4. Аналіз оборотних активів підприємства

Цей аналіз проводять за допомогою горизонтального та вертикального аналізу з метою визначення змін як у абсолютному вираженні, так і темпів зміни, структурних змін, які відбулись в оборотних активах і у майні підприємства. Це роблять в аналітичних таблицях, де оборотні активи розміщують за принципом зменшення ліквідності.

Причинами збільшення оборотних коштів є:

• прибуток;

• амортизаційні відрахування (МШП);

• спеціальні фонди;

• приріст власних засобів (власні оборотні кошти, збільшення заборгованості за кредитами та позиками, збільшення зобов’язань за кредиторською заборгованістю).

Причини зменшення оборотних коштів:

• витрати за рахунок прибутку, що залишився;

• капітальні вкладення;

• зменшення кредиторської заборгованості.

При проведенні загального аналізу оборотних коштів обов’язково порівнюють розмір мобілізованих активів (необоротних активів) і оборотних коштів. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий за необоротні кошти, це означає, що іде тенденція прискорення оборотності всіх коштів підприємства, в тому числі оборотних коштів.

Бажано визначити показники оборотності активів підприємства для визначення впливу їх на фінансовий стан підприємства в цілому.

За причинами змін визначеними при аналізі, у подальшому проводять поглиблений аналіз негативного середовища використання оборотних коштів.

6.Аналіз джерел утворення майна

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних та залучених джерел коштів, які визначають як пасиви підприємства. Головною метою аналізу пасивів є визначення співвідношення власних і позикових коштів та ефективності використання цих джерел.

Завданнями аналізу пасивів є :

• аналіз обсягу і динаміки власного капіталу підприємства;

• аналіз структури капіталу та змін, які відбулись у структурі та вплив цих змін на фінансовий стан;

• аналіз складу та структурних змін власного і залученого капіталів;

• пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня його віддачі, зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Використовуючи дані пасиву балансу дають загальну характеристику джерел покриття активів з визначенням можливих причин цих змін. Бажано щоб більшу частку джерел формування майна, складав власний капітал (50% і вище).

Власний капітал – власні джерела фінансів підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками, накопичені впродовж періоду його існування, також за рахунок прибутку та майна, яке отримано в подарунок.

Класифікація власного капіталу:

• за видами капіталів – І пасив (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал);

• за формами інвестування:

• нерозподілений;

• інвестований;

• подарований.

• за джерелами утворення:

• власний;

• залучений.

Залучений капітал – це короткострокові та довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Класифікація залученого капіталу:

• за видами капіталів:

• на відновлення необоротних активів;

• на поповнення оборотних активів;

• на інші соціально-економічні потреби.

• за строками залучення:

• довгостроковий;

• поточні зобов’язання;

• за формами залучення:

• фінансовий кредит;

• товарний кредит;

• фінансовий лізинг;

• кредиторська заборгованість.

При загальній оцінці визначають коефіцієнт незалежності.

. Мінімальне значення 0,5 і вище.

До джерел власних коштів відносять І Пасив + ІІ Пасив + V Пасив.

До джерел власних коштів і прирівняних до них І Пасив + ІІ Пасив +ІІІ Пасив + V Пасив.

Власні оборотні кошти (ВОК) = ІІ А – ІV П.

При проведені аналізу джерел можна зробити наступні аналітичні висновки щодо зміни фінансового стану за рахунок пасивів: про зміну співвідношення власного та залученого капіталу, що визначає економічну незалежність та стан автономії. Слід наголосити, що залучений капітал є реальною необхідністю діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта. Якщо частка власного капіталу більше залученого капіталу, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів значно зменшиться.

Існує багато причин, які показують на ефективність використання залученого капіталу більшою мірою ніж власного. Це:

• детальна оцінка доцільності залучення капіталу за різними формами та механізмами формування коштів для погашення зобов’язань;

• стимулююча роль відсоткових ставок на залучений капітал, використання застави при отриманні кредиту, прискорення оборотності залученого капіталу сприяє приросту фінансових результатів діяльності та зміцнення автономності підприємств.

Треба врахувати, що ефективне співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається рентабельністю підприємства і відсотковими ставками на позичений капітал.

При аналізі пасивів підприємства визначають і аналізують розмір власних оборотних коштів – темп зміни, зміну їх у структурі джерел. Крім того, проводять горизонтальний і вертикальний аналіз джерел формування майна.

Зміни у складі власного капіталу можуть відбуватися за наступних причин:

• внески учасників;

• переоцінка активів;

• вилучення капіталу;

• тощо.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, звертають увагу на зміни її обсягу, структуру, терміни погашення, а також порівнюють зі змінами дебіторської заборгованості.

Загальний висновок по оцінці майна і джерел його утворення виконують за допомогою показників рентабельності, які характеризують ефективність використання майна.

1) Рентабельність активів (майна)

.

.

2) Рентабельність поточних активів

.

3) рентабельність інвестицій

.

4) Рентабельність власного капіталу

.

5) Рентабельність реалізації продукції

При зростанні показників відповідно до минулого року, а також до нормативних значень або при порівнянні з рентабельністю конкурентів – покращення фінансової стійкості і в цілому фінансового стану.

6) Рентабельність продажу

На підставі загальної оцінки активів і джерел їх утворення можна робити оцінку зміни фінансового стану підприємства.

Тема №4. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

1. Групування активів і пасивів у ліквідному балансі

2. Аналіз ліквідності балансу

3. Аналіз показників ліквідності

4. Аналіз платоспроможності підприємства

5. Аналіз кредитоспроможності підприємства

1. Групування активів і пасивів у ліквідному балансі

У ринковій економіці існує імовірність ліквідації підприємств у наслідок їх банкрутства, тому одним з основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства є аналіз ліквідності та платоспроможності підприємств.

Фінансовий стан можна оцінити як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. У короткостроковому періоді критерієм оцінки фінансового стану є його ліквідність і платоспроможність.

Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для виконання всіх платежів у міру настання їх строку сплати.

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням активів, що повільно реалізуються з довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Ліквідність балансу – рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.

Найліквіднішими активами є готівка (сальдо за рахунком 311). Наступними за ліквідністю є короткострокові інвестиції, тобто цінні папери – до трьох місяців. Ліквідними активами є і дебіторська заборгованість, так як дебітори відповідно до договорів повинні сплачувати свої зобов’язання.

Ліквідність активів – можливість перетворення їх на гроші. Рівень або ступінь ліквідності визначається тривалістю перетворень, протягом якого активи перетворюються на гроші. Чим коротше цей період, тим вище ступінь ліквідності активів.

Короткострокові зобов’язання – це борги, які необхідно погасити на протязі одного року, тому при настанні цього строку підприємство повинно мати необхідні кошти для їх погашення, тому аналіз ліквідного балансу полягає в порівняні коштів за активами, згрупованих за ступенем ліквідності, відповідно зобов’язань за пасивом. Зобов’язання в ліквідному балансі розміщуються за принципом строку їх погашення і в порядку зростання цих строків.

Групування активів ліквідного балансу:

А₁ – найліквідніші активи – 220, 230, 240.

А₂ – активи, що швидко реалізуються – активи перетворення яких потребує певного часу – 150, 160, 170-210.

Треба відмітити, що ліквідність цих активів різна, тому їх часто розглядають окремо, банки, при умові видачі кредитів, та інші інвестори.

А₃ – активи, що повільно реалізуються – запаси та інші оборотні активи – 100-140, 250, 270 – в тій частині, яка відбулась у звітному періоді.

А₄ – активи, що важко реалізуються – активи, які потребують тривалого часу на їх перетворення на гроші і вони постійно використовуються у виробничій діяльності – необоротні активи – 080.

Перші три групи на протязі звітного періоду постійно змінюються, тому їх називають поточні активи підприємства.

Пасиви балансу групуються за рівнем зростання строків погашення зобов’язань у чотири групи:

П₁ – негайні пасиви – поточна кредиторська заборгованість – 530-610.

П₂ – короткострокові пасиви – 500-520.

П₃ – довгострокові пасиви – 480.

П₄ – постійні пасиви – 380, 430, 630.

В кінці кожного звітного періоду в ліквідному балансі визначають платіжний залишок або нестачу на початок і на кінець звітного періоду активів для погашення пасивів (зобов’язань) підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи (А₁-А₃) перевищують короткострокові зобов’язання (П₁-П₃). При цьому рівень ліквідності може бути різним, тобто не абсолютно ліквідним якщо активи, а саме оборотні активи, складаються з грошових коштів та дебіторської заборгованості, то таке підприємство є більш ліквідним, ніж те, на якому запаси займають більшу часку оборотного капіталу.