21.3 Міжнародний поділ праці

Міжнародний поділ праці - спеціалізація та кооперація певних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

Міжнародний поділ праці є складною категорією, яка охоплює міжнарод­ну спеціалізацію - відокремленість і створення підприємств і галузей для ви­пуску однорідної продукції; та міжнародну кооперацію - добровільне об'єднання власності та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності.

Існують три основні форми міжнародного поділу праці:

• загальна - за сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні галузі промисловості (тому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні, аграрні);

• часткова - поділ сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства та інше;

• одинична - спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вузлів складного товару (наприклад, англійська компанія «Роллс Ройс» спеціалізується на випуску реактивних двигунів для літаків, що виробляються у багатьох інших країнах).

Міжнародна кооперація передбачає:

• спільну розробку науково-технічних проблем;

• обмін науково-технічною інформацією;

• продаж і купівлю ліцензій, ноу-хау;

• обмін вченими тощо.

Фактори, що впливають на спеціалізацію та кооперацію країн:

• географічне положення та природнокліматичні умови;

• ресурсні можливості;

• досягнутий рівень розвитку продуктивних сил;

• історико-культурні особливості (особливо для туризму);

• історичні традиції та досвід.

Процес інтернаціоналізації виробництва виступає у таких формах, як інтеграційна та транснаціональна.

Інтеграційна - об'єднання спочатку ринків, а згодом і виробництв двох або декількох країн в зону вільної торгівлі і підприємництва.

Транснаціональна - взаємопереплетення економік країн в результаті функціонування транснаціонального капіталу.

Процес інтернаціоналізації продуктивних сил проявляється:

• у обміні засобами виробництва і технологічними знаннями;

• у виробничому співробітництві і міжнародній міграції ресурсів;

• у міжнародній спеціалізації та кооперуванні;

• у постійному міжнародному русі фінансових і виробничих ресурсів;

• у формуванні загальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародного обмі­ну, переміщення людей, співробітництва в цілому.

Отже, інтернаціоналізація виробництва - це об'єктивний процес поглиблення розвитку виробничих зв'язків між різними країнами, налагодження міжнаціональних формувань, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці завдяки відкритості національних економік.

Інтернаціоналізація виробництва зумовила необхідність утворення відповідних організаційних форм, найважливішою з яких є економічна інтеграція.

Економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроникнення економік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського механізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод.

Економічна інтеграція - це вища на сучасному етапі ступінь інтернаціоналізації господарського життя.

Формами економічної інтеграції є:

• торговельна інтеграція країн;

• зони вільної торгівлі;

• митні союзи;

• загальні ринки;

• валютно-фінансова інтеграція;

• економічно-політичні союзи.

Основні поняття і терміни:

Світове господарство - сукупність національних економік, взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Відкрита економіка - це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт (товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технології).

Закрита економіка - це економіка, усі товари якої виробляються і продаються всередині країни.

Глобалізація - процес, який відо­бражає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. XX ст. набуває форми постійного й неухильно зростаючого міжнародного перетворення національ­них економік.

Міжнародний поділ праці - спеціалізація та кооперація певних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

Міжнарод­на спеціалізація - відокремленість і створення підприємств і галузей для ви­пуску однорідної продукції.

Міжнародна кооперація - добровільне об'єднання власності та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності.

Інтернаціоналізація виробництва - це об'єктивний процес поглиб­лення розвитку виробничих зв'язків між різними країнами, налагодження міжнаціональних формувань, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці завдяки відкритості національних економік.

Економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроникнення економік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського механізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод.

Питання для самоконтролю:

1. Сукупність національних економік, взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці, - це:

А) відкрита економіка Б) закрита економіка

В) світове господарство Г) інтернаціоналізація

2. До факторів, що впливають на спеціалізацію країн у світовому господарстві, відносять:

А) географічне положення Б) природно-кліматичні умови

В) ресурсні можливості Г) історичні традиції

Д) історико-культурні особливості Е) усі відповіді вірні

3. Класифікація країн, що входять до світового господарства, відбува­ється:

А) залежно від рівня економічного розвитку

Б) залежно від галузевої структури

В) залежно від ступеня інтеграції у світове господарство

Г) усі відповіді вірні

4. Спеціалізація країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку, - це:

А) світове господарство Б) міжнародний поділ праці

В) інтернаціоналізація країн Г) відкритість економіки

5. Міжнародна кооперація передбачає:

А) спільну розробку науково-технічних проблем

Б) обмін науково-технічною інформацією

В) продаж ліцензій, ноу-хау Г) купівлю ліцензій, ноу-хау

Д) обмін вченими Е) усі відповіді вірні

6. До показників відкритості економіки відносять:

А) відношення зовнішньоторговельного обороту на душу населення

Б) частка торговельного обороту у загальному обсязі виробництва

В) частка експорту (імпорту) у загальному обсязі виробництва

Г) усі відповіді вірні

7. Яка з форм міжнародного поділу характеризується: здійснюється за сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні галузі промисловості (тому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні, аграрні):

А) загальна Б) часткова

В) одинична Г) усі відповіді помилкові

7. Яка з форм міжнародного поділу характеризується: здійснюється поділ сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства та інше:

А) загальна Б) часткова

В) одинична Г) усі відповіді помилкові

7. Яка з форм міжнародного поділу характеризується: відбувається спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вузлів складного товару:

А) загальна Б) часткова

В) одинична Г) усі відповіді помилкові

7. Про що йдеться мова: процес зближення та взаємопроникнення економік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського ме­ханізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод:

А) міжнародний поділ правці Б) міжнародна спеціалізація

В) економічна інтеграція Г) глобалізація

До теми «Світове господарство і його еволюція. Міжнародний поділ праці» виконується самостійна робота 11

Самостійна робота 11

Тема: Валютні відносини та валютні системи

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: суть міжнародних валютних відносин; особливості визначення курсу національної і іноземної валюти;

Вміти: аналізувати сутність міжнародних валютних відносин; визначати курс національної та іноземної валюти

Студенти, залежно від рівня знань, вмінь і здібностей самостійно обирають для себе рівень завдання самостійної роботи.

Для того, щоб виконати роботу на 0,5%, необхідно в зошиті для домашніх самостійних робіт виконати завдання 1 і 2.

Завдання 1: заповнити таблицю СР 11.1:

Таблиця СР 11.1 – Етапи розвитку світової валютної системи

Назва етапу	Хронологічні рамки	Основні заходи
Паризька система
Генуезька система
Бреттон-Вудська система
Ямайська система

Завдання 2: пояснити сутність термінів: валюта, пряма котировка валют, обернена котировка валют, паритет купівельної спроможності.

Для того, щоб виконати самостійну роботу на 1%, необхідно в зошиті для домашніх самостійних робіт виконати завдання 3 і 4.

Завдання 3: заповнити таблицю СР 11.2:

Таблиця СР 11.1 – Етапи розвитку світової валютної системи та їх характеристика

Назва етапу	Хронологічні рамки	Основні заходи	Позитивні риси	Негативні риси
Паризька система
Генуезька система
Бреттон-Вудська система
Ямайська система

Завдання 4: представити у вигляді оберненої котировки валют вирази:

1. 1 долар = 5,78 грн.

2. 1 євро = 7,2 грн.

3. 1 рубль = 0,23 грн.

Додатковий матеріал для виконання самостійної роботи:

Результати зовнішньоекономічної діяль­ності кожної країни значною мірою пов'язані з курсом національної валюти.

Валютний (обмінний) курс — це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміється будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжна­родних розрахунках.

Валютний курс може встановлюватися у двох формах. Перша — у формі прямої котировки, коли масштабна одиниця іноземної валюти виражається через певну кількість національної валюти.

Друга — у формі оберненої котировки, згідно з якою масштабна одиниця національної валюти виражається через певну кількість іноземної валюти.

Між курсами національної та іноземної валют існує обернено пропорційна залежність, тобто якщо курс іноземної валю­ти падає, то в такій же пропорції зростає курс національної валюти. При котируванні валют визначається курс прода­жу — вищий і курс покупки — нижчий. Різниця між ними формує доход продавців валюти.

Залежно від режиму формування валютного курсу слід розрізняти три його види:

1. вільний плаваючий валютний курс, який змінюється без будь-яких обмежень під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку;

2. фіксований валютний курс — це курс, який держава підтримує на фіксованому рівні. Різновидом фіксованого курсу є валютний коридор;

3. керований плаваючий валютний курс, коливання якого регулюється державою.

В основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності окремих валют. При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги приймається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг, які знаходяться в міжнародному товарообороті. Згідно з паритетом купівельної спроможності курс національної валюти у прямій котировці можна визначити за формулою СР 11.1:

ВКн = Цр.к. (н) /Цр.к. (і) (СР 11.1)

де Цр.к. (н), Цр.к. (і) – вартість (ціна) ринкового кошика відповідно в національній і іноземній валютах.

У першу чергу попит на національну валюту визнача­ється попитом на вітчизняний експорт, а її пропозиція — попитом на вітчизняний імпорт товарів та послуг. Якщо вітчизняний експорт збільшується, то іноземні покупці збільшують попит на гривню, а якщо зростає наш імпорт, то вітчизняні покупці збільшують пропозицію гривні.

Національна валютна система - державно-правова форма організації валютних відносин на території даної країни, що встановлює певний поря­док валютних розрахунків і правила роботи з валютами інших країн.

Світова валютна система - це грошова система країн, в межах якої функціонують валютні ресурси, здійснюються міжнародні платіжні опера­ції.

Етапи розвитку міжнародної валютної системи:

І етап. Паризька валютна система (1816-1914 рр.). В основу був покладений золотомонетний стандарт, більшість країн випускала гроші у вигляді золотих монет.

Золотомонетний стандарт - це власна, тобто класична форма золотого стандарту, пов'язана з використанням золота і золотих монет у якості грошо­вого товару.

У золотомонетному обігу паперові гроші вільно розмінювалися на золото за номіналом, що надавало грошовій системі додаткову гнучкість і стійкість.

Ця система сформувалася стихійно як сукупність національних систем. На той час не існувало ніяких міжнародних норм, що регулювали валютні відносини. Основу валютних курсів у цей період становив валютний золотий паритет.

Золотий паритет - співвідношення грошових одиниць різних країн за їх­нім офіційним золотим вмістом. Був основою формування валютних курсів і був скасований МВФ у 1978 р.

ІІ етап. Генуезька валютна система (1922-1944 рр.). В її основу був покладений золотодевізний (золотовалютний) стандарт.

Золотодевізний (золотовалютний) стандарт - урізана форма золотого стандарту, що передбачає обмін кредитних грошей на девізи у валютах країн золотозлиткового стандарту і потім на золото. При золотодевізному стандар­ті валюти одних країн ставилися у залежність від валют інших, знецінення їх викликало нестійкість супідрядних валют. Діяв із 1922 до 1971 р.

До переваг цього етапу міжнародної валютної системи можна віднести:

• збереження стійких валютних курсів;

• забезпечення стабільності зовнішньої і внутрішньої економічної політики;

• сприятливі умови для розвитку міжнародної торгівлі;

• стабільність внутрішніх цін.

До недоліків:

• залежність грошової маси в обігу у світі від видобування і виробництва золота;

• неможливість проведення незалежної національної грошово-кредитної політики.

ІІІ етап. Бреттон-Вудська валютна система (1944-1976 рр.). На міжнародній валютно-фінансовій конференції країн антигітлерівської коаліції, що відбува­лась у липні 1944 р. у місті Бреттон-Вудсі (США), були узгоджені основні принципи валютно-фінансового устрою.

У Бреттон-Вудській валютній системі зберігалася деяка подоба золотодевізного стандарту, особливість якого полягала у тому, що це був, по-перше, зо­лотодевізний стандарт тільки для центральних банків, а, по-друге, при цьому тільки долар США (тобто тільки одна-єдина національна валюта) обмінюва­лася на золото. По суті це був золотодоларовий стандарт - поряд із золотом функцію міжнародного платіжного засобу став виконувати американський долар. У доларах проводи­лася основна маса міжнародних розрахунків, визначалися ціни на світовому ринку.

Привілейоване становище американського долара пояснюється кілько­ма факторами. В той час, коли національні економіки багатьох країн були зруйновані війною, економіка США не тільки не постраждала, а й навпаки зміцніла за рахунок великої кількості військових замовлень. Крім того в роки війни американські поставки продукції значною мірою сплачувалися золо­том. Все це призвело до того, що в кінці 1949 р. золотий запас США досяг рекордної позначки - близько 22 тис. тонн, або 70% резервів капіталістичних країн світу.

США взяло на себе зобов'язання обмінювати долари на золото за твер­дою офіційною ціною - 35 дол. за тройську унцію - 31,1 г. чистого золота, цей обмін здійснювався тільки за вимогами центральних банків.

Був введений режим фіксованих валютних паритетів, тобто законодав­чо встановленого співвідношення між валютами.

Для забезпечення сталості світової валютної системи був створений Міжнародний валютний фонд (МВФ), який почав свою діяльність у берез­ні 1947 р. Капітал фонду створювався із внесків країн-членів відповідно до квот, яка установлювалася для кожної країни і визначалася її економічним потенціалом і роллю у світовій економіці. Всі країни-члени МВФ зобов'язалися встановлювати паритети своїх валют у доларах, а через до­лар - у золоті; не змінювати паритет без згоди МВФ більше, ніж на 10%. Ринкові курси валют не могли відхилятися від фіксованих паритетів біль­ше, ніж на 1%.

Основні напрямки діяльності МВФ полягали в регулюванні валютних курсів, підтримані сталості валютних паритетів, усунені валютних обме­жень, а також у наданні своїм членам кредитів.

У 1969 р. МВФ були введені для розрахунків „Спеціальні права запози­чення” - СДР і золотодевізний стандарт був заміне­ний стандартом СДР.

У 60-ті роки відбулися зміни у співвідношенні сил у світовій економіці, США почали втрачати домінуюче положення, їх платіжний баланс був дефі­цитним, золотий запас почав стрімко зменшуватися. Наприкінці 1971 р. він становив лише 8,6 тис. т (21% усіх золотих резервів капіталістичних країн), тобто зменшився за 22 роки на 13,4 тис. т.

У серпні 1971 р. уряд США офіційно припинив продаж золотих злитків на долари, а наприкінці цього року оголосив про девальвацію долара.

До переваг цієї міжнародної валютної системи можна віднести:

• більш гнучке регулювання валютних курсів шляхом зменшення ролі зо­лота;

• обмеження відхилень валютних курсів від офіційних паритетів за допомогою валютних інтервенцій;

• створення МВФ.

До недоліків:

• практика добровільного коригування валютних курсів;

• незацікавленість урядових органів у своєчасному коригуванні валютних курсів;

• неможливість забезпечення необхідного рівня міжнародної ліквідності.

ІV етап. Ямайська валютна система (з 1976 р. - по сьогодні). У січні 1976 р. уго­дою країн-членів МВФ на конференції в Кінгстоні (Ямайка) була проведена друга зміна статуту МВФ. Цією угодою був переглянутий статус золота і введені плаваючі валютні курси. Членам МВФ було надане право самим ви­бирати режими своїх валютних курсів.

До переваг цієї системи можна віднести забезпечення довгострокової гнучкості валютних курсів, необхідну для вирівнювання платіжних балан­сів, та короткострокову стабільність для стимулювання міжнародної торгівлі і фінансів.

Серед недоліків - непостійність і різка мінливість валютних курсів при введенні режимів „вільного плавання”, а також відмова від фіксованих валютних курсів озна­чає відмову від механізмів стримування інфляції.

Рекомендована література:

1. Політична економія / за ред. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. – К.: Академія, 2004. – с.632-637

2. Основи економічної теорії. / за ред. П.В.Круша, В.І.Депутат, С.О.Тульчинської. – К.: Каравела, 2007, с.423-428

3. Економічна теорія: Політекономія / за ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006, с.578-581

4. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, с.230-235

Заняття 29

Лекція 22 Форми міжнародних економічних відносин

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: форми міжнародних економічних відносин

Вміти: надавати характеристику різних форм міжнародних економічних відносин

Рекомендована література:

[1, с.611-642]

[2, с.453-470]

[3, с.239-242]

План:

22.1 Форми міжнародних економічних відносин.

22.2 Поняття платіжного балансу.

22.3 Зовнішньоекономічна політика

22.4 Поняття валюти і валютного курсу.