3.2. Мережа постів радіаційного та хімічного спостереження 60

3.3 Оснащення поста радіаційного і хімічного спостереження 62

3.4 Призначення, устрій та порядок роботи з приладами 65

радіаційного та хімічного розвідку

4 Практичне заняття. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

4.1 Загальні питання 79

4.2 Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій 79

4.3 Особливості проведення розрахунків основних видів збитків 81 4.4 Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції 83

4.5 Розрахунок збитків від не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва 86 4.6 Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь 86

4.7 Розрахунок збитків від втрат тваринництва 87 4.8 Розрахунок збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів 87

4.9 Розрахунок збитків рибного господарства 89 4.10 Приклад розрахунку збитків від впливу пожеж 92

5 Планування заходів з питань цивільного захисту 96

5.1 Загальні питання 96

5.2 План цивільного захисту(дій) на особливий період 101

5.3 План дій об’єкту на мирний час 103

5.4 План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій 105

6 Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту 112

6.1 Єдина державна система цивільного захисту 112

6.1.1 Принципи цивільного захисту 113

6.1.2 Мета цивільного захисту 113

6.1.3 Завдання ЦЗ 115

6.1.4 Організаційна структура ЄДС ЦЗ 116

6.1.5 Режими функціонування ЄДС ЦЗ 117

6.1.6 Основні заходи, що реалізуються ЄДС ЦЗ 117

6.2 Організація цивільного захисту на підприємстві, в установі,

організації 119

6.3 Права та обов’язки громадян України в сфері захисту 121

7 Практичне заняття. Укриття населення у захисних спорудах

7.1 Загальні положення 123

7.2 Колективні засоби захисту 123

7.3 Сховища 124

7.4 Розрахунки при плануванні укриття населення та визначені

властивостей сховища 129

7.5 Приклади для розрахунку 131

8 Забезпечення техногенної безпеки на підприємствах

8.1 Поняття про стійкість роботи промислових підприємств 140

8.2 Основні вимоги до планування і забудови міст 140

8.3 Розміщення об’єктів 142

8.4 Вимоги до об’єктів і забудови їх території 144

8.5 Вимоги до комунально – енергетичних мереж 145

8.6 Підвищення надійності і стійкості функціонування

промислових підприємств у надзвичайних ситуаціях 146

9 Практичне заняття. Оцінка стійкості роботи промислового підприємства за надзвичайних ситуацій

9.1 Загальні положення 151

9.2 Оцінка стійкості роботи об’єкту господарювання при дії

надлишкового тиску 151

9.3 Оцінка стійкості об'єкта в умовах радіоактивного зараження 157

9.4 Оцінка стійкості об'єкта в умовах хімічного зараження 159

10 Організація і порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження

10.1 Мета та зміст рятувальних та інших невідкладних робіт 162

10.2 Послідовність, прийоми та способи проведення рятувальних

та інших невідкладних робіт 164

10.3 Умови успішного проведення рятувальних та інших невідкладних

робіт 170

10.4 Організація і порядок проведення РіІНР 171

10.5 Особливості ведення РіІНР у осередках радіоактивного,

хімічного і бактеріального зараження, комбінованої поразки,

в зонах стихійного лиху 176

Рекомендована література 185

Вступ

У відповідності до закону України «Про правові засади цивільного захисту» цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система цивільного захисту) - сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Система цивільного захисту населення в нашій країні формувалася шляхом послідовного усвідомлення цілей держави та державної політики в області безпеки населення України.

У Радянському Союзі вперше організація, подібна організаціям цивільного захисту населення, була створена 4 жовтня 1932 року під назвою Місцева протиповітряна оборона(МППО). Метою її створення був захист мирного населення від повітряного противника. Первинно вона призначалася для захисту найбільш важливих об’єктів військового, адміністративного та управлінського призначення.

Закінчення Другої Світової війни ознаменувалося появою на міжнародній арені найпотужнішої зброї - ядерної. Для доставки до цілей ядерних боєприпасів почали використовувати ракети, з'явилися ракетний - ядерні війська. Характер війни різко змінився. Завдання МППО багаторазово збільшилися, термін на виконання завдань захисту, навпаки, значно зменшився.

МППО не задовольняє потреб часу і в 1961 році була реорганізована в Цивільну оборону Радянського Союзу. Тепер вона охоплювала всю територію держави і була комплексом загальнодержавних оборонних заходів, що спрямовувалися на захист населення і об’єктів, утому числі, і від зброї масового знищення.

Для підвищення статусу Цивільної оборони в 1971 році підпорядкували Міністру оборони. Відповідальність за виконання завдань захисту населення була покладена на місцеві органи влади.

Як бачимо, у 70 - 80 роках цивільна оборона була орієнтована в основному на дії в умовах ведення війни із застосуванням зброї масового ураження. Це було обумовлено політичною ситуацією того часу. Разом з тим час і обставини вимагали більш конкретного повороту усієї системи цивільної оборони до проблем, пов'язаних з попередженням і ліквідацією наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, рятування та збереження життя людей.

Новий етап розвитку Цивільної оборони розпочався в 1991 році, коли Україна стала незалежною державою. Послідовно, починаючи з 1991 року, Цивільна оборона України функціонує на засадах закону «Про цивільну оборону», якій був ухвалений у лютому 1993 року (3.02.93 р.) Верховною Радою. Правовий акт проголосив право громадян України на захист життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха та право вимагати від уряду України, а також від інших органів державної влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності гарантій по забезпеченню цього права. Держава для виконання цього завдання створює державну систему – цивільну оборону.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

10 травня 1994 року Постановою Кабінету Міністрів затверджено Положення "Про цивільну оборону України", в якому деталізовані основні положення та зазначені механізми реалізації завдань, що сформульовані в законі "Про цивільну оборону України".

У законі та Положенні дане визначення ЦО, розкриті зміст і організаційна структура, визначені функціональні обов'язки керівного складу всіх рангів, склад сил ЦО та їх функції, викладена організація підготовки керівного і викладацького складу з ЦО, навчання населення всіх категорій, а також порядок здійснення матеріального, транспортного, технічного і фінансового забезпечення.

За роки становлення України, як незалежної держави, її структури, у тому числі ЦО, постійно удосконалювались, ставали більш професійними, що відповідало завданням часу.

В Україні найбільшу небезпеку становлять природні та техногенні загрози. Таким чином, проблема техногенної і природно-техногенної безпеки набула такого важливого значення, що вимагала невідкладного вироблення цілісної державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, створення досконалих механізмів її реалізації. Існуюча на той час система захисту населення, відігравши свою позитивну роль у створенні законодавчих та організаційних засад функціонування, заощадження потенціалу захисту, з причин невпинного зростання кількості надзвичайних ситуацій, необхідності і висококваліфікованого втручання у них і залучення до дій широкого кола міністерств та відомств, вже не могла повною мірою забезпечувати реалізацію свого призначення - бути гарантом безпеки населення і його права на захист від надзвичайних ситуацій.

У 1996 році було створено Міністерство з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Цивільна оборона стала складовою частиною Міністерства. Для уточнення завдань і удосконалення відповідальності окремих міністерств і відомств з цивільного захисту населення 29 березня 1999 року була прийнята нова редакція Закону „Про Цивільну оборону ”.

З метою забезпечення реалізації державної політики в сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення була створена Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 3 серпня 1998 р.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні й місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Вона не відміняє систему Цивільної оборони, діє поряд, паралельно.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Територіальні підсистеми ЄДС створюються в Автономній Республіки Крим, областях, мм. Києві та Севастополі для запобігання і реагування на НС в межах відповідних регіонів.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі й постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючі органи - це комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій усіх рівнів.

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

на місцевому рівні - районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

на об'єктовому рівні - структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні рятувальні формування), які залучаються для виконання відповідних робіт.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній; гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

режим діяльності у надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

режим діяльності у надзвичайному стані - запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Ці дві державні системи – Цивільного захисту і Запобігання та реагування на НС не в повної мірі забезпечують вирішення усіх гуманітарних питань, що виникають у сучасному світі при НС.

Термін «цивільна оборона» сприймається як система оборонних заходів держави щодо цивільного населення у воєнний час. Зрозуміло, що назва «цивільна оборона» є застарілою, якщо йдеться про мирні часи. Виходить, що система з такою назвою повинна оборонятися від небезпечних хімічних речовин, землетрусів, зсувів, повеней та іншого нападу.

На 10-ій Міжнародній конференції з цивільного захисту 3-5 квітня 1994 року прийняли Універсальну Декларацію з цивільного захисту, у якій закликали уряди розглядати концепцію і визначення терміну "цивільна оборона" більш широко, а не тільки в рамках військових конфліктів і визначених гуманітарних завдань у період військових конфліктів. Термін "цивільний захист" повинен використовуватися для визначення всіх гуманітарних заходів, спрямованих на захист життя людей, власності і навколишнього середовища від усіх катастроф та НС природного або техногенного характеру.

Політичні зміни, що відбулися останніми роками на міжнародній арені, та вдосконалення завдань, які покладаються на органи ЦО, мають вплив на рух цих органів у бік терміну "цивільний захист". Саме з цих причин актуальною стає створення системи, яка вирішує весь комплекс завдань з протидії НС в мирний час і особливий період - системи цивільного захисту. Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (червень 2004 року) розроблено з урахуванням наведених вимог.

Закон враховує прийняті більшістю країн Європи програми щодо оновлення системи захисту населення і територій від негативних наслідків техногенних або природних катастроф, мінімізації наслідків катастроф та аварій, інших негативних проявів різного характеру.

Законом передбачено утворення Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС ЦЗ) населення і територій, яка має за мету захист населення від наслідків НС техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Цей закон по суті є базовою доктриною, яка визначає правові, економічні і організаційні засади реалізації державної політики у сфері ЦЗ щодо забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, економіки і національного надбання від негативних наслідків НС, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Територія України, її населення, як і території та населення інших країн світу, на жаль, не застраховані від ризиків виникнення НС, які можуть спричинити людські втрати і заподіяти значної шкоди матеріальним об'єктам. Тому Українська держава приділяє чималу увагу проблемі забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій, запобігання або зменшення та ліквідації негативних наслідків небезпечних природних явищ, промислових аварій і катастроф.

Забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків НС розглядається українською владою як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва.

При цьому слід відмітити, що термін «цивільний захист» не має чіткого трактування у практиці його використання. Цивільний захист ґрунтується на допомозі людям у здійсненні їхнього бажання бути почутими, цивільний захист виявляється тісно пов’язаним із принципами соціальної справедливості, цивільними правами й правами людини. Існує декілька моделей цивільного захисту: цивільний захист приватної особи, юридичний цивільний захист, цивільний захист за кошти.

Визначення цивільного захисту з позиції захисту від надзвичайних ситуацій використовує у своєму змісті словосполучення «…запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій… у мирний час і в особливий період». Треба відмітити, що не тільки в Законі України «Про правові засади цивільного захисту», але і в інших літературних джерелах досить часто використовується словосполучення «надзвичайні ситуації мирного і воєнного характеру». Таке формулювання означає тільки те, що надзвичайні ситуації можуть відбуватися як у мирний час, так і в умовах ведення бойових дій, а захист населення від вражаючих факторів надзвичайних ситуацій повинний здійснюватися й у тих випадках, коли вони викликаються впливом зброї або інших засобів противника. Захист же від небезпек, безпосередньо пов’язаних із веденням воєнних дій, відповідно до світової практики, покладений на цивільну оборону.

1 Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС

1.1 Надзвичайні ситуації, їх класифікація

1.2 Причини виникнення надзвичайних ситуацій: