’являються лідери, «обираємі», відторгнуті та ізольовані. Проте, неспівпадання соціометричного статусу учнів з їхнім референтометричним статусом на даному рівні може бути викликано як умовами провідної діяльності, так і віковою специфікою. Групова згуртованість низька. Спрямованість класу, як і на попередньому рівні залежить від традицій навчального закладу, але коригується власним досвідом лідерів. Взаємовідносини між особистістю і класом можуть розвиватися, крім зазначених на попередньому рівні, за такими шляхами: особистість добровільно приймає групові норми; особистість приймає групові норми зовнішні; особистість прагне до зміни групових норм. Соціально дезадаптована поведінка може виникнути у учнів, у яких є незадоволені потреби у спілкуванні, самоповазі, визнанні, внаслідок порушення спілкування з однокласниками або неодноразової ситуації неуспіху в інших видах діяльності.

Третій рівень характеризується розпадом на ворогуючі мікрогрупи. Вибори і взаємовибори здійснюються також в діадах і тріадах. Кількість учнів, не включених до жодної мікрогрупи в класі, зростає. Водночас збільшується кількість учнів з низьким соціометричним статусом. Референтометричні і соціометричні статуси частіше не співпадають. Члени однієї мікрогрупи можуть не бути референтними особами один для одного. Групова згуртованість дуже низька. Спрямованість класу вже не визначається традиціями закладу, а цілком залежить від спрямованості більшості. До визначених раніше типів взаємовідносин особистості і класу додається цькування особистості в фізичній, вербальній або соціальній формі. Соціально дезадаптована поведінка виникає внаслідок фрустрованих потреб в безпеці, самоповазі, належності, визнанні.

На четвертому рівні відбувається зміцнення групової роботи. Мікрогрупи, створені раніше, об’єднуються за визначеними умовами для сумісної діяльності. Соціометрична структура класу знову змінюється. Зростає кількість учнів, які належать до статусної категорії „обираємі”. Водночас кількість „ізольованих” і „відторгнутих” зменшується. У більшості випадків спостерігається співпадання соціометричного і референтометричного статусів окремих учнів та референтометричний статус класу взагалі зростає (О.К.Дусавицкий). Групова згуртованість зростає. Цькування стає недозволеним типом взаємовідносин у класі. Типи взаємовідносин окремих учнів і класу доповнюються формуванням оптимальних стосунків, які передбачають прийняття групових норм і зберігання внутрішньої незалежності одночасно. Соціально дезадаптована поведінка може виникнути як на першому рівні внаслідок наявності особистісних властивостей або у зв’язку з незадоволенням соціальних потреб.

П’ятий рівень передбачає об’єднання всіх мікрогруп у класі на умовах сумісної діяльності. Соціометрична структура класу стійка. Кількість низькостатусних учнів мала або вони відсутні взагалі. Учні задоволені міжособистісними стосунками в класі. Усі діти мають референтні групи в межах класу і самі входять до референтних груп своїх однокласників. У цілому клас стає сприятливим середовищем для розвитку особистості та набуває високого референтометричного статусу по школі взагалі. Взаємовідносини „учень –клас” передбачають тільки оптимальні стосунки з системою позитивних взаємовпливів. Основні соціальні потреби в спілкуванні, самоповазі та визнанні задовольняються. Соціально дезадаптована поведінка може виникнути тільки в силу особистісних властивостей окремих учнів.

Психологам відомо, що довгі нотації на тему як можна, а як не можна поводитися не ефективні. Саме тому кращий спосіб об’єднати групу – залучити її учасників до спільної діяльності.

У якості прикладу можна розглянути рольову гру «Скарб Чаклунки» (з елементами мотузкового курсу), котра призначена для учасників різного віку

Колись давно прекрасна принцеса Ліза і її не менш прекрасний і хоробрий брат Антон посварилися. Це було незвично… В них завжди були спільні друзі і усі вважали, що кращих брата і сестри немає. Вони довго не могли помиритися. Антон вже хотів залишити королівство і відправитися мандрувати, але йому було соромно перед батьками. Ліза також не знала що робити. Кожного разу, коли вони вже збиралися припинити сварку, щось відбувалося і принц із принцесою сварилися з новою силою. Через деякий час пересварилися між собою їхні друзі, а королівство почало розділятися на прихильників Лізи і прихильників Антона. Саме тоді Ліза і Антон вирішили шукати допомоги у старої чаклунки із Чарівного Лісу. Чаклунка сказала:

- Ви обов'язково помиритеся, якщо гідно пройдете ряд іспитів. Кожне наступне завдання буде набагато складніше попереднього. Якщо ви дійсно хочете жити у мірі і згоді, то наприкінці іспитів одержите рецепт мирного життя. Мені потрібно тільки одне скарб, заритий моею прабабою. Знайдіть його і я віддам його вам, а він принесе вам рятування від сварок. Шукати його ви будете порізно, але разом”.

- Як це? - задумалися Ліза й Антон.

Але Чаклунка вже перейшла до завдань».

Легенда включає в себе місце дії – Чарівний Ліс; діючих осіб – Лізу і Антона – принца і принцесу(статусі рівні); події, що передували – Ліза і Антон дружили і мали спільних друзів; ситуація, що склалася на початок гри – сварка Лізи і Антона. Яка привела до сварки їхніх друзів і розладу у королівстві.

Ролі: Ліза, Антон, друзі Лізи, друзі Антона, чаклунка (аедучий) У зазначеній нами грі «Скарб чаклунки» правила складено наступним чином:

1. Усі завдання треба виконувати порізно, але разом (передбачає сумісне рішення і відноситься до духовної сфери).

2. Не можна причинити шкоду іншій людині (техніка безпеки).

3. Можна переміщатися по території тільки визначеним способом (фізичні і метафізичні закони модельованого світу).

Кожне правило може бути розшифровано у межах отриманого завдання.

Програма занять

Етап гри

Мета

Необхідне обладнання

Передбачувані дії учасників

1. Вертикальне

павутиння

Командостворення

Мотузка, 20 м

Дві команди стають один навпроти одного через павутину. Їхнє завдання перебратися на протилежний бік, не задіявши одну і ту ж комірку двічі. Є кілька успішних варіантів, що діти можуть запропонувати: поділ території або взаємодопомога, наприклад. Проте, учасники повинні самостійно знайти ці варіанти. Задача ведучого: контролювати виконання правил

2. Горизонтальна павутина

Командостворення

Мотузка, 20 м гумка для зв’язування ніг

Команди стають в колони по одному, при цьому представники протилежних команд утворюють пари. У парах зв'язуються ноги (ліва одного і права другого), а в колонах руки. У такому вигляді діти проходять павутину. Умова: в одній комірці одночасно не повинно знаходитися більше двох ніг. При порушенні умови всі повертаються у вихідну позицію.

3.Місток

Напрацювання навичок співпраці

Дошка, 4 м

Ставиться на невисокі опори (цегла)

Дві команди йдуть по містку назустріч один одному. На містку повинно знаходитися не менше двох осіб їх різних команд одночасно. Завдання кожної команди перебратися на протилежний бік. Завдання можна ускладнити, оголосивши, що настала ніч і зав'язати очі.

4.Мінне поле

Напрацювання навичок співпраці

10 яєць закопати на обгородженому майданчику

Команди перебираються одночасно. Якщо хто-небудь настане на міну, то з гри вибувають 5 учасників, які стоять поруч незалежно від того в якій команді вони знаходяться. До початку гри командам пропонується обговорити ситуацію.

5.Лижі

Командостворення

Кілька пар дощок по 2м кожна, мотузки для кріплення

Учасникам пропонується перетнути майданчик на лижах (можна подати як легенду). На кожну пару лиж стає по 5-7 чоловік краще з різних команд. Рухатися починають одночасно, однак не варто влаштовувати змагання. Завдання лижників знайти найбільш розумне рішення даної проблеми.

6. Купини

Позитивна самопрезентація

Купини

(каміння, цегла), мотузка

Всі учасники стають у колону, тримаючись за одну мотузку вони переходять болото по купинах. У першого гравця зав'язані очі.

7.Густа гущавина

Напрацювання навичок співпраці

Мотузка , 3 м

На певній висоті натягнута мотузка. Завдання обох команд перебратися на протилежні сторони. Висота мотузки регулюється провідними. Торкання мотузки вважається порушенням. Команди повертаються на вихідні місця

8. Тарілка з водою

Напрацювання навичок співпраці

Тарілка з водою, мотузки 1м на кожну пару .

Завдання групи за допомогою мотузок підняти тарілку з водою і пронести кілька метрів

9. Скарб

Напрацювання навичок співпраці

Різнокольорові цукерочки по кількості учасників

Завдання кожного взяти цукерку того кольору, якого хочеться і при цьому не ущемити інтересів інших.

Наступним етапом йде об'єднання в дві команди. Окремо хлопці, окремо дівчата одержують аркушики і тільки на двох з них написано: Ліза, Антон.

Команди формуються за таким принципом: Ліза й Антон по черзі вибирають у свою команду спочатку дівчат, потім хлопців.

Цікаві зміни в поведінці учасників на цьому етапі. Вони замовкають і напружено чекають, коли їх виберуть. Така поведінка підтверджує важливість для людини бути прийнятим у коло спілкування інших. Потім команди відправляються на перший іспит – вертикальне павутиння: між двома деревами зроблене з мотузки павутиння.

Групи Лізи й Антона розташовуються з різних сторін павутиння.

З адача: перебратися на протилежну сторону.

Заборона: в один осередок павутини може пройти тільки одна людина все одно з чиєї команди. Якщо це правило порушується, то обидві команди повертаються на початкові позиції.

Цей іспит в соціальних середовищах класів, які знаходяться на рівні розвитку “розпад на групи», як правило, потребує тривалого часу. Задача ведучих у цей час – не допустити порушення правил, постійно нагадувати слова чаклунки: „Усі випробовування ви повинні проходити порізно, але разом”. Звичайно, після третьої невдалої спроби діти вступають у переговори одне з одним. У даному класі, хлопчик з помірним ступенем дезадаптації, на пропозицію допомогти іншій команді, заявив, що це – вороги і допомагати їм не потрібно. Питання ведучих: „А хто йому сказав, що за павутиною вороги?”, – помітно похитнуло упевненість хлопчика в правильності власних висновків.

Коли останню дитину передали у верхній осередок павутиння на протилежну сторону за допомогою обох команд, усі діти зааплодували собі.

Друге випробовування – горизонтальна павутина: між чотирма деревами на відстані 0,3 м від землі мотузкове павутиння. Команди стають пліч-о-пліч, так, що дві дитини з різних команд створюють пару. У парах зв'язуються ноги, що знаходяться поруч, а в колонах – руки. Таким чином, весь клас поєднується фізично.

Заборонено: в один осередок не може стати більше двох ніг.

Через якийсь час пролунали перші скарги: мотузки боляче урізалися в руки. Ведучі зауважили: „Ви можете самі відрегулювати натяг мотузки. Спробуйте, обговорити це разом ”.

До третього випробовування діти підходять уже з певним досвідом співробітництва. Тому пройти „мінне поле” (на невеличкій ділянці сховано 10 яєць), пославши туди попередньо двох саперів, їм значно простіше, ніж було виконати перші дві вправи. Саперам підказками допомагають обидві команди. Краще за все, в якості саперів висилати школярів з сильно вираженим ступенем дезадаптації. В ході виконання вправи вони відчують власну необхідність та увагу до себе, що може задовольнити їх потребу в належності та самоповазі. Від випробовування до випробовування учні набувають нового досвіду спілкування, при цьому ведучі вводять у коло спілкування ізольованих і відторгнутих.

Т ак, випробовування "Купини" полягає в тому, що дітям пропонується пройти по купинам – камінню, розташованому на відстані 0,5 м одне від одного. Весь клас стає один за одним, а першому гравцеві зав’язуються очі. Той, хто стоїть за ним виконує роль його очей на цей час, це означає, що зростає його відповідальність за правильно надану команду, одночасно зростає рівень довіри до нього з боку групи. Тому, другими або першими на купинах ведучі ставлять пару високостатусний – низькостатусний. Частіше за все на другу позицію ставлять дезадаптованих другого типу. В процесі надання команд зростає їх відповідальність за те, що вони роблять.

П’яте випробування «Лижі». Командам видається по дві дошки довжиною 2 метри і шириною – 0,2 метри (без кріплення). Командам у повному складі необхідно стати на лижі і пройти зазначену дистанцію. Необхідна умова: не торкатися ногами землі. Це випробування добре об’єднує учасників однієї команди. По-перше, таке завдання потребує нестандартного рішення: лижі без кріплення. По-друге, для переміщення необхідна синхронність дій усієї команди.

Шосте завдання «Перехід через міст». Дві команди йдуть по містку назустріч один одному. На містку повинно перебувати не менше двох учасників їз різних команд одночасно. Завдання кожної команди перебратися на протилежний бік. Завдання можна ускладнити, оголосивши, що настала ніч і зав'язати учасникам, які ступають на місток, очі.

Якщо один із пари зірвався з моста, пара повертається і проходить іспит останньою. Іспит легко проходиться, якщо команди допомагають один одному: до середини мостика учасника з зав’язаними очима веде хтось із його команди. А потім він же допомагає учаснику протилежної команди.

Одна з найважливіших вправ – підняття тарілки з водою на мотузках. Ця вправа об'єднала роботу в парах, командний дух і особистий залік. Як правило, це випробовування виконує вже не розрізнена навчальна група, а єдина команда.

Останнє випробування – скарб чаклунки: цукерки різного кольору за кількістю дітей. Дітям пропонується вибрати собі цукерку, але так, щоб усі взяли цукерки того кольору, який їм подобається, а не ті, що залишилися.

Після процедури розподілу цукерок, відбувається обговорення всього тренінгу.

Особлива увага приділяється саме на цьому рівні розвитку групи можливості нестандартних сфер реалізації особистісного потенціалу. Важливу роль відіграє вибір місця. Мотузковий курс бажано проводити в парку.

Використання гри для корекції самооцінки та рівню домагань.

Треба визначити, що для корекції самооцінки і рівня домагань можна використовувати як рольові ігри, що запропоновані нами у попередніх параграфах, так і інші. Стосовно співвідношення самооцінки і рівня домагань ми маємо наступні позиції: висока самооцінка і високий або середній рівень домагань; низька самооцінка і високий рівень домагань(конфліктна самооцінка); низька самооцінка і низький рівень домагань(важко піддається корекції).

Для корекції самооцінки

Гра «Зйомки фільму»

Ролі: продюсер, режисер, композитор,сценарист, актори, журналіст

Паралельно можуть відбуватися зйомки двох – трьох фільмів.

Правила проведення гри:

Ведучий призначає одного учасника на роль продюсера фільму. Його завдання полягає в тому, щоб «зняти фільм» про себе, а насправді організувати якусь сценку. Сам він повинен лише обмежитися «загальною політикою»: вибрати з учасників режисера і поставити перед ним завдання в загальних рисах зняти цікавий фільм, задіяти хорошого сценариста, хороших акторів, композиторів і т.д. Безумовно для фільму необхідно дати інтерв’ю про свої звички, характер. На «зйомку фільму» відводиться час у межах 20 хвилин.

Інструкція продюсеру: Ви хочете, щоб було знято фільм про вас. Вам необхідно вибрати режисера і висловити своє бажання. Далі право першого перегляду за вами. Ви знаєте себе краще ніж інші. Саме тому ви зможете порівняти образ, який буде створено у процесі зйомок із власним.

Інструкція режисеру: Вас обрано режисером нового фільму. Ваше завдання створити художню картину, яка буде відображати реальні події і характер Вашого продюсера.

Інструкція журналісту: Ви знаєте, що буде зніматися новий фільм. Саме для цього вам треба взяти інтерв’ю у продюсера. Вам необхідно знати про нього все: характер, звички, пам’ятні події…

Інструкція сценаристу: Вам треба написати сценарій нового фільму. Безумовно, журналісти також працюють на вас, але цей сценарій повинен бути об’єктивним. Ваш авторитет залежить від того, як чесно ви освітлите образ головного героя.

Інструкція актору, який грає головну роль: Ви – продюсер. Саме тому живете як він, поводитеся як він, ходите як він, усміхаєтеся як він, майже думаєте як він.

Інструкція акторам: Вам пощастило. Вас запросили для зйомок нового фільму. Якщо ви будете старанними, вас можуть запросити і наступного разую. Отже, залежить від вас.

Після перегляду «фільму» всі учасники сідають у коло і обговорюють такі питання: 1. Чи зробив «продюсер» єдино правильний вибір?

2. Що нового для себе відкрив продюсер? 3. Як треба було продюсеру і режисеру будувати попередні співбесіди з претендентами, щоб краще з'ясувати сильні і слабкі сторони кожного?

4. Як відображено характер реальної людини головним героєм?

Така гра дозволяє подивитися на себе очима інших.

Гра «Місто».

Мета: розвиток рефлексії, корекція рівня домагань, корекція самооцінки

Ролі: лікар, продавець, постовий ДАЇ, міліціонер, інспектор податкової служби, військовий, учень, вчитель, домашня тварина, дитина, ліфтер, водій, бомж, юрист, іноземець, циганка та інші…

Перший етап. Гра «Місто» розрахована на досить велику кількість людей. Кожен являє собою якої-небудь персонаж. Наприклад, лікаря, продавця, інспектора ДАІ. Однак про його посади знають усі жителі навколо, окрім нього самого. Такий ефект досягається наступним чином. На спину всім персонажам прикріплюються листочки з позначенням їх ролей: «лікар», «продавець», «постової ДАІ». Оточуючі бачать роль людини, а сам персонаж протягом всієї гри залишається в невіданні.

Визначившись з обов'язками кожного жителя, місто починає функціонувати. Люди переміщаються по «місту» (тобто по ігровій території). Вони підходять один до одного, вітаються і звертаються з людиною згідно з його ролі, зазначеної на спині. Якщо перед вами «лікар», то ви просите його, щоб він вас полікував, прописав ліки або зробив операцію. Якщо перед вами «продавець», то ви намагаєтеся у нього щось купити і поторгуватися. Якщо перед вами «інспектор ДАІ», то дійте по ситуації і дуже шанобливо, а то ще без машини залишитеся. У місті може бути декілька однакових персонажів.

Сенс гри зводиться до того, що персонажі повинні здогадатися, хто вони такі, виходячи з ваших дій. Дивлячись на реакцію оточуючих, жителю міста треба зрозуміти, яку роль він грає. Персонажі можуть ставити запитання, щодо себе, але тільки такі, щоб на них можна було відповісти «так» чи «ні». Наприклад, людина ставить запитання: «Я людина?» У відповідь лунає: «Ні». Таким чином, гравець починає здогадуватися, що грає роль «домашньої собачки». Оточуючі повинні намагатися якомога виразніше і яскравіше реагувати на персонажів. Якщо перед вами «маніяк», благайте його про пощаду так, щоб у гравця і справді виникла підозра, що він повинен зробити з вами щось нехороше. Однак залишайтеся в рамках розумного, інакше у маніяка з'являться жертви. Гру краще проводити протягом обмеженого часу, наприклад 20-30 хвилин. Виграють ті учасники, які зуміють розібратися в міському побуті і визначити, яка ж роль була їм уготована «долею» (тобто ведучим).

Другий етап. Ведучий пропонує усім персонажам з однаковими ролями об’єднатися. У місті вибори. Треба висунути своїх кандидатів до міської ради. Для цього усім учасникам необхідно написати виборчі програми і охарактеризувати своє оточення. На цьому етапі кожному пропонується прийняти участь у виборах. Наприклад, лікарі презентують свої програми і свою характеристику. Потім відбувається таємниче голосування лікарів: кожний має голосувати один раз фішкою. Можна поставити коробки для кожного кандидата і складати фішки або бюлетені туди. Після підрахунку голосів кожної мікрогрупи оголошується список депутатів міської ради.

Третій етап. Реалізація виборчих програм.

Четвертий етап. Стихійне лихо. Це може бути вірус, катастрофа, або щось інше.

П’ятий етап. Визначення героїв та їх нагорода. На цьому етапі треба підготувати детальні характеристики героїв та голосно їх зачитати.

Обговорення. Необхідно звернути увагу учасників на їхню поведінку у ході гри: емоційні реакції, швидкість та правильність прийнятого рішення, чому саме було прийняте таке рішення? Що нового учасники узнали про себе і інших?

Гра «Королівство»

Мета: визначення соціального статусу учасника в групі, рефлексія.

На першому етапі гри учасники обирають «Короля». Він може набрати собі всіх підданих – Королеву, Принца, Принцесу, Слугу, Кухаря, Ката і т. д. Кожному, крім ролей Король роздає доручення.

На другому етапі відбувається програвання ролей. Потім ролі обговорюються. Кожен має право пояснити, чим його роль приваблива для нього, або, чому, він не згоден з Королем, чому його роль йому не подобається.

Кожному учаснику гри дається можливість внести свої корективи в «Королівство», щось змінити, підвищити або понизити когось на посаді, або, взагалі ввести нову посаду. Дуже важливо після кожного кроку пояснювати перестановки.

Коли «Королівство» створено, з учасниками проводиться обговорення і співвіднесення отриманого досвіду з ситуаціями в реальному житті. Рольові ігри у роботі з агресивними підлітками.

Агресивна поведінка – це фізична чи психічна поведінка, спрямована на завдання шкоди кому-небудь. Агресія може проявлятись у прямій формі, коли людина з агресивною поведінкою не схильна окривати це від оточуючих і відкрито вступає у конфронтацію. Непряма агресія – дії, які обхідними шляхами направлені на іншу особу (плітки, злобні жарти), також ні на кого не спрямовані вибухи люті (крик, тупотіння ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима та ін.). Виокремлюють наступні агресивні реакції: а) фізична агресія (напад) – використання фізичної сили проти іншої особи; б) схильність до роздратування – готовність до прояву агресії при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості; в) негативізм – опозиційна манера поведінки, зазвичай направлена проти авторитету або керівництва, може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв;г) образа – заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання; ґ) підозрілість – недовіра і обережність по відношенню до людей, заснована на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду; д) вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).

Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особистісних характеристик і особливостей поведінки, мають деякі загальні риси: бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У першої групи цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У них спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, що регулюють поведінку.

Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і друга група дітей, добре інтелектуально і соціально розвинених. В них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості, домінування. Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництва школи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленій незалежності від вчителів. Вони претендують на неформальну, але авторитетну владу, спираючись на свою реальну фізичну силу.

Стосовно першої групи ми пропонуємо рольові ігри з можливістю вираження фізичної агресії та напрацювання навичок її контролю. Ми вважаємо, що для таких дітей необхідно сформувати безпечну дистанцію і відчуття чужої території. З цією метою нами створена рольова гра «Через тернії до зірок» (за мотивами фентезі «Космогоспіталь»).

Мета: визначення дистанції

Аудиторія: 12- 18 років

Обладнання: карти космічного простору, пов'язки для Сліпих

Вся група розподіляється на трійки. У трійці: Сліпий, Ненароджений, Захисник. У кожної тройки є своя карта і маршрут у Ненародженого.

Завдання Сліпих: провести свій космічний корабель від початку шляху до пункту призначення, при цьому пам'ятати, ні в якому разі не можна наближатися до Захисників. Крім того треба уважно слухати Ненароджених.

Завдання Захисників не дозволяти наближатися до Ненароджених ближче, ніж на 1,5 м. У разі порушення територіальної цілісності Захисники поводяться агресивно кидаються чим попало, б'ються.

Завдання Ненароджених: допомогти Сліпим в управлінні кораблем, бути їхніми очима. Пам'ятати при цьому, що крок може бути тільки по вертикалі або горизонталі в 1 клітину. Тільки Ненароджений знає маршрут і кінцевий пункт.

Обговорення. Необхідно звернути увагу на реакції кожного гравця.

Рольова гра «Дипломатичний прийом»

Мета: напрацювання навичок контролювати агресію

Ролі: дипломати, іноземні гості , шпигуни, охоронці

Групу бажано розділити на чотири мікрогрупи за визначеними ролями. Кожний отримує інструкцію.

Інструкція дипломатам: Ви зустрілися з дипломатом іноземної держави на дипломатичному прийомі. Ця людина викликає в вас негативні емоції, але ви повинні контролювати свій гнів.

Ваша задача полягає в укладенні згоди між вашими країнами з поставки зерна. Вас наділено повноваженнями заключити такі угоди і з іншими країнами за найкращими цінами.

Інструкція іноземним гостям: На цьому дипломатичному прийомі вам доведеться спілкуватися з дипломатом країни, яка вас приймає. Ви маєте наказ свого уряду обговорити укладання згоди на поставку зерна.

Шпигун: Ви – представник інтересів третьої країни. Ваша задача не тільки узнати секретні договори, а й зірвати підписання згоди. Для цього ви можете використовувати всі засоби від інверсії (перевернути все з ніг на голову, а біле назвати чорним) до фізичної ліквідації (для цього вам необхідно причепити на спину жертви чорну мітку).

Охоронець: Ви присутні на дипломатичному прийомі, де вирішуються складні державні питання. Ви знаєте, що на прийомі присутні шпигуни. Ваша задача не дати зірвати укладання угоди. Ви можете заарештувати шпигуна тільки в той момент, якщо він приступить до фізичної ліквідації дипломатів. Заарештованого шпигуна ви супроводжуєте у тюрму.

Гра продовжується 30-40 хвилин.

Питання для обговорення.

  1. Вдалося виконати свої задачі?

  2. Що відчували у ході гри: які емоції?

  3. Що для вас було несподіваним?

  4. Чому навчилися у ході гри?

Рольова гра «Театральна постанова»

Мета: розвиток рефлексії

Ролі: сценаристи, режисери, актори. критики.

Завдання для всієї команди: написати і поставити п'єсу, яка влаштує всіх. Причому п'єса повинна влаштовувати і за жанром, і за назвою, і за змістом і по всьому іншому. Сценаристи пишуть перший акт, потім його критикують критики, вносять свої поправки, далі текст віддається режисерам, і вони починають постановку разом з акторами. У цей час уже пишеться другий акт, а потім третій. І ось коли все готово, всі сідають в «залі», і актори починають грати.

Питання для обговорення:

  1. Влаштувала вас п'єса?

  2. Що можна було б зробити краще?

Рольова гра «Право бути»

Мета: розвиток рефлексії

Учасники: 13-18 років

На першому етапі гри ведучий повідомляє, що у галактиці з’явилася нова планета. Надра планети виявилися насичені різноманітними корисними копалинами. Саме тому, до неї відправлено кораблі-розвідники вже існуючих двох цивілізацій. Між ними існує домовленість: у разі відкриття нової планети, на якій немає розумних мешканців, всі її багатства дістаються тієї цивілізації, чий зореліт першим досягне цієї планети.

Так було завжди. Але цього разу кораблі-розвідники усіх цивілізацій одночасно приземлилися на ній. Помітивши присутність один одного, команди сховалися в своїх космічних кораблях, привівши в бойову готовність нейтронні знаряддя та ручні бластери. По-видимому, збройного зіткнення було не уникнути. Питання в тому, хто зробить перший крок. Почалося тяжке очікування. Втім, ще залишалася можливість мирно домовитися. Але між кораблями немає зв'язку. Для того щоб висловити свої пропозиції, необхідно покинути корабель і вийти назовні. Це ризик: суперники можуть не зробити такого ж кроку, а просто знищити конкурентів.

Отже, на кону стоять не тільки копалини планети, а й життя членів екіпажу.

На другому етапі кожній команді видається картка із можливими варіантами.

Інструкція: Всього ви повинні зробити десять ходів. кожен хід передбачає вибір: або вийти назовні, або відкрити вогонь. Як відображається в балах співвідношення зроблених вами виборів, представлено у картці. Залежно від виборів команд складаються різні ситуації, оцінка яких в балах і приведена в цій картці. За хвилини, що відведено на кожний хід, команди повинні прийняти рішення. У разі, якщо рішення за цей час не прийнято, команда штрафується на три бали.

Голосувати можна скільки завгодно разів, але якщо при остаточному голосуванні є люди, які підняли руки «проти», то за кожного з них команда позбавляється одного балу. Рішення команд я буду повідомляти вам після кожного ходу. Перемагає той, хто після десяти ходів набере максимальну кількість балів. Тільки накопичені бали ведуть до перемоги. Збільшення негативних очок означає не тільки втрату особового складу зорельота, але і пошкодження самого зорельота

Час.хв

Вийти (Х)

Вбити (0)

1

2

2

1

3

1

4

1

5

3

6

1

7

1

8

3

9

1

10

3

Треба знати, що можливі наступні варіанти.

Додаткова інформаційна картка.

Вибір

Бали

0000

- 10 с кожної команди

000Х

000 + 5 кожній команді; Х – 10 балів

00ХХ

00 +по 2 бали,ХХ - 2 бали

0ХХХ

0 +3 бали, ХХХ - 1 бал.

ХХХХ

+10 балів.

На п’ятому, восьмому і дев’ятому кроках бали зростають у два рази. У процесі прийняття гравцями рішень зазвичай відбувається бурхливе обговорення. Ведучий «курсує» між командами і уважно спостерігає за подіями. На кожному ходу слід уточнювати: чи всі згодні зі зробленим вибором? Чи є ті, хто категорично проти?

На другому-третьому ходу у гравців виникають питання: «А негативні бали зараховуються? А чи виграє та команда, у якої менше негативних балів?». Ведучому варто пояснити, що потрапляння в «мінус» не може означати виграш.. Чим більше «мінусів», тим менше шансів, що взагалі вдасться полетіти з планети. Зазначені заяви провідного виступають фактично в ролі підказок гравцям. Але, як показує досвід, вони рідко бувають почуті і враховані. Подвоєння балів (про це оголошується учасникам гри перед початком чергового обговорення ходу) зручно робити на четвертому та восьмому ходу. Однак ведучий може зробити це і в інші моменти, виходячи із специфіки складається ігрової ситуації.

Приблизно до середини гри, а то й раніше, в обох командах починають звучати за адресою суперників звинувачення у підступності, агресивності, злостивості. Стратегії кожної команди і результати гри стають ясними після десятого ходу, коли гравці підводять у своїх картках підсумковий баланс.

Ігри - акції.

Психологічні акції – ігрове середовище, яке на певний час створюється в просторі школи, паралелі, класу. Психологічна акція не заважає розгортатися іншим видам діяльності дітей і дорослих, але має деякий власний зміст, правила, намічений результат.

Психологічні акції проводяться з метою розширення життєвого простору учасників за рахунок внесення в їх життя нових додаткових смислів, чуттєвих фарб, культурних значень. Психологічні акції можуть бути епізодичними, раптовими. До основних характеристик психологічної акції відносяться ненав'язливість і незвичайність. Акції на час свого життя створюють у школі певний настрій, домінуюче емоційне стан; школа стає єдиним цілим, а що знаходяться в ній люди – близькими і цікавими співрозмовниками. Виокремлюють три основних етапи психологічної акції: підготовчий, проведення, заключний.

На підготовчому етапі необхідно визначити проблему, розв’язанню якій буде присвячено акцію; необхідне обладнання, правила проведення.

На основному етапі оголошується умови проведення акції.

На заключному етапі відбувається обговорення результатів акції.

Так, у школі було зафіксовано найбільшу кількість негативних записів … на партах. Було прийнято рішення провести психологічну акцію «Стіна плачу».

На підготовчому етапі було створено комітет по підготовці акції, зібрано декілька десятків аркушів ватману, підготовлено скотч і маркери, а також напрацьовано правила користування Стіною Плачу.

Правила користування Стіною Плачу

  1. На цій стіні ти можеш писати все, що тебе хвилює.

  2. Ти можеш звертатися до інших учнів і вчителів. Якщо ти хочеш, щоб тебе відповіли, вказуй до кого звертаєшся.

  3. Ти можеш хвалити і ображати. Але пам’ятай, що хтось може написати образливі слова і про тебе.

На етапі проведення акції члени комітету довели до відома кожного учня, вчителя, робітника школи умови і правила проведення акції. У визначений час членами комітету було вивішено 4 аркуші ватману і виставлені маркери. Протягом тижня діти і вчителя спілкувалися на Стіні. Комітет змінював аркуші кожну перерву. Перші дні серед записів було багато нецензурних. Але їхня кількість значно зменшилася на третій день.

На заключному етапі членами комітету було проаналізовано кількісний і якісний склад записів на аркушах. Треба визначити, що шкільні меблі у той тиждень не постраждали жодного разу.

Запитання для самоперевірки.

  1. Чому необхідні заходи спрямовані на командо утворення?

  2. Які стадії розвитку проходить учнівський колектив?

  3. Які правила безпеки під час мотузкових ігор?

  4. У яких випадках доцільно проведення ігрових акцій?

Творчі завдання.

  1. Розробіть ігрові вправи з урахуванням кожної стадії розвитку колективу.

  2. Зробіть модифікації однієї з запропонованих вправ з розрахунку на дошкільників та на дорослих.

  3. Проаналізуйте завдання вашого власного тренінгу з позицій групової динаміки та збагатіть його вправами на командостворення.

  4. Розробіть ігри спрямовані на корекцію рівню домагань.

  5. Розробіть ігри спрямовані на корекцію віктимної поведінки.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.