- •1. Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Івано-Франківської області
- •1. 2. Соціальний та економічний розвиток Івано-Франківської області
- •2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Івано-Франківській області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки).
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах.
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря.
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля.
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття.
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря.
- •Основними заходами, спрямованими на покращення якості атмосферного повітря, є: Бурштинська тес:
- •3. Зміна клімату
- •3.1. Політика і заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення їх поглинання
- •3.2. Регіональна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних русурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3. Якість поверхневих вод
- •4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- •4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- •5. Збереження біорізноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- •5.1. Збереження біорізноманіття та формування екомережі
- •5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі їх складових
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1. Лісові ресурси
- •5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.4. Адвентивні види рослин
- •5.2.5. Стан зелених насаджень Івано-Франківської області
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в Івано-Франківській області
- •5.3.2. Ведення рибного господарства. Рибний промисел: аналіз, динаміка в басейнах річок та морів
- •5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду Івано-Франківської області
- •5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.4.3. Історико-культурна спадщина
- •5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- •6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- •6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- •6.1.2. Деградація земель
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3 Якість ґрунтів.
- •6.3.1. Якість грунтів сільськогосподарського призначення.
- •6.3.2. Забруднення грунтів.
- •6.4. Охорона земель
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •Сировина для виробництва будівельних матеріалів
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр.
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів.
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9. Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки.
- •9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
- •9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія.
- •9.3.1. Радіаційне забруднення територій
- •10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- •11. Вплив енергетики на довкілля
- •11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі
- •11.2. Ефективність енергоспоживання
- •11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- •11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- •12. Вплив транспорту на навколишнє природнє середовище
- •12.1. Транспортна система України
- •12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- •12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства.
- •13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища.
- •- Державна екологічна інспекція в області;
- •Мінприроди України(Державне управління онпс, Державна екологічна інспекція в області)
- •13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації.
- •Перелік найзначніших об’єктів, які отримали позитивну оцінку:
- •Перелік найзначніших об’єктів, які повернуто на доопрацювання та оцінено негативно:
- •13.5. Економічні засади природокористування.
- •13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- •13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування.
- •13.8. Екологічний аудит.
- •13.9. Екологічне страхування.
- •13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля.
- •Науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П.С.Пастернака
- •13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- •13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- •13.11.2 Громадські рухи
- •Про поводження з твердими побутовими відходами;
- •Про екологічну ситуацію на території області;
- •13.12. Виконання державних екологічних програм.
- •13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля.
- •13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом.
- •13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги.
- •13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво.
- •Виконавці розділів і підрозділів доповіді, відповідальні за її підготовку
13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування.
Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (надалі «інспекція») у галузі метрологічної діяльності виконує роботи, пов’язані із забезпеченням єдності вимірювань у межах своєї компетенції, в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря).
В інспекції наявні діючі документи, що регламентують вимоги до контрольно-вимірювальних операцій на об’єкти, що контролюються. Вони відповідають вимогам державних стандартів, щодо засобів вимірювальної техніки(надалі, умов та методик виконання вимірювань.
Інспекція повністю забезпечена нормативними та методичними документами в галузі метрології та метрологічної діяльності.
Стан засобів вимірювальної техніки, що застосовуються у сфері контролю стану навколишнього природного середовища задовільний.
Із перевірених ДП «Івано-Франківськметрологія» 108 одиниць засобів вимірювальної техніки, всі придатні до застосування.
В інспекції застосовуються 4 одиниці засобів випробувань, які відповідають вимогам ГОСТ 24555.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки відповідає вимогам експлуатаційних документів.
Відділ інструментально-лабораторного контролю інспекції атестований у відповідності з вимогами нормативної документації на право виконання вимірювань у сфері державного метрологічного нагляду.
13.8. Екологічний аудит.
Відповідно до повноважень територіальних органів Мінприроди України та частини 3 статті 14 Закону України «Про екологічний аудит», Держуправління екологічний аудит не здійснює. У той же час, Управління відслідковує реєстр виконавців екологічного аудиту. В області право на здійснення екологічного аудиту має екологічний аудитор Приходько Микола Миколайович, серія та номер сертифіката екологічного аудитора - ЕА № 055, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, номер та дата рішення про внесення до реєстру - № 165 від 05.04.03.2006 р. та екологічний аудитор Кобецька Надія Романівна, серія та номер сертифіката екологічного аудитора - ЕА № 087, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Глібова, 24а /60, номер та дата рішення про внесення до реєстру - № 374 від 18.07.2008р.
Держуправлінням здійснюється моніторинг проведення обов’язкового екологічного аудиту об’єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, у випадку передбаченим частиною 3 статті 14 Закону України «Про екологічний аудит».
13.9. Екологічне страхування.
Інтеграція України в світове економічне співтовариство диктує необхідність переходу до нових принципів регулювання природоохоронної діяльності та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Досвід розвинених країн засвідчив, що найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій безпеки життєдіяльності людей, є використання ринкових механізмів захисту здоров’я громадян та навколишнього середовища. Фінансування витрат по ліквідації наслідків аварій і надзвичайних ситуацій за рахунок коштів бюджету знижує ефективність природоохоронних програм. Це обумовлює потреби пошуку та мобілізації принципово інших джерел компенсації заподіяної шкоди.
Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність.
Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю.
Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується:
- слабкими стимулами добровільного страхування;
- відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди;
- низькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків.
Комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу:
- скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій;
- підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;
- забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення;
- посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності та підняти вимоги екобезпеки.