1. Предмет, завдання і значення курсу історії української літературної мови, його зв`язок з іншими дисциплінами.

2. Розмежування понять „літературна мова”, „мова художньої літератури”, „народнорозмовна мова”, „книжна мова”.

3. Походження української мови.

4. Джерела та найголовніша література з історії української літературної мови.

5. Періодизація історії української літературної мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Плющ П.П. Історія української літературної мови.- К.: Вища школа, 1971. – С. 5-96.

2. Курс історії української літературної мови / за ред. І. К. Білодіда.- К.: АН УРСР, 1958.- Т.1.- С. 5-19.

3. Русанівський В.М. Історія української літературної мови.- К.: АртЕк, 2001.- С. 3-9.

4. Франко З.Т. Боротьба за українську мову в дожовтневий період// Мовознавство.- 1990.- №6.- С. 11-17.

5. Франко З.Т. Функціонування української мови в радянський період // Мовознавство.- 1991.- №1.- С. 1-9.

6. Жовтобрюх М.А. Євген Костянтинович Тимченко – вчений і педагог // Мовознавство. - №5.- С. 63-70.

ЗАВДАННЯ

1. Законспектувати (тезисно) статті, вміщені в „Історії української мови. Хрестоматія”. – К.: Либідь, 1996.

2. Законспектувати статті:

Франко З.Т. Боротьба за українську мову в дожовтневий період// Мовознавство.- 1990.- №6.- С.11-17.

Франко З.Т. Функціонування української мови в радянський період // Мовознавство.- 1991.- №1.- С. 1-9.

3. Жовтобрюх М.А. Євген Костянтинович Тимченко – вчений і педагог // Мовознавство. - №5.- С. 63-70.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці цієї теми студентам необхідно усвідомити, що курс історії української літературної мови є важливою навчальною дисципліною, знання якої дає можливість засвоїти найважливіші етапи зародження і розвитку літературної мови, виробити уміння об`єктивно оцінювати різні явища в історії української літературної мови. Студенти повинні чітко формулювати предмет, завдання і значення курсу історії української літературної мови. Особливу увагу необхідно звернути на питання походження української мови, оскільки на сьогодні воно є дискусійним і передбачає різні точки зору на цю проблему. З цією метою студенти повинні детально опрацювати наукову літературу шляхом її конспектування. Зокрема, до питання походження української мови зверталися в різний час різні вчені. Старожитність, самобутність української мови обґрунтовували вітчизняні вчені О. Потебня, П. Житецький, М. Максимович, К. Михальчук. Найближче до розв`язання цього питання підійшли свого часу російський вчений академік О. Соболевський, академік О. Шахматов та українські вчені А. Кримський і Л. Булаховській. Найповніше і найсистемніше проблема походження східнослов`янських мов була висвітлена в узагальнюючих історико-діалектологічних працях Ф. Філіна. На відміну від прихильників думки про існування єдиної давньоруської мови, від якої нібито утворилися українська, російська та білоруська мови, він, як і вищезгадані вчені, вважав, що наявність значної кількості діалектних розходжень у давньоруській мові є безсумнівним фактом. На його думку, єдиного монолітного давньоруського мовного ареалу ніколи не було: найдавніші діалектні явища поділяли східнослов`янську мовну територію на дві основні протилежні зони – північну й південну, у межах яких існували дрібніші діалектні утворення. Отже, сучасні українська, російська й білоруська мови утворилися внаслідок консолідації груп близьких говорів, а не внаслідок розпаду колишньої єдності.

На думку сучасного українського вченого Г. Півторака, який розвинув і поглибив дослідження цієї проблеми, історичне коріння української народності й української мови сягає глибокої давнини. Формування етнокультурних і діалектних рис, що згодом стануть особливостями окремої східнослов`янської нації, найраніше почалися на території сучасної України, оскільки вона була прабатьківщиною слов`ян. Становлення найдавніших особливостей української мови почалося безпосередньо від праслов`янського арсеналу, очевидно, здавна мала свої регіональні особливості.

Основою для засвоєння курсу історії української літературної мови має стати ознайомлення з періодизацією історії української літературної мови, що є найзагальнішим відбиттям історичного процесу зародження, формування, розвитку і функціонування української літературної мови на всіх її історичних етапах.

Питання періодизації до останнього часу було одним із найменш розроблених в історії української літературної мови. До нього зверталися вчені різних поколінь, серед яких, зокрема, І. Огієнко, Г. Шевченко, А. Москаленко, П. Тимошенко, М. Жовтобрюх, , М. Бойчук, І. Грицютенко, П. Плющ та ін. Однак різні вчені, пропонуючи різні варіанти періодизації, в одному виявляють одностайність: історію української літературної мови слід розглядати у зв`язку з історією українського народу.

У статті „Українська літературна мова” власну концепцію історії української літературної мови виклав Юрій Шевельов, у якій подана загальна характеристика основних етапів розвитку української літературної мови. При цьому періодизацію здійснено на основі головної лінії розвитку літературної мови.

Під головною лінією розвитку української літературної мови Юрій Шевельов розумів синтез писемної мови попередніх періодів з живою народною розмовною мовою. Цей синтез вважається провідною, домінуючою тенденцією цього періоду.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Що є предметом вивчення історії української літературної мови?

2.У чому полягає розмежування понять „літературна мова”, „мова художньої літератури”, „народнорозмовна мова”, „книжна мова”?

3.Які існують погляди вчених на проблему походження української мови?

4.Яка існує найголовніша наукова література та джерела вивчення історії української літературної мови?

5.У чому полягає суть періодизації історії української літературної мови?

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – тестові завдання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА (СЕРЕДИНА ХІV-ХVІІІ СТОЛІТТЯ).

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Тема №3: Середньоукраїнська літературна мова ( середина ХІV-ХVІІІ століття ). Литовсько-польська доба (1350-1650 р.р.) (4 год.).

1. Формування української народності та її мови. Два типи мови цього періоду.

2. Другий південно-слов'янський вплив на українську мову в XIV-XVI ст. Мовні особливості „Пересопницького Євангелія” 1556 р.

3. Розвиток літературно-писемної мови у середині ХVІ - до середини ХVІІ ст.

4. Зародження української граматичної науки та лексикографії.

Література

1.Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К.: Вища школа, 1971.- С. 135-215.

2. Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда.- К.: АН УРСР, 1958. - Т.1.- С. 62-94.