15.1 Поняття відтворення і його типи

Відтворення - безперервне відновлення процесу виробництва товарів, послуг та духовних благ, на основі якого здійснюється відтворення всіх елементів економічної системи - продуктивних сил, техніко-економічних від­носин, організаційно-економічних відносин, виробничих відносин та госпо­дарського механізму.

Суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, як безперерв­ний ланцюг взаємопов'язаних актів щорічного створення суспільного про­дукту.

У будь-якому суспільстві люди повинні постійно задовольняти свої по­треби, для чого необхідне безперервне відтворення матеріальних благ, а зна­чить, і процесу їх виробництва.

Під суспільним виробництвом мають на увазі весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки:

• виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг);

• розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримає частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей);

• обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні засоби існування;

• споживання: тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до початку нового виробничого циклу.

Розрізняють два типи відтворення - просте і розширене.

За простого відтворення процес виробництва і випуск створених благ здійснюється щорічно у незмінному масштабі. Таке відтворення було знач­ною мірою типове для докапіталістичних формацій. Здійснюється переваж­но на незмінній технічній основі.

При розширеному відтворенні процес виробництва щорічно відновлю­ється у зростаючих розмірах. Таке відтворення здійснюється переважно на більш досконалій технічній основі.

15.2 Поняття системи національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних економічних показників, які відобра­жають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

СНР базується на відповідних методологічних принци­пах:

1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб'єктам цієї діяльності. Згідно з СНР валовий продукт і сукупний доход ство­рюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, житлово-комунальне господарство, фінансово-кредитні організації, органи державного управління, армія, наукові установи, освіта та ін.

2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу. Це означає, що вартість продукту, з одного боку — це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку — це сума доходів, одержаних власниками виробничих факторів.

3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообороті, а кругооборот — це безпе­рервний потік «витрати — доходи». Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат.

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є дода­на вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених якою-небудь галуззю, групою вироб­ників або економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.

Додана вартість характеризує внесок конкретної сукуп­ності факторів виробництва у створення вартості в масш­табах економіки в цілому. Слід підкреслити, що додана вартість як внесок кожного окремого виробника розгля­дається в СНР стосовно виробника, а не продукту.

Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Інституційна одиниця веде повний набір бух­галтерської звітності й є юридичною особою.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх інституційних одиниць—резидентів (еко­номічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також включа­ються територіальні анклави (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах) і виключаються екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Усі інституційні одиниці об'єднуються у сектори:

Сектор «Підприємства» охоплює інституційні одиниці, основною функцією котрих є виробництво продуктів і нефінансових послуг для реалізації на ринку. До цього сектора включаються всі підприємства незалежно від форми власності.

Сектор «Фінансові установи» складається з інституційних одиниць, зайнятих фінансовими операціями на комерційній основі та операціями зі страхування незалеж­но від форми власності. Це — комерційні банки, кредитні товариства й асоціації, основною функцією яких: випуск, придбання, зберігання й розподіл фінансових коштів; випуск цінних паперів; зберігання грошових коштів і надання, кредитів підприємствам і домашнім гос­подарствам.

Сектор «Державні установи» охоплює інституційні одиниці, що зайняті наданням неринкових послуг, при­значених для колективного споживання, а також перероз­поділом національного доходу й багатства. Це стосується всіх державних установ і організацій, що утримуються за рахунок державного бюджету. До цього сектора, зокрема, належать державні центральні, регіональні й місцеві банки, Ощадбанки, а також різні некомерційні громадські організації, котрі обслуговують населення, якщо вони фінансуються й контролюються державними установами.

Сектор «Громадські та приватні організації», що обслу­говують домашні господарства, охоплює інституційні одиниці, котрі надають неринкові послуги для домашніх господарств, задовольняючи при цьому їхні як індиві­дуальні, так і колективні потреби.

Сектор «Домашні господарства» складають одиниці-резиденти, основною функцією яких с споживання, а також підприємницька діяльність з виробництва продуктів і послуг, яка не може бути відокремлена від домашнього господарства.

«Зовнішньоекономічні зв'язки» охоплює ті зарубіжні економічні одиниці, які здійснюють операції з рези­дентами даної країни.

Створення СНР в Україні має велике значення як для здійснення макроекономічного аналізу на основі запровадження міжнародних стандартів, так і для реалізації на практиці економічних методів управління процесом відтворення. Єдина система збору, підготовки, обробки та аналізу економічної інформації на основі запровадження універсального принципу бухгалтерського і фінансового обліку в масштабах усієї економіки є важливою передумовою макроекономічного регулювання.

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку націо­нальних рахунків України.