- •Isbn 966-7821-31-5
- •Тема 6
- •Тема 7
- •§ 3. Журнальна коректура як синтез книжкової та газетної
- •§ 4. Газетна коректура: в лабетах часу
- •Тема 7.
- •§ 1. З історії фаху
- •1.1. Коректура — ровесниця видавничої справи
- •1.2. Середньовічна Русь: роль справників у книготворенні
- •1 .3. Коректура у часи Відродження
- •1.4. Виокремлення коректорського ремесла
- •1.5. Розгалуження й ускладнення коректорської діяльності в XIX ст.
- •1.6. Коректура XX ст. Створення офіційних документів щодо коректури
- •§ 2. Сучасний стан коректорської справи в україні
- •2.1. «Універсалізація» посад коректора та редактора
- •2.4. Коректура і видавничий ринок
- •2.5. Фахова підготовка коректорів
- •Тема 2
- •§ 1. Традиційна і комп'ютерна
- •§ 2. КоректУрнии відбиток
- •§ 4. Коректорське читання
- •Тема 3_
- •§ 1. Поняття про техніку коректурних знаків
- •2 Алгоритми використання коректурних знаків
- •§ 5. Внесення виправлень редактором і вичитувачем технічного складання
- •§ 4. Коректура за допомогою споаучних аіній
- •§ 6. Коректура друкарських форм
- •Тема 4
- •§ 1. Проблема кореляції
- •§ 2. Засоби контролю правопису в текстовому редакторі microsoft word
- •§ 1. «Pyta» - найвідоміший засіб комп'ютерної коректури
- •§ 4. Проблемні аспекти програми «рута»
- •Тема 5
- •§ 2. Основні правила складання
- •Типові порушення
- •§ 3. Особливості окремих видів складання
- •Тема 6
- •§ 1. Основні правила верстання
- •§ 2. Вимоги до окремих видів верстання
- •§ 1. Типові порушення технічних
- •16. Пісня принцеси науката
- •Тема 7
- •§ 1. Постановка пробаеми
- •§ 2. Книжкова коректура — видавнича класика
Тема 7
РУХ КОРЕКТУР
У ВИДАННЯХ РІЗНИХ
ВИДІВ
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
КНИЖКОВА КОРЕКТУРА -ВИДАВНИЧА КЛАСИКА
ЖУРНАЛЬНА КОРЕКТУРА ЯК СИНТЕЗ КНИЖКОВОЇ ТА ГАЗЕТНОЇ
ГАЗЕТНА КОРЕКТУРА: В ЛАБЕТАХ ЧАСУ
210
Р УХ КОРЕКТУР У ВИДАННЯХ РІЗНИХ ВИДІВ_
. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
§ 1. Постановка пробаеми
Редакційно-видавниче опрацювання оригіналу і доведення його до виведених фотоформ, як ми вже підкреслювали можливе виключно за умови злагодженості роботи колективу, взаєморозуміння і професіоналізму усіх його членів. До речі, кількість цих людей і конкретика їхніх завдань не є сталими величинами. Проф. М. Тимошику навчальному посібнику «Видавнича справа та редагування.» (К., 2004)розглядає три типи видавництв: радянський, західний і американський. І підкреслює, що у західних видавництвах часто практикують набір спеціалістів на умовах строкових угод під певні видавничі проекти: закінчилася робота, виплачена платня за неї — і працівник повинен чекати на наступну пропозицію. На відмінних засадах заснована робота у видавництвахра-дянського та американського типів.
А при детальнішому розгляді з'ясовується, що реалізується та чи інша організаційна схема в умовах певного видавництва своєрідно — залежно від конкретних умов. Таким чином, не існує абсолютно ідентичних «рецептів»редакційно-видавничої підготовки оригіналів, єдиної загальноприйнятої моделі видавничого процесу. І це неминуче позначається на стадіях коректури видання.
1.1. Множинність моделей
редакційно-видавничого процесу й коректура
Коректура щоденної політичної газети, розважального журналу, художньої книги та іншої продукції, хоч і має спільну логіку, — відмінна. Адже відмінними є типи цих видань, а відтак і їх зміст, принципи верстання тощо. Більш того, коректура двох щоденних політичних газет, двох розважальних журналів чи двох художніх книг (при глибокому аналізі усієї технології коректурного руху) виявляє характерні нюанси для кожного видання зокрема.
Наведемо приклади. Декотрі сучасні газети відмовилися від читання технічного складання — перша коректура прово-
212
диться вже у зверстаному тексті — на роздруківках із принтера. Далі зроблені коректором виправлення вносить верстальник, після чого передає у коректорат свіжу роздруківку. Тут її звіряють із попередньою, виправленою, і якщо усі виправлення були внесені точно — передають на підпис головному редактору, по тому — на вивід фотоформ.
В інших газетах, на відміну від попереднього прикладу, техскладання читають, але не на роздруківках, а на екрані монітора: так економлять час і папір. Утім, можливе також і роздрукування технічного складання — все залежить від прийнятої схеми руху коректур.
У газетній практиці спостерігаємо й таку тенденцію: якщо техскладання читають, то звіряння після внесення коректорських виправлень проводять, а звіряння після читання верстки — вже ні. Відмінності видавничих технологій у першому, другому і третьому прикладах — очевидні.
Це ж можна спостерегти і при розгляді руху коректур у різних книжкових видавництвах. Так, скажімо, в одних із них зверстані шпальти читають тільки двічі, в інших — три-чотири рази, а в декотрих і більше.
Отже, різні видавці йдуть до того чи іншого кінцевого друкованого продукту неоднаковими шляхами. У чому ж логіка їх вибору? Етапність руху коректур залежить від структури видавництва, прийнятої в ньому моделі редакційно-видавничого процесу, виду друкованого продукту, запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання витрат, професіональної відповідальності колективу.
Відомо, що нині, з метою економії коштів, у низці видавництв об'єднали посади коректора і літературного редактора. Звісно, на ході руху коректур це теж позначилося, як і на колі завдань, виконуваних коректорами: і планомірність літературного опрацювання тексту, і педантичність коректорського читання при цьому порушилася, хоча, безперечно, опрацювання оригіналу пришвидшилося.
Наступний приклад: залежно від тематики книжки, що готується до видання, коректорові доводиться акцентувати увагу на певних змістових нюансах, приміром, у науковому
213
РУХ КОРЕКТУР У ВИДАННЯХ РІЗНИХ ВИД!В_
виданні — на термінології; в історичному нарисі — уніфікації дат; у книзі зі схемами — на точності накреслень лінійок тощо. Таким чином, іцоразу виникають специфічні, особливо важливі аспекти коректури, в яких неприпустимо помилитися.
Кожна редакція та видавництво йде своїм шляхом до кінцевого результату — видавничого продукту. При цьому вона обирає певні пріоритети: загальна якість, грамотність, оперативність, економія коштів, виконання всієї роботи мінімальним кадровим складом тощо — або ж відмовляється від чогось із переліченого. У результаті рівень коректури навіть однотипних видань часом вражаюче відрізняється — від найнижчого до найвищого.
Узагальнювати багатоманітну видавничу практику щодо етапності руху коректур у видавництві чи редакції доволі складно. Проте, як ми вже зауважили, певні типові кроки цієї етапності, звичайно, існують — і це дозволить нам вивести і проаналізувати моделі редакційно-видавничого процесу випуску книжки, журналу, газети. При цьому для нас найголовніше — простежити у них місце і суть коректури.
Однак, спочатку дамо визначення найважливішим видам видавничої продукції, адже саме їх редакційно-видавниче опрацювання розглядатимемо далі.
Книжка — неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, що складається зі скріплених по корінцю аркушів, покритих оправою чи обкладинкою.
Журнал — періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні та інші матеріали.
Газета — періодичне, з коротким інтервалом між випусками, аркушеве видання, в якому представляють оперативну, офіційну та іншу інформацію.
Проаналізувавши досвід роботи книжкових видавництв «Вища школа», «Генеза», «Освіта», «Основа»; журналів «Дніпро», «Жінка», «Зовнішня торгівля: право та економіка», «ПІК», «Роксолана»; газет «День», «Дзеркало тижня», «Слово Просвіти», «Урядовий кур'єр», «Хрещатик» та ін. (протя-
214
. КНИЖКОВА КОРЕКТУРА - ВИДАВНИЧА КЛАСИКА
гом 2002-2004 pp. було вивчено понад 70 суб'єктів видавничої справи), ми прийшли до спостережень і висновків, які викладемо у наступних підпунктах глави.
1.2. Книжкова, журнальна і газетна коректури: термінологічні уточнення
У нашому підручнику ми не вживаємо термін «книжково-журнальна коректура», бо книжкова, журнальна і газетна коректури, на нашу думку, настільки специфічні, що йдеться насправді про три відповідні типи коректури за видами видань.
Учені давно вже бачили цю проблему. Скажімо, ще в середині XX ст. М. Уаров назвав свій навчальний посібник «Книжно-журнальная и газетная корректура», проте у викладі (розділ «Особенности корректурьі периодики») об'єднав матеріал про коректуру газети і журналу (!). І розпочав цей розділ такими словами: «Коректура періодики (газет і журналів) має свої особливості, що значно відрізняють її від книжкової коректури» (с. 107). Як бачимо, концепція назви книжки перекреслюється лейтмотивом даного тематичного розділу.
Ми ж у своєму підручнику пропонуємо оперувати термінами «книжкова коректура», «журнальна коректура» та «газетна коректура» і наполягаємо на тому, що кожна з них володіє особливостями, які виокремлюють її серед інших коректур за видами видань.
■