- •Isbn 966-7821-31-5
- •Тема 6
- •Тема 7
- •§ 3. Журнальна коректура як синтез книжкової та газетної
- •§ 4. Газетна коректура: в лабетах часу
- •Тема 7.
- •§ 1. З історії фаху
- •1.1. Коректура — ровесниця видавничої справи
- •1.2. Середньовічна Русь: роль справників у книготворенні
- •1 .3. Коректура у часи Відродження
- •1.4. Виокремлення коректорського ремесла
- •1.5. Розгалуження й ускладнення коректорської діяльності в XIX ст.
- •1.6. Коректура XX ст. Створення офіційних документів щодо коректури
- •§ 2. Сучасний стан коректорської справи в україні
- •2.1. «Універсалізація» посад коректора та редактора
- •2.4. Коректура і видавничий ринок
- •2.5. Фахова підготовка коректорів
- •Тема 2
- •§ 1. Традиційна і комп'ютерна
- •§ 2. КоректУрнии відбиток
- •§ 4. Коректорське читання
- •Тема 3_
- •§ 1. Поняття про техніку коректурних знаків
- •2 Алгоритми використання коректурних знаків
- •§ 5. Внесення виправлень редактором і вичитувачем технічного складання
- •§ 4. Коректура за допомогою споаучних аіній
- •§ 6. Коректура друкарських форм
- •Тема 4
- •§ 1. Проблема кореляції
- •§ 2. Засоби контролю правопису в текстовому редакторі microsoft word
- •§ 1. «Pyta» - найвідоміший засіб комп'ютерної коректури
- •§ 4. Проблемні аспекти програми «рута»
- •Тема 5
- •§ 2. Основні правила складання
- •Типові порушення
- •§ 3. Особливості окремих видів складання
- •Тема 6
- •§ 1. Основні правила верстання
- •§ 2. Вимоги до окремих видів верстання
- •§ 1. Типові порушення технічних
- •16. Пісня принцеси науката
- •Тема 7
- •§ 1. Постановка пробаеми
- •§ 2. Книжкова коректура — видавнича класика
§ 5. Внесення виправлень редактором і вичитувачем технічного складання
Назва коректурних знаків («коректурні») не повинна вводити в оману початківця видавничої справи: їх використання насправді не є виключною прерогативою коректора. Адже всі учасники випуску видання повинні користуватися цими зручними позначками помилок і технічних вад у складанні. Отож редакторські зауваги у коректурі не можуть перетворюватися на листи до колег. З цього приводу М. Тимошик у навчальному посібнику «Видавнича справа та редагування» (ч. 2, К., 2004, с. 16) наголошує:
■ Суттєве зауваження щодо форми реалізації редакторських виправлень і вказівок на всіх етапах редакційно-видавничого процесу. Будь-які письмові вказівки редактора іншим учасникам видавничого процесу (оператору комп'ютерного набору, авто-РУ, технічному чи художньому редактору) є недоречними, оскільки на книжкових шпальтах для цього немає місця. [...] Незнання... знаків (коректурних — Т. К.), чи невміння ними користуватися (незалежно від того, є у видавництві коректорська служба чи немає), однозначно характеризуватиме низький професійний рівень працівників такого видавництва...
Отже, техніка внесення виправлень редактором і, додамо, вичитувачем заснована на положеннях традиційної коректури із застосуванням коректурних знаків. Однак, ця техніка має певні особливості, а значить потребує окремого розгляду.
Передовсім наголосимо: мовлене у цьому підпункті стосується опрацювання авторського оригіналу та вичитування технічного складання.
Редактор і вичитувач користуються класичними коректурними знаками, алгоритми використання яких вище були детально розглянуті. Проте вони використовують меншу кількість коректурних знаків і не дублюють їх на берегах відоитка. Не дублюють, оскільки редактор і вичитувач здійснюють виправлення безпосередньо в тексті. Тож інтервал між рядками у роздруківці повинен бути подвійним — для зручності та читабельності виправлень.
100
На береги оригіналу виносять тільки вставки великого об-які не можна помістити між рядками. Від таких записів путь лінії зі стрілками, вказуючи на необхідні місця вставок. V оазі якщо вставка велика за обсягом і не може поміститися на березі сторінки оригіналу, то до сторінки доклеюють т. зв. «фартушок» — папірець, на якому написаний текст вставки. Доклеювати «фартушок» слід неподалік від речення чи абзацу де необхідно вставити фрагмент. Біля тексту на «фартушку» ставлять коректурний знак вставки (рядка чи тексту) і повторюють його в авторському оригіналі чи техскладанні.
Як відомо, опрацьовуючи оригінал, редактор активно контактує з автором: погоджує й уточнює формулювання, їх скорочення, доповнення, перестановку тощо. Частини тексту, що потребують обговорення з автором, потрібно позначати спеціальним коректурним знаком і, продублювавши його на березі зі знаком питання, поруч простим олівцем написати запитання до автора,. На таких сторінках оригіналу, готуючись до зустрічі з автором, варто зробити закладки — це зекономить час на їх пошук.
Далі, у табл. З, наводимо типові операції виправлень, які здійснюють редактор і вичитувач, а також відповідні цим
операціям коректурні знаки.
Таблиця З
Коректурні знаки для позначень помилок редактором і вичитувачем
Виправлення |
Знак |
_3робити абзацний відступ |
|
Скласти у підбір |
|
Виключити елемент посередині в окремому рядку |
|
Замінити один або кілька складальних елементів |
|
Скласти з великої або, навпаки, з малої літери |
Літера Літера |
Вставити знак, літеру, слово, словосполучення NB! Пунктуаційні знаки та апостроф (кому, крапку з комою, знак оклику та ін.) можна вставляти також без коректурних знаків, якщо дозволяє простір Лтасту і внесені знаки у ньому добре видно. |
V WV |
101
ТЕХНІКИ І МЕТОДИКИ ТРАДИЦІЙНОЇ КОРЕКТУРИ__
_КОРЕКТУРА ЗА ДОПОМОГОЮ СПОЛУЧНИХ ЛІНІЙ
Продовження табл.
Видалити один або кілька складальних елементів |
|
Видалити знак, букву, а частини по обидва боки від цього елемента скласти разом або окремо |
|
Переставити сусідні елементи по горизонталі і вертикалі NB! При необхідності переставити несуміжні літери вдаються до операції заміни фрагменту слова, а не перестановки переплутаних літер. |
ш |
Поміняти порядок кількох слів |
1 - |
Переставити фрагмент тексту в інший рядок ■ |
Ь о |
Поставити тире або дефіс |
— (знак дефісу) — (знак тире) |
Зробити або ліквідувати проміжок між елементами складання |
XX |
Зробити шрифтове виділення охопленого дужкою фрагменту тексту: біля дужки зазначають певне накреслення чи кегль |
|
Відмінити зроблене виправлення |
|
Звернути увагу на неясність в оригіналі |
ез? |