1. Різновиди соціологічних досліджень аудиторії

Останнім часом у науковій і навчальній літературі з журналістики все частіше фігурує поняття «медіадослідження». Воно активно використовується вкупі з такими поняттями, як «медіастудії» (у США та Великобританії так називається система журналістської освіти), «медіаграмотність» (обізнаність аудиторії з проблемами й особливостями функціонування ЗМІ). Провідний дослідник масовоінформаційних процесів С. Квіт використовує поняття «медіадослідження» як синонім до медіастудій із заглибленням у соціологію [6]. Услід за дослідниками І.Бертнандом і П. Гаґесом С.Квіт визначає 3 напрямки медіастудій:

1. вивчення аудиторії;

2. вивчення інституцій;

3. вивчення текстів [11, 336].

Тобто, медіадослідження, з огляду на все зазначене вище, є основним предметом вивчення протягом усього цього курсу.

Відповідно до умов, за яких електронні ЗМІ виконують своє соціальне завдання («регламентувати, коригувати, охороняти правила та норми людського спілкування, бути безпосередньою реакцією на всі ситуації життєвої практики» [9, 253]), спираючись на такі критерії, як масовість спілкування, регулярність і оперативність інформації, наукові знання про аудиторію мають надходити систематично та мати системний характер. Тому спеціальні дослідження, за допомогою яких одержують систематичні наукові знання про аудиторію радіо та телебачення, називають соціологічними.

Дослідження аудиторії традиційно поділяють на 2 (два) великі різновиди:

1. Теоретичні (академічні). Вони мають на меті зібрати наукові факти для створення пояснювальних і прогностичних концепцій. Серед питань, важливих для теоретичних досліджень, слід назвати такі: вплив інформації на масову свідомість; особливості формування громадської думки; виникнення та роль настанов у процесі ставлення до ЗМІ;

2. Прикладні. Вони розв’язують ряд оперативних питань, котрі виникають у практичній діяльності: про вплив ритму дня на прослуховування/ перегляд рідо-, телепередач; про рівень об’єктивності різноманітних рейтингів тощо.

Кожен із різновидів дослідження аудиторії за певних обставин може виконувати ті та інші завдання, але кожен мусить проводитися за чітко визначеними науковими методами.

Залежно від методики проведення виділяють такі соціологічні дослідження: панельні (повторювані через певний період часу), ролінгові (повторювані з коротким інтервалом), моніторингові (постійні). Завдання панельного дослідження – простежити зміни ситуації, об’єкта, а ролінгового й моніторингового – ще й динаміку таких змін. У соціології громадської думки використовуються дуже активно рейтингові дослідження – встановлюють рівень важливості певних явищ, осіб із погляду громадської думки (фахівців, прихильників, електорату тощо). Екзит-поли (опитування виборців на виході з виборчих дільниць), які вперше використали в США всередині ХІХ ст. і які були інформаційною базою для ток-шоу в день виборів, на сьогодні стали чи не найважливішими конкретними соціологічними дослідженнями.

Особливості аудиторії електронних ЗМІ, які досліджуються соціологією, можна також згрупувати за певним принципом. Так, до психологічних особливостей сприйняття ефірної інформації належать увага, уява, пам’ять тощо. До соціально-психологічних – вплив групових норм і цінностей, стереотипів на сприйняття інформації. До соціологічних – структура аудиторії, її сподівання, вимоги, запити, інтереси. Відповідно до цього проводять спеціальні лінгвістичні, соціолінгвістичні та психолінгвістичні соціологічні дослідження.