6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

Аналіз даних сучасного стану і співвідношення угідь свідчить про те, що найбільші порушення відбулися в передгірських і рівнинних районах. Ступінь сільськогосподарської освоєності території тут коливається в межах відповідно 54-64 % і 63-77 %. Загальна розораність перевищує межу екологічної збалансованості як у рівнинних – 52 %, так і в передгірських районах – 43 %. В рівниних районах розорано в середньому 77 % сільськогосподарських угідь, у передгірських – 72 %. Сільськогосподарська освоєність гірських районів нижча – в середньому 30 % при загальній розораності території 12 % і розораності сільськогосподарських угідь – 41%.

Найбільш розораними є землі у Городенківському (67,3 %), Снятинському (62,8 %), Рогатинському (54,3 %), Тлумацькому (52 %) і Галицькому (50 %) районах.

Регіон Карпат і прилеглих територій має певні територіальні відмінності щодо характеру використання земель. Вони зумовлені зональністю природних умов, особливостями розселення населення, значенням окремих районів у вирощуванні тих чи інших видів сільськогосподарських культур.

Як наслідок високої сільськогосподарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Сільськогосподарські підприємства на сьогоднішній день більшою мірою зацікавлені в інтенсивній експлуатації землі з метою одержання максимальної кількості продукції, ніж у збереженні грунтів і відтворенні їх родючості.

Не виконується ст.27 ЗУ “Про плату за землю”, якою передбачено частково направляти кошти від плати за землю на фінансування заходів по раціональному використанню та охороні земель, підвищенню родючості грунтів, виконанню робіт по землеустрою, веденню земельного кадастру, здійсненню моніторингу грунтів.

Таблиця 6.2.3. Порушення та рекультивація земель

Землі	2005	2006	2007	2008	2009
Порушені, тис. га	18,8	19,4	19,7	20,58	2,7
% до загальної площі території	1,31	1,39	1,41	1,48	0,19
Відпрацьовані, тис. га	5,18	5,47	5,48	5,61	1,1
% до загальної площі території	0,37	0,39	0,39	0,4	0,08
Рекультивовані, тис. га	5,04	5,11	5,14	5,17	1,2
% до загальної площі території	0,36	0,37	0,37	0,37	0,09

6.3 Якість ґрунтів.

6.3.1. Якість грунтів сільськогосподарського призначення.

Родючість ґрунту – це здатність ґрунту забезпечувати рослини в кожній фазі їх розвитку достатньою кількістю води, повітря, поживними речовинами, сприятливими фітосанітарними умовами, які необхідні для їх нормальної життєдіяльності.

Одним із основних показників родючості ґрунту є гумус. Він є головним джерелом нагромадження азоту й сірки, містить значну кількість фосфору, калію, кальцію, магнію та ін. Чим вищий вміст гумусу в ґрунті, тим більша його родючість, тому збереження і нагромадження гумусу є основою підтримання родючості ґрунтів.

За результатами обстеження 2009 року середньозважений вміст гумусу в ґрунтах Коломийського району – 3,23 %, Верховинського – 2,60 %. Спостерігається зниження вмісту гумусу в ґрунтах вищезгаданих районів в порівнянні з даними попереднього обстеження. Так за даними попереднього року обстеження середньозважений вміст гумусу в ґрунтах Коломийського району становив 3,24 %, у Верховинському – 2,83 %.

Всього в обстежених районах цей показник становив: в 2004 році – 3,08 %, в 2009 році – 3,05 %.

Поряд з гумусом важливу роль у забезпеченні нормального розвитку і росту рослин відіграє фосфор. Він підвищує стійкість рослин до несприятливих умов, прискорює їх дозрівання, бере участь у формуванні якісного насіння.

Середньозважений вміст рухомого фосфору за даними обстеження у звітному році становить у Коломийському районі – 74 мг/кг, у Верховинському – 13 мг/кг (за Кірсановим), тоді як в попередньому році обстеження у Коломийському районі він становив 82 мг/кг, а у Верховинському – 23 мг/кг (за Кірсановим).

У таблиці А.3 подано розподіл земель обстежених районів за вмістом рухомих фосфатів, з якого видно, що за даними обстеження 2009 року і у Коломийському, і у Верховинському районах найбільші площі займають ґрунти із дуже низьким вмістом рухомого фосфору – 11,1 тис. га (30,3 %) та 13,0 тис. га (86,1 %) відповідно.

Калій займає одне з важливих місць у живленні рослин. Його нестача негативно відображається на урожайності та якості рослинної продукції.

Середньозважений вміст обмінного калію в ґрунтах Коломийського району становить 138 мг/кг ґрунту (за Кірсановим), у ґрунтах Верховинського району – 78 мг/кг (за Кірсановим). У попередньому році обстеження середньозважений вміст обмінного калію в ґрунтах Коломийського району становив 161 мг/кг, Верховинського – 78 мг/кг ґрунту. Наведені дані свідчать про зниження вмісту обмінного калію в ґрунтах Коломийського району. У Верховинському районі найбільше ґрунтів із низьким вмістом калію – 9,7 тис. га або 64,2 %.

На рисунку 1.1 подано середньозважені показники основних елементів живлення в ґрунтах обстежених районів (Коломийського та Верховинського) за роками обстеження. З рисунку видно, що вміст лужногідролізованого азоту в 2004 році становив 88 мг/кг ґрунту, а в 2009 – 86 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору (за Кірсановим) – 59 мг/кг та 56 мг/кг відповідно. Вміст обмінного калію за 5 років знизився на 7,5 % і складав 120 мг/кг у 2009 році проти 129 мг/кг у 2004. Аналізуючи вищенаведені показники можна зробити висновок, що відбувається зниження вмісту елементів живлення в ґрунтах обстежених районів.

Іншою важливою проблемою раціонального використання ґрунтів області є їх підкислення. Кислотність ґрунту значною мірою впливає на мінералізацію органічних речовин, інтенсивність мікробіологічних процесів, засвоєння поживних речовин рослинами.

Так, за даними обстеження 2009 року із 51,7 тис. га 39,9 тис. га становлять кислі ґрунти (рН менше 5,5), що складає 77,2 % від обстежених. Середньозважений показник (рН сол.) в Коломийському районі складає 5,3, у Верховинському – 4,3. (Табл. А.5)

У 2004 році показник рН сол. у Коломийському районі становив 5,4, у Верховинському – 4,5. Аналізуючи показники рН сол. ґрунтів обстежених районів, слід відзначити, що за період з 2004 по 2009 рік він знизився на 0,1.

Значну роль у забезпеченні високих врожаїв сільськогосподарських культур відіграють мікроелементи. Івано-Франківський центр „Облдержродючість” проводить визначення наступних мікроелементів в ґрунтах (рухомі форми): бору, марганцю, міді, цинку, кобальту і молібдену.

Аналізуючи дані щодо вмісту мікроелементів у ґрунтах обстежених в 2009 році районів слід відзначити високу забезпеченість ґрунтів Коломийського району рухомими формами міді (95,6 % від обстежених). Щодо вмісту рухомих форм марганцю, цинку, молібдену та бору, то в структурі обстежених площ Коломийського району переважають ґрунти із середнім вмістом даних мікроелементів (70,0 %, 61,5 %, 60,0 % та 51,6 % відповідно).

Дещо інша картина щодо вмісту мікроелементів спостерігається в обстежених ґрунтах Верховинського району. Тут переважають ґрунти із високим вмістом рухомих форм міді (69,5 % від обстежених) та бору (60,9 %), середнім вмістом марганцю (72,2 %) та цинку (66,9 %). Переважна більшість ґрунтів даного району має низький вміст рухомого молібдену – 13,7 тис. га або 90,7 % від обстежених.

Вміст рухомого кобальту в ґрунтах як Коломийського, так і Верховинського районів низький (99,7 % та 94,7 % відповідно) (Табл. А.7-А.12).