Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Крайникова - КОРРЕКТУРА.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
6.57 Mб
Скачать

Тема 5

КОРЕКТУРА

І ТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА

СКЛАДАННЯ

Ф ОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНИХ ПРАВИЛ СКЛАДАННЯ ТА ВЕРСТАННЯ ЯК ФАКТ ІСТОРІЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

ОСНОВНІ ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ

ОСОБЛИВОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ СКЛАДАННЯ

'

130

К ОРЕКТУРА І ТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ_

Задум автора втілюється у певну текстуру, яку можуть су. проводжувати зображальні чи ілюстративні елементи (ма­люнки, таблиці, схеми, діаграми, карти тощо). В сукупності вони творять оригінал інформацію, призначену читачеві.

Донесення цієї інформації передба чає два необхідних про-цеси складання та верстання. Обидва ці процеси регламен­туються спеціальними технічними правилами, ігнорування яких свідчить про брак видавничої культури та нехтування інтересами читача, а дотриманняпро високу якість видання. Засвоєння цього блоку знань, необхідних у коректорській діяльності, потребує розуміння певних опорних термінів. От­же, передовсім ознайомтеся із словничком до тем «Технічні правила складання» і «Технічні правила верстання».

Відбивка — інтервал між складальними елементами: від І колонтитула до шпальти; від заголовка до тексту; між заго­ловком і підзаголовком; двома рядками тексту; рядком та ілюстрацією; рядком та лінійкою чи орнаментальною при­красою тощо.

Втяжка — відступ зліва і (або) справа від краю складан­ня, утворений внаслідок того, що частина рядків має вужчий формат. Розрізняють втяжки: правосторонню (при відступі вліво); лівосторонню (при відступі вправо); двобічну (з обох боків).

Квадрат — одиниця типометричної системи мір, що за­стосовується для вимірювання форматів, великих шрифтів, ілюстрацій. 1 квадрат (кв.) рівний 48 пунктам, що складає 18,048 мм.

Кегль — розмір літери, що включає її висоту (розмір оч­ка) та проміжок від обрисів літери до ліній рядків, складених над і під нею (розмір заплечиків). Вимірюється в пунктах.

Пункт — типометрична одиниця вимірювання розміру шрифту та нетекстових елементів шпальти. Складає 0,376 мм. Умовне позначення пункту — pt. (або п.)

132

^ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНИХ ПРАВИЛ СКЛАДАННЯ ТА ВЕРСТАННЯ

с 1. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ

ТЕХНІЧНИХ ПРАВИЛ СКЛАДАННЯ ТА ВЕРСТАННЯ ЯК ФАКТ ІСТОРІЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Вироблення технічних правил складання та верстання бу­ло процесом історичним, адже усвідомлення видавцями умов зручного читання і відповідних способів удосконалення дру­кованого продукту формувалося поступово.

Ще у сиву давнину, задовго до відкриття друкарського верстата, існували приписи щодо творення рукописної книги. М. Тимошик у підручнику «Історія видавничої справи» на с. 40- 41 наводить вимоги до переписувачів Святого Письма. Ними регламентувалися сталість стовпчиків на сторінці, кількість рядків у кожному стовпчику і кількість букв у кож­ному рядку, проміжки між книгами в кодексі, абзацами, літе­рами. Так, приміром, про-міжок між двома літерами, що по­значають приголосні звуки, мав не перевищувати величину нитки або волосини. Нормувалися і «шрифтові виділення»: слово «Бог» потрібно було писати, тільки попередньо вмо­чивши в чорнило перо, а чорнило при цьому могло бути ви­ключно чорного кольору. І це далеко не повний перелік ви­мог щодо техніки письма давніх творців книги книг.

Закріплення технічних правил складання та верстання відбувалося відтоді й до значно пізніших часів. Так, у Харкові 1934 р. вийшла брошура «Як готувати рукопис для видавни­цтва. Довідник для авторів, перекладачів, літредакторів, коректорів, друкарниць і рисівників» С. Сіренка. її мету ав­тор визначив так:

Щоб задовольнити грандіозний попит на книжкову продукцію, ... наша поліграфія повинна працювати як хронометр. А точність і швидкість роботи неможливі без планів і стандартів на кожній виробничій ділянці. Зокрема доконечна стандарти­зація у виготовленні рукописів, бо майже виключно від стану й вигляду рукопису залежить поліграфічна якість книги та швидкість її випуску в світ (с. 3).

133

КОРЕКТУРА і ТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ.

^ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНИХ ПРАВИЛ СКЛАДАННЯ ТА ВЕРСТАННЯ


ТЕХНИЧЕСКИЕ ПРАВИЛА ВЕРСТКИ КНИЖНО-ЖУРНАЛЬНЬІХ ЮДАНИЙ


ft. Л. ИОІШ». й. А, ШШИИ


Один із перших офіційНй документів щодо технічну норм підготовки оригіналу ^ «Технические правила верст­ки книжно-журнальньїх изда. ний», затверджені 1946 р ОГИЗом при Раді мініст-рів РСФСР. Чинними вони були й в Україні. На с. З ціє} невеликої за обсягом, у м'я­кій палітурці книжечці чи­таємо:

Титульно сторінко видання



... Технічний редактор дає вказівки щодо складання та верстання ] кожного оформлюваного ним ви­дання. Але часто технічні редак­тори, будучи оформлювачами, \ а не техніками, не можуть взяти до уваги усі деталі процесу верс­тання. А верстальники, посилаючись на те, що технічний ре­дактор визначає характер верстання, верстають автоматично, за розміткою або макетом. Це призвело до погіршення яко­сті верстання, до занепаду цього виду майстерності, надзви­чайно важливого для оформлення книг та іншої друкованої продукції.

Що ж, відстежувати якість верстання тоді, як і нині, було одним із завдань коректора. А тут він навіть не згаданий. На ] наступній, четвертій, сторінці так і сказано: «Розраховані ці правила як на технічних редакторів, так і на верстальників». Отож коректорів у передмові до інструкції обминули.

Трохи більше як через десятиліття виходить «Инструкция для автора и редактора по оформленню рукописей книг» (1958). Вона була спрямована на поширення принципу уніфікації видавничої продукції, насамперед у науково-технічній літературі. Відомо, що сучасний коректор, разом із технічним редактором, відповідає за стильову цілісність видання.

У передмові до згаданого документа мовиться:

134

у результаті [...] полег­шується праця читача енергетичної та радіо­технічної літератури, з од­ного боку, а з іншого ува­га редакторів, коректорів, графіків, складачів і т. д. не відволікається на вив­чення відмінностей між ок­ремими книгами у формі їх виконання і може бути зо­середжена на змісті робо­ти. Все це, безумовно, сприяє пришвидшенню процесів випуску книг.

у четвертому розділі аналізованого документа, що називається «Участив автора в процессах редакционной обработки рукописи и произ-водства книги», є підрозділ, присвячений коректурі — «Чтение корректур». Таким чином, зрушення відбулося: в офіційному документі за ко­ректором були закріплені повноваження здійснювати повну коректуру.

У пізнішому, 1969 p., офіційному документі — «Технологических инструк-циях по наборньїм процес-сам» уже чітко об'єднані під однією палітуркою приписи Щодо власне складання, верс­тання та коректури. Отже, відбулося цілковите усвідом­лення того, наскільки ці про­цеси взаємопов'язані та вза­ємозалежні.

ИНСТРУКЦИЯ

ДЛЯ АВТОРА И РЕДАКТОРА

ПО ОФОРМЛЕННЮ

РУКОПИСЕЙ КНИГ

ГОСУЗАРСГЗЄННОЕ 3l!Ei>f ШМЕСКЙ І

Титульна сторінка видання

iTA по тічл-ш »іч* соні-ліг «иии

ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ

ИНСТРУКЦИИ

ПО НАБОРНЬЇМ

ПРОЦЕССАМ

Т итульна сторінка видання

135

КОРЕКТУРА І ТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ-

-ОСНОВНІ ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ

Осмислення технічних принципів складання та верстаним відбувалося також у сімдесятих, вісімдесятих, де-в'яностих ро­ках XX ст., триває і нині. Тож назвемо найважливіші джере-ла, де викладені сучасні технічні правила складання та верс­тання:

  • Гиленсон П. Г. Справочник художественного и техничес- кого редакторов. — М.: Книга, 1988. — 527 с.

  • Мильчин А. 3., Чельцова Л. К. Справочник издателя и автора: Редакционно-издательское оформление изда- ния. — М.: Олимп: ООО «Фирма «Изд-во ACT», 1999. — 688 с.

  • Стандарти по издательскому делу / Сост.: А. А. Джиго, С. Ю. Калинин. — М.: Юристь, 1998. — 376 с.

  • Стандарти у поліграфії (Стандартизація у видавничій поліграфічній та пакувальній справі): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Уклад.: С. Ярема, В. Моргунюк, П. Пашуля, Б. Мамут: К. — Л: [Університет «Україна»: ДП «УкрНДНЦ»: УАД: ХК «Бліц-Інформ»], 2004. —

312 с. — Бібліогр.

  • Феллер М. Д., Квітко І. С, Шевченко М. Г. Довідник ко­ ректора. — X.: Ред.-вид. відділ Кн. палати УРСР, 1972. — 408 с.

  • Знциклопедия книжного дела / Майсурадзе Ю. Ф., Мильчин А. 3., Гаврилов 3. П. и др. — М.: Юристь, 1998 —536 с.

Розглянемо сучасні технічні правила складання та верс­тання, а найскладніші з них розтлумачимо на прикладах.