Заліковий кредит №3

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА ХХ СТ. (20-40-і РР. – ДОВОЄННИЙ ПЕРІОД).

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Тема 8. Українська літературна мова кінця хх століття (20-40-і рр. - довоєнний період) (6 годин).

1.Загальна характеристика розвитку української літературної мови середини й кінця ХХ століття.

2. Мовні особливості творів письменників 20-40-х рр. ХХ ст. ( К. Поліщук, І.Кулик, О. Олесь, П. Тичина, М. Рильський, М. Зеров, П. Филипович, М.Хвильовий, М. Куліш, Т. Осьмачка, М. Бажан, В. Сосюра, О. Довженко, В.Підмогильний, Ю. Яновський).

Література

11. Курс історії української літературної мови / за ред. І.К. Білодіда.- К.:АН УРСР, 1961.-Т.2. – С.15-128.

12. Плющ п.П. Історія української літературної мови.- к.: Вища школа, 1971.- с.409-414.

13. Русанівський в.М. Історія української літературної мови.- к.:АртЕк, 2001.- с.300-369.

14. Горбач О. Історія української мови. – Мюнхен, 1992.

15. Огієнко І. Нариси з історії української мови: система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. – Варшава, 1927.

16. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. – К., 1987.

17. Штець М. Літературна мова українців Закарпаття і Східної Словаччини після 1918 р. – Братислава, 1969.

18. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства: історія вивчення української мови. Навчальний посібник. – К., 1991.

19. Бурячок А.А. Про концепцію нової редакції українського правопису// Мовознавство. – 1995. - №1. – С.16-19.

20. Ганців В.М. Проблеми нашої літературної мови// Мовознавство. – 1990. - №3. – С. 69-72.

21. Головащук М.Т. М.Т. Рильський і українська радянська лексикографія // Мовознавство. – 1985. - №2. – С.3-12.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ: мова художньої літератури, українська літературна мова, метафора, фразеологізм, епітет, граматичні форми.

ДИДАКТИЧНА МЕТА – дати відомості про загальний розвиток української мови середини й кінця ХХ століття, схарактеризувати мовні особливості творів письменників 20-40-х рр. ХХ ст. ( К. Поліщук, І. Кулик, О. Олесь, П. Тичина, М.Рильський, М. Зеров, П. Филипович, М. Хвильовий, М. Куліш, Т. Осьмачка, М. Бажан, В. Сосюра, О. Довженко, В. Підмогильний, Ю. Яновський).

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ: основні процеси, що відбувалися у розвитку української літературної мови цього періоду та точки зору мовознавців на цю проблему; розвиток жанрів української літератури та мовотворчість письменників.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ: аналізувати мовні особливості творів письменників 20-40-х рр. ХХ ст., орієнтуватися у процесі розвитку української мови ХХ ст.

БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Опрацювати праці:

Горбач О. Історія української мови. – Мюнхен, 1992.

Огієнко І. Нариси з історії української мови: система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. – Варшава, 1927.

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. – К., 1987.

Штець М. Літературна мова українців Закарпаття і Східної Словаччини після 1918 р. – Братислава, 1969.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1. Які основні особливості розвитку української літературної мови середини й кінця ХХ століття?

2. Які образні мовні засоби використовує у своїх творах К. Поліщук?

3. Які західноукраїнські мовні елементи відображаються у мовній творчості М.Ірчана?

4. Хто із українських письменників цього періоду належали до символістів?

5. Які лексичні особливості спостерігаються у творах П.Тичини та О. Олеся?

6. Хто із українських письменників цього періоду належали до неокласиків?

7. У чому полягає суть неокласицизму щодо використання мовних засобів?

8. Які образні мовні засоби використовує у своїх творах М. Зеров?

9. Які неологізми використовує у своїх творах П. Филипович?

10. Хто із українських письменників цього періоду належали до групи ВАПЛІТЕ?

11. Які діалектні особливості спостерігаються у творах М. Хвильового?

12. Які стилістичні особливості спостерігаються у творах М. Куліша?

13. У чому полягають особливості вживання образних засобів у творах Т. Осьмачки?

14. Які групи термінологічної лексики використовує М. Бажан у своїх творах?

15. Які із морфологічних особливостей творів В. Сосюри є діалектними?

16. Які із груп лексики переважають у творах В. Підмогильного?

17. Які мовні особливості мають твори А. Головка?

18. Які мовні особливості має романтична проза Ю. Яновського?

19. Які фольклорні елементи використовує О. Вишня у своїх творах?

20. Яка історична лексика відображена у творах І. Кочерги?

21. Які лексичні особливості мають твори Є. Маланюка?

22. Які синтаксичні особливості відображені у творах О. Ольжича?

23. Які основні риси має український правопис 1928-1929 рр.?

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Тема №5: Загальна характеристика розвитку української літературної мови радянського періоду (2 год.).

1.Історичні умови формування української літературної мови у радянський період.

2.Розширення і збагачення словникового складу української літературної мови у цей період.

3.Проблеми створення єдиного українського правопису.

4.Найважливіші граматики та словники української мови радянської епохи.

Література

1.Плющ П.П. Історія української літературної мови.-К.: Вища школа, 1971.- С.375-414.

2.Курс історії української літературної мови / за ред. І.К.Білодіда.-К.: АН УРСР, 1961.- Т.ІІ. - С.15-128.

3. Русанівський В.М. Історія української літературної мови.- К.: АртЕк, 2001.- С.290-376.

4.Історія українського мовознавства: історія вивчення української мови. Навчальний посібник.- К., 1991.

5.Бурячок А.А. Про концепцію нової редакції українського правопису // Мовознавство.- 1995.- № І.-С. 16-19 .

Завдання

І.Законспектувати: вступну статтю до видання Словника української мови в 11 т.

Бурячок А.А. Про концепцію нової редакції українського правопису // Мовознавство.- 1995.- № І.-С. 16-19 .

ІІ.Виконати вправу № 115, 127 за збірником Н.Д.Бабич.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У процесі опрацювання цієї теми слід враховувати, що, по-перше, період цей характеризувався суперечливістю й неоднорідністю в розвитку української літературної мови, а по-друге – до останнього часу в офіційній науці про мову не було об`єктивного висвітлення умов, становища, особливостей функціонування та стану української літературної мови в так званий радянський період.

Так, перший універсал Центральної Ради, оприлюднений 22 березня 1917 року, не містив жодної конкретної вимоги окрім прав української мови. Тобто відновлення української державності у 1917 р. сприяло всебічному відродженню української національної культури, а, відповідно, й української мови. Український народ створив свою державу – Українську народну Республіку (УНР), у якій уперше українська мова була проголошена державною. За умов державності мови відпала необхідність відстоювати право на її існування, як це було в дожовтневий період. Бо це право було деклароване в постанові про українізацію в 1923 р. Але це не означало, що з порядку денного одним розчерком пера знімалися мовні проблеми: потреба боротьби за сфери її функціонування, дискусії навколо питань усталення й кодифікації літературних норм, переборювання успадкованого з царських часів сприйняття її як „мужицької”. В центрі уваги мовознавців стали питання літературних норм: орфографічних і орфоепічних, граматичних і лексичних. Водночас престиж мови своєю практикою забезпечували літератори.

Широкою була дискусія з приводу проекту нового правопису, який треба було де в чому коригувати. Але в основному – уточнити й деталізувати „Найголовніші правила українського правопису”, видані Всеукраїнською академією наук у 1921 р. У дискусії взяли участь галицькі вчені, які провели ряд засад, як напр., використання різних букв для передачі на письмі звуків г і г, передача на письмі м`якості звука л в словах іншомовного походження відповідно до вимови тощо. Ці запропоновані засади кодифікувалися „Правописом” 1928 р.

Проте пізніше їм було причеплено ярлик „націоналістичних”, хоча вони були хіба що регіональними. „Правопис” 1928 р. був замінений „Правописом” 1933 р., і не стільки у відповідності до практики їх передачі в Східній Україні, скільки відповідно до настанов перекрити дієвість західноукраїнської практики. Можливо, перехід на східну практику був загалом і закономірним. Але, наприклад, усунення букви г в алфавіті призвело до відчутних негативних наслідків.

Не апробованою в минулому, а тому й дискусійною виявилася проблема творення термінів і номенів, що злободенно постала у зв`язку з мовним будівництвом у галузі науки й техніки, діловодства й виробництва. Аспекти цієї проблеми були винесені на обговорення, але не завжди раціонально розв`язувалися. Так, невдалою стала настанова щодо обов`язковості відповідників у двомовних галузевих словниках, за якою кожне слово однієї мови мусило мати свій лексичний або морфемний еквівалент у іншій. І це тоді, коли в мовній дійсності такого не було. Тому іноді на зміну вже існуючих інтернаціоналізмів чи російських термінів, що побутували в Україні, з метою „українізації” термінів часто створювали нові.

Національне відродження, що супроводжувалося рухом за мову, було і в 20-х і 60-х рр. Відбувалося збагачення, вдосконалення й нормалізація української мови, що засвідчувала мова художньої літератури та преси, фіксували мовознавчі праці. Двічі на рік виходив збірник „Рідне слово”, потім – „Культура слова”, видавалися численні порадники з правопису, граматики, лексики й орфоепії, праці з культури мови та ін. Вийшло багато словників української мови, вершиною яких став 11-томний тлумачний, а також почалося створення „Атласу української мови”, „Етимологічного словника української мови” та багатьох інших філологічних праць.

Уся ця мовознавча продукція свідчить насамперед про те, що досліджена й лексикографічно опрацьована в ній мова своїм словесно-виражальним багатством, що не поступається жодній із слов`янських мов, своїми структурними і словотворчими засобами, термінологією і, нарешті, міжмовними контактами посідає місце серед найкультурніших мов світу. При цьому своєю розвиненістю вона завдячує мовотворчій діяльності народу, яку у відшліфованій формі перенесли в художню літературу письменники. Отже, у цей час є всі підстави констатувати наявність багатої розвиненої сучасної української літературної мови.

РОБОТА В АУДИТОРІЇ

За збірником Н.Д. Бабич (Історія української літературної мови. – Львів: Світ, 1993) виконати такі вправи: №116, №117, №118, №119, №121, №122.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Які основні особливості розвитку української літературної мови середини й кінця ХХ століття?

2. Які основні риси має українські правописи 1921, 1928-1929 рр.?

3.Назвіть основні граматики та словники української мови цього періоду.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема №11: Відображення української літературної мови в українській художній літературі 20-40-х рр. ХХ століття (8 год.).

1.Мовні особливості творів письменників-символістів (О. Олесь, П. Тичина).

2.Мовні особливості творів письменників-неокласиків (М. Рильський, М. Драй-Хмара, М.Зеров, П. Филипович).

3.Мовні особливості творів М. Хвильового, М. Куліша, М. Бажана, В. Сосюри, В.Підмогильного, А. Головка, Г. Епіка, Ю. Яновського.

4.Мовні особливості творів письменників, що належали до сатирико-гумористичної літе­ратури (брати Губенки - Остап Вишня і Василь Чечвянський).

ЛІТЕРАТУРА

1.Курс історії української літературної мови / за ред. І.К. Білодіда.- К.:АН УРСР, 1961.-Т.2. – 15-128.