1. Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К.: Вища школа, 1971. -С.309-368.

2. Курс історії української літературної мови / за ред. І. К. Білодіда. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. - Т.1. - С. 263-591.

3. Русанівський в.М. Історія української літературної мови.- к.:АртЕк, 2001.- с.221-289.

4. Дрофань Л. Олена Пчілка (Спроба осмислення творчого доробку письменниці) //Українська мова і література в школі. - 1990. - №10. - С. 83-87.

5. Богдан С. "До когось любого і дорогого, і славного..." (семантико-синтаксичний феномен листів Л. Українки до О. Кобилянської) // Українська мова і література в школі. - №2. - С. 15-20.

6. Струганець Л. Олена Пчілка як мовна особистість // Українська мова і література в школі. - 1995. - №2. - С. 33-42.

7. Копиленко Н.Б. З історії "Словаря української мови" Б. Грінченка // Українська мова і література в школі. - 1990. - №7. - С. 60-63.

8. Мовчун П. Фонетичні варіанти у "Словарі української мови" за ред. Б. Грінченка //Дивослово. -1994. - №9. - С. 9-12.

9. О.С. Афанасьєв-Чужбинський поет-лексикограф. (До 175річчя з дня народження) // Мовознавство. - 1992. - №3. - С. 53-57.

10. Тараненко О. Б. Грінченко і "Словар української мови"// Українська мова література в школі. - 1988. - № 12. – С. 27-34.

1. Грінченко Б. Словар української мови в 4-х т. - К., 1907-1908 (вступна стаття).

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ: стилі мовлення, образні засоби мови, фразеологізм, тематичні групи, інверсія, правописні системи, лексикографічні праці, граматики.

ДИДАКТИЧНА МЕТА – подати основні тенденції розвитку української літературної мови ІІ пол. ХІХ – початку ХХ ст., зокрема схарактеризувати стан функціонування основних стилів мовлення, граматико-правописних систем та лексикографії цього періоду.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ: загальну характеристику розвитку української літературної мови IІ пол. XIX – початку XX ст., розвиток основних стилів української літературної мови у цей період, роль українських письменників у розвитку української літературної мови за створення єдиної літературної мови Східної і Західної України, граматики на східноукраїнській та західноукраїнській мовній основі, правописні системи та лексикографія цього періоду.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ: аналізувати мовні особливості художніх творів цього періоду (М. Вовчок, Л. Глібов, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, П. Мирний, П. Куліш, І. Франко, І. Тобілевич, Л. Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська).

БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Опрацювати статті:

Дрофань Л. Олена Пчілка (Спроба осмислення творчого доробку письменниці) //Українська мова і література в школі. - 1990. - №10. - С. 83-87.

Струганець Л. Олена Пчілка як мовна особистість // Українська мова і література в школі.-1995. -№2. -С. 33-42.

Копиленко Н. Б. З історії "Словаря української мови" Б. Грінченка // Українська мова і література в школі. - 1990. - №7. - С. 60-63.

Мовчун П. Фонетичні варіанти у "Словарі української мови" за ред. Б. Грінченка //Дивослово. -1994. -№9. - С. 9-12.

О.С. Афанасьєв-Чужбинський поет-лексикограф. (До 175річчя з дня народження) //Мовознавство. -1992. -№3. -С. 53-57.

11. Тараненко О. Б. Грінченко і "Словар української мови"// Українська мова література в школі. -1988. - № 12. - С. 27-34.

Грінченко Б. Словар української мови в 4-х т. - К., 1907-1908 (вступна стаття).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Чи однаковою мірою розвивалися стилі мовлення у кінці 19- на початку 20 ст.?

2.У чому полягає значення О.О. Потебні в історії української літературної мови?

3.Праці яких українських письменників свідчили про формування публіцистичного стилю української літературної мови кінця 19-початку 20 ст.?

4. Праці яких українських письменників свідчили про формування наукового стилю української літературної мови кінця 19-початку 20 ст.?

5.Яку точку зору стосовно розвитку української мови відстоювали москвофіли та народовці?

6.У чому полягає суть „азбучної війни” в Галичині?

7.У чому полягає значення П. Куліша в історії української літературної мови?

8.Які лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості відображаються у мові творів М. Вовчка?

9.Які із фразеологізмів, вжиті у творах Л. Глібова, становлять життєві поради, узагальнення?

10.Які із образних засобів властиві мові творів І.С. Нечуя-Левицького?

11.Яка із груп лексики була вперше введена І.С. Нечуєм-Левицьким?

12. У чому полягає значення П. Мирного в історії української літературної мови?

13. Які із фонетико-морфологічних відхилень від норм сучасної української літературної мови вживаються у мові творів П. Мирного?

13.Які із творів І. Франка надруковані „язичієм”?

14.Які із елементів усної народної творчості відображені у творах І. Франка?

15. Які із неологізмів властиві мові творів І. Франка?

16. Які із фонетико-морфологічних особливостей творів І. Франка відображають риси західного діалекту?

17.У чому виявляється вплив наукової, публіцистичної мови на мову творів І.Франка?

18.З якою метою М. Коцюбинський уводить у ранні твори діалектизми?

19.Які мовні засоби використовує письменник-мариніст М. Коцюбинський для зображення моря?

20.В яких творах М. Коцюбинського відображені зразки науково-публіцистичного стилю?

21.Які із зворотів мови, що вживаються у творах М. Коцюбинського, не становлять норми літературної мови?

22. У чому полягає значення Л. Українки в історії української літературної мови?

23.З якою метою Л. Українка вводить суспільно-політичну лексику у свої твори?

24.Які із неологізмів були створені Л. Українкою?

25.Які із фонетико-правописних особливостей виявляються у мові творів Л. Українки?

26.Які із лексичних особливостей властиві драматичним творам М.Кропивницького?

27.Які із фразеологізмів введено М. Старицьким у драматичні твори?

28.Які із стилістичного погляду шари лексики використовуються Карпенком-Карим у драматичних творах?

29. У чому полягає значення Б. Грінченка в історії української літературної мови?

30.Які із правописних систем української мови ІІ пол. ХІХ ст. ґрунтувалися на фонетичному принципі?

31.Які ознаки властиві історико-етимологічному принципу правопису М.Максимовича?

32.Які ознаки властиві правописній системі „Русалки Дністрової”?

33. Які ознаки властиві правописній системі „желехівка”?

34.Які із лексикографічних праць ІІ пол. ХІХ ст. є перекладними?

35.Які граматики були створені У ІІ пол. ХІХ ст.?

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ТЕМА.: Нова українська літературна мова кінця XIX - початку ХХст. (2 год.).

1.Загальна характеристика розвитку української літературної мови кінця XIX - початкуXXст.

2.Роль українських письменників у розвитку української літературної мови (І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського) за створення єдиної літературної мови Східної і Західної України.

3.Відображення стилістичної різноманітності літературної мови і особливостей мови різних соціальних верств у художній літературі середини XIX - початку XX ст. (М.Вовчок, Л.Глібов, І.Нечуй-Левицький, М.Старицький, П.Мирний, І.Франко, І.Тобілевич, Л.Українка, М.Коцюбинський, П.Грабовський, А.Тесленко, В.Стефаник, О.Кобилянська).

Література

1.Плющ П.П. Історія української літературної мови.-К.: Вища школа, 1971.- С.309-352.

2.Курс історії української літературної мови / за ред. І.К.Білодіда.-К.: АН УРСР, 1958.-Т.1.-С. 263-591.

3. Русанівський В.М. Історія української літературної мови.- К.: АртЕк, 2001.- С.221-289.

4.Дрофань Л. Олена Пчілка (Спроба осмислення творчого доробку письменниці) // Українська мова і література в школі.- 1990.- № 10.- С.83-87.

5.Богдан С. "До когось любого і дорогого, і славного..." (семантико-синтаксичний феномен листів Л.Українки до О.Кобилянської) // Українська мова і література в школі.- 1994.- № 2.- С. 15-20.

6.Струганець Л. Олена Пчілка як мовна особистість //Укр.мова і література в школі. – 1995.- №2.- С.33-42.

З а в д а н н я

І.Зробити анотації законспектованих статей:

Дрофань Л. Олена Пчілка (Спроба осмислення творчого доробку письменниці) // Українська мова і література в школі.- 1990.- № 10.- С.83-87.

5.Богдан С. "До когось любого і дорогого, і славного..." (семантико-синтаксичний феномен листів Л.Українки до О.Кобилянської) // Українська мова і література в школі.- 1994.- № 2.- С. 15-20.

6.Струганець Л. Олена Пчілка як мовна особистість //Укр.мова і література в школі. – 1995.- №2.- С.33-42.

ІІ.До кожної лексичної особливості мови творів Л.Українки, І.Франка, М.Вовчка, М.Коцюбинського, П.Мирного виписати у контексті приклади.

ІІІ.Із джерела (Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови.- К.: Рад. школа,1981.- Ч.ІІ.) законспектувати С. 8-51, С. 98-107, С. 125-150.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці до цієї теми слід звернути увагу на те, що функціонування і розвиток української літературної мови цього періоду відбувався в надзвичайно тяжких умовах. Такі заходи царського уряду, як циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва 1863р. та Емський указ 1876 р. про заборону друкувати книги й тексти до музичних нот українською мовою, ввозити українські книги, видані за кордоном, про заборону сценічних вистав і читань українською мовою тощо, аргументовані тим, що нібито ніякого українського народу не існує. Особливості функціонування української мови цієї доби полягали ще й у тому, що в кінці 19 ст., коли українська народна мова в художній літературі пройшла вже столітній шлях свого розвитку, а в публіцистиці зайняла дуже вагоме місце і завойовувала собі місце в науці, не було ще єдиної літературної мови. Вона розвивалася у двох варіантах – західному і східному. І якщо на цей час східноукраїнські письменники й культурні діячі уже визначилися в напрямі мовного будівництва, взявши за основу народну мову і фонетичний принцип правопису, то в Західній Україні панував традиційний етимологічний правопис і ще довго продовжувала зберігати свої позиції староукраїнська мова у вигляді язичія. Тож потрібно було спрямувати зусилля письменників і вчених обох частин України в напрямі уніфікації української літературної мови. Проте майстри слова, учені й культурні діячі не завжди виявляли в цьому питанні поступливість, здатність іти на компроміс. З цього приводу й виникла дискусія між І. Нечуєм-Левицьким і Б. Грінченком, з одного боку, та І. Франком, В. Гнатюком, М. Грушевським – з другого.

На межі століть спостерігається інтенсивне збагачення української літературної мови в різних стилях, розширення меж її функціонування, намічаються реальні шляхи її подальшого розвитку через вироблення єдиної літературної мови для всієї України. Необхідно також зауважити, що попри всю складність умов функціонування української літературної мови в цей період вона жила і розвивалася завдяки діяльності майстрів слова та вчених-дослідників, які своєю працею доводили здатність української літературної мови на народній основі обслуговувати найрізноманітніші культурні потреби суспільства та виборювати право на її існування. Саме на цей період припадає черговий етап розвитку українського мовознавства, основи якого закладені в працях О. Потебні, П. Житецького, І. Франка, А. Кримського, К. Михальчука та ін.

РОБОТА В АУДИТОРІЇ

За збірником Н.Д. Бабич (Історія української літературної мови. – Львів: Світ, 1993) виконати такі вправи: №92, №97, №98, №77, №79, №100, №103, №104.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Чи однаковою мірою розвивалися стилі мовлення у кінці 19- на початку 20 ст.?

2.У чому полягає значення О.О. Потебні в історії української літературної мови?

3.Праці яких українських письменників свідчили про формування публіцистичного стилю української літературної мови кінця 19-початку 20 ст.?

4. Праці яких українських письменників свідчили про формування наукового стилю української літературної мови кінця 19-початку 20 ст.?

5.Яку точку зору стосовно розвитку української мови відстоювали москвофіли та народовці?

6.У чому полягає суть „азбучної війни” в Галичині?

7.У чому полягає значення П. Куліша в історії української літературної мови?

8.Які лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості відображаються у мові творів М. Вовчка?

9.Які із фразеологізмів, вжиті у творах Л. Глібова, становлять життєві поради, узагальнення?

10.Які із образних засобів властиві мові творів І.С. Нечуя-Левицького?

11.Яка із груп лексики була вперше введена І.С. Нечуєм-Левицьким?

12. У чому полягає значення П. Мирного в історії української літературної мови?

13. Які із фонетико-морфологічних відхилень від норм сучасної української літературної мови вживаються у мові творів П. Мирного?

13.Які із творів І. Франка надруковані „язичієм”?

14.Які із елементів усної народної творчості відображені у творах І. Франка?

15. Які із неологізмів властиві мові творів І. Франка?

16. Які із фонетико-морфологічних особливостей творів І. Франка відображають риси західного діалекту?

17.У чому виявляється вплив наукової, публіцистичної мови на мову творів І. Франка?

18.З якою метою М. Коцюбинський уводить у ранні твори діалектизми?

19.Які мовні засоби використовує письменник-мариніст М. Коцюбинський для зображення моря?

20.В яких творах М. Коцюбинського відображені зразки науково-публіцистичного стилю?

21.Які із зворотів мови, що вживаються у творах М. Коцюбинського, не становлять норми літературної мови?

22. У чому полягає значення Л. Українки в історії української літературної мови?

23.З якою метою Л. Українка вводить суспільно-політичну лексику у свої твори?

24.Які із неологізмів були створені Л. Українкою?

25.Які із фонетико-правописних особливостей виявляються у мові творів Л. Українки?

26.Які із лексичних особливостей властиві драматичним творам М. Кропивницького?

27.Які із фразеологізмів введено М. Старицьким у драматичні твори?

28.Які із стилістичного погляду шари лексики використовуються Карпенком-Карим у драматичних творах?

САМОСТІЙНА РОБОТА

ТЕМА №8: Граматико-правописні питання та лексикографія XIX -початку XX ст. (2 год.).

1.Правописні системи XIX - початку XX ст.

2.Граматики на східноукраїнській та західноукраїнській мовній основі XIX - початку XX ст.

3.Лексикографія XIX - початку XX ст.

Література

1.Плющ П.П. Історія української літературної мови.-К.: Вища школа, 1971.- С.352-368.

2.Курс історії української літературної мови / за ред. І.К.Білодіда.-К.: АН УРСР, 1958.- Т.1.-С.310-317.

3. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К.: АртЕК, 2001. – С. 221-289.

4.О.С.Афанасьєв-Чужбинський - поет-лексикограф. (До 175-річчя з дня народження) // Мовознавство.- 1992.-№3.- С.53-57.

З а в д а н н я

І. Зробити анотації законспектованих статей:

О.С.Афанасьєв-Чужбинський - поет-лексикограф. (До 175-річчя з дня народження) // Мовознавство.- 1992.-№3.- С.53-57.

ІІ. Виконати за збірником Н.Д.Бабич вправи №106, № 107, №108.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У цей період були створені такі граматики на східноукраїнській мовній основі: 1.П.Білецький-Носенко. Грамматика малороссийского языка, 1840-1842 (рукописна). 2.А.Кримський. „Практический курс для изучения малороссийского язика”, 1906. 3.А.Кримський. "Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий Приднепровья", 1907-1908. 4.П.Залозний. Коротка граматика української мови, 1906. 5.І.Нечуй-Левицький. Граматика українського язика, 1917. Граматики на західноукраїнській мовній основі були створені такі: 1.Й.Левицький. Грамматика языка русского в Галичині, 1849. 2.Й.Лозинський. Граматика язика малоросійського, 1846. 3.Я.Головацький. Грамматика русского Азыка, 1849. 4.М.Осадца. Граматика руского языка, 1862. 5.М.Шашкевич. Мала граматика язика руского, 1865. 6.Є.Тимченко. Українська граматика, 1907. 7.С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер. Граматика руської мови, 1914.

Друковані праці цього періоду були видані на базі таких правописів: 1. У граматиці Павловського спостерігаються перші спроби застосування фонетичного принципу для передачі української мови на письмі. 2. Творцем історико-етимологічного правопису був видатний учений М.О.Максимович, який теоретичне обгрунтування свого правопису виклав у передмові до збірника "Малороссийские песни"(1827), пізніше - у праці "О правописании малороссийского языка. Письмо к Основьяненку" (1842). Максимович користувався тогочасним російським алфавітом, а основний принцип його правопису полягав у збереженні давніх етимологічних написань. Але оскільки ці написання не відповідали живій українській вимові, він, пристосовуючи їх для передачі цієї вимови, змушений був звертатися для спеціальних надрядкових позначок. Правопис Максимовича був надто штучним, складним і практично незручним для письма і друку. В Східній Україні він зовсім не вживався, а в Західній користувався успіхом починаючи з 40-х р.р. 3.Розвиток фонетичного принципу в українському правописі зв'язаний на Східній Україні з журналом "Основа", що видавався П.Кулішем у 1861-1862 р.р. у Петербурзі. Потребу у дальшому пристосуванні письма до передачі особливостей живої української мови відчував П.Куліш, який упорядкував український правопис. Цей правопис під назвою кулішівка користувався у свій час найбільшою популярністю на Україні. В цілому характеризувався він нахилом до надмірної фонетизації.

Правописної практики кулішівської "Основи" додержувався і "Південно-Західний відділ Російського географічного товариства" в Києві у виданні українських етнографічних і фольклорних записів на початку 70-х років. До "кулішівки" були додані тут букви ї та є в сучасному значенні, а згодом був ліквідований ъ після кінцевих приголосних. 4.Цілковито фонетичним був правопис М.Драгоманова, яким він видавав у 1878-1882 р.р. у Женеві журнал "Громада" і в 1880р. надрукував у Женеві перше видання роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Цей правопис був вироблений в 70-х р.р. у Києві групою ліберально-буржуазних діячів, що працювала над складанням словника української мови під керівництвом П.Г.Житецького. Базується "драгоманівка" на основному фонетичному правилі - кожному звукові відповідає лише одна буква без жодних додатків, прилітерних позначок. 5.Першою книгою в Галичині, надрукованою "гражданкою" і фонетичним правописом, була "Русалка Дністровая". Автори її додержувалися правила: "пиши, як чуєш, а читай, як видиш". 6. Желехівка - це правопис, який застосував у своєму "Малорусько-німецькому словарі" (1886р.) Євген Желехівський і який з 1895р. став вивчатися в школах Галичини. Це був фонетичний правопис, пристосований до особливостей південно-західного наріччя.

У ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. розвивається лексикографія. Було створено такі лексикографічні праці: 1."Краткий малороссийскій словарь" О.Павловського, поданий ним у своїй "Грамматике малороссийского наречия" 1818р. (1131 слово). 2."Малорусько-німецький словар" Є.Желехівського Т.І 1885р., Т. ІІ 1886р. (Желехівський і С.Недільський). Це двомовний українсько-німецький перекладний словник загальної мови (64000 українських слів). За обсягом - це один з найбільших словників даного періоду. 3."Словарь російсько-український" М.Уманця і А.Спілки Т.І 1893р., Т.ІІ 1894р.; Т.ІІІ 1896р., Т.ІУ 1898р. був розрахований на західноукраїнського читача; йому бракувало достатньої повноти української лексики. 4."Словарь украинского языка, собранный редакцией журнала „Киевская старина" Б.Д.Грінченка.Т.І, 1907р., Т.ІІ, 1908р., т.ІІІ-ІУ, 1909р. Словник Б.Грінченка це двомовний перекладний українсько-російський словник (68000 слів, у додатку до IV т. є ще "крестные имена людей").

Словник Б.Грінченка грунтується на багатому матеріалі етнографічних записів і художньої літератури - на творах українських письменників, що почали писати не пізніше 1870р. (така була ультимативна настанова редакції "Киевской старины", яка виходила з хибної позиції, вважаючи, що мова письменників пізнішого часу - І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського - відхиляється від народної мови і тому не повинна включатися до словника). Характерною особливістю цього словника є те, що він не був у прямому розумінні словником української літературної мови, а втілював у собі лексичний склад всієї української мови, тому не розрізняється лексика літературної мови і лексика діалектна.

Таким чином, розглянуті словники української мови становлять значне досягнення української лексикографії XIX ст. Проте не могли розв'язати до кінця проблему лексичної нормалізації української літературної мови.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Які функціонували правописні системи ХІХ-початку ХХ ст.?

2. Які були створені граматики на східноукраїнській та західноукраїнській мовній основі?

3. У чому полягає специфіка лексикографічних праць ХІХ- на початку ХХ ст.?

Тема №9: „Словарь української мови” Б. Грінченка – вершина українського словникарства кінця ХІХ – початку ХХ ст. (2 год.).

1.З історії створення словника. Основні принципи добору й опрацювання реєстру.

2.Основні характеристики словника: тип, способи побудови реєстру.

3.Морфологічні особливості слів, відбиті у словнику.

4.Фонетичні варіанти у „Словарі”.

Література

1.Копиленко Н. З історії „Словаря української мови” Б. Грінченка// Укр. мова і літ-ра в школі. – 1990.- №7.

2.Мовчун Л. Фонетичні варіанти у „Словарі української мови” за ред. Б. Грінченка// Дивослово.- 1994.- №9.

3.Тараненко О. Б. Грінченко і „Словарь української мови” // Укр. мова і літ-ра в школі.- №12.

4.Словарь української мови/ за ред. Б. Грінченка.- К., 1958.- Т.1-4.

Завдання

І. Зробити анотації законспектованих статей.:

1.Копиленко Н. З історії „Словаря української мови” Б. Грінченка// Укр. мова і літ-ра в школі. – 1990.- №7.

2.Мовчун Л. Фонетичні варіанти у „Словарі української мови” за ред. Б. Грінченка// Дивослово.- 1994.- №9.

3.Тараненко О. Б. Грінченко і „Словарь української мови” // Укр. мова і літ-ра в школі.- №12.

4.Словарь української мови/ за ред. Б. Грінченка.- К., 1958.- Т.1-4 (вступна стаття).

ІІ. Виписати із Словаря української мови Б.Грінченка п`ять словникових статей.

Методичні рекомендації

"Словарь украинского языка, собранный редакцией журнала „Киевская старина" Б.Д.Грінченка.Т.І, 1907р., Т.ІІ, 1908р., т.ІІІ-ІУ, 1909р.

Матеріали для цього словника збиралися довгий час, починаючи ще з діяльності петербурзької "Основи", і передавалися в різні руки, поки не потрапили до редакції журналу "Киевская старина". Словник Б.Грінченка це двомовний перекладний українсько-російський словник (68000 слів, у додатку до IV т. є ще "крестные имена людей").

Словник Б.Грінченка грунтується на багатому матеріалі етнографічних записів і художньої літератури - на творах українських письменників, що почали писати не пізніше 1870р. (така була ультимативна настанова редакції "Киевской старины", яка виходила з хибної позиції, вважаючи, що мова письменників пізнішого часу - І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського - відхиляється від народної мови і тому не повинна включатися до словника). Характерною особливістю цього словника є те, що він не був у прямому розумінні словником української літературної мови, а втілював у собі лексичний склад всієї української мови, тому не розрізняється лексика літературної мови і лексика діалектна. Словник Б.Грінченка значною мірою схожий на "Толковый словарь" В.Даля. Оскільки приклади з творів письменників, які опубліковані після 1870р. до нього не ввійшли, тому уже в момент своєї появи був штучно архаїзованим. Але все ж мав велику роль, бо в ньому старанно зведено все лексичне багатство української мови, що була в ній на час 70-х р.р. XIX ст.

Таким чином, розглянуті словники української мови становлять значне досягнення української лексикографії XIX ст. Проте не могли розв'язати до кінця проблему лексичної нормалізації української літературної мови.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Яка існує історія створення словника Б. Гінченка?

2.Які основні принципи добору й опрацювання реєстру словника?

3.Які основні характеристики словника: тип, способи побудови реєстру?

4.Які морфологічні особливості слів, відбиті у словнику?

5.Які фонетичні варіанти зафіксовані у „Словарі”?

Тема №10: Розвиток наукового та публіцистичного стилів в кінці ХІХ – початку ХХ ст. (4 год.).

1.Наукові розвідки та монографічні дослідження кінця ХІХ – початку ХХ століття.

2.Наукові, публіцистичні та літературно-критичні статті цього періоду.

3.Роль І. Франка для розвитку наукового та публіцистичного стилю.

Література