4. Метод оцінки альтернативних інвестиційних вкладів.
Метод оцінки альтернативних інвестиційних вкладів поділяють на дві групи:
ті, що ґрунтуються на дисконтних оцінках;
ті, що ґрунтуються на облікових оцінках.
Перший метод. Розраховують чистий приведений ефект (ЧПЕ).
Якщо ЧПЕ > 0 проект варто прийняти, якщо ЧПЕ < 0 – відхилити.
Аналіз доцільності інвестування визначають через рентабельність проекту (R), яка визначається за формулою:
Чиста теперішня вартість проекту це різниця між величиною грошових потоків, що знаходяться в процесі експлуатації проекту, дисконтованих за прийнятою ставкою доходності та сумою інвестицій.
Другий метод.
Висновок до теми:
Розрахунок ефективності проекту включає три етапи:
Розрахунок грошових потоків;
Розрахунок прибутків і збитків;
Побудова прогнозних балансів та визначення об’єму фінансування та співвідношення запозичених і власних коштів.
Тема №10 Аналітична діагностика можливості банкрутства.
1. Причини незадовільної оцінки балансу і банкрутства підприємства.
2. Характеристика системи показників, що вказують на імовірність банкрутства.
3. Характеристика показників неплатоспроможності підприємств.
4. Методи прогнозування можливого банкрутства.
1. Причини незадовільної оцінки балансу і банкрутства підприємства.
Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання своїх зобов’язань.
Зобов’язання класифікують як:
неможливість сплати податків, штрафів, пені, зобов’язань перед бюджетом і позабюджетними фондами (цільовими) у встановленому законодавством порядку;
неможливість сплати зобов’язань по кредитам, позикам, сплати відсотків за кредити;
неможливість сплати перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали і товари;
неможливість сплати перед акціонерами і власниками, працівниками (виплати дивідендів, заробітної платні, тощо).
При аналізі балансу підприємств – можливих банкрутів, як правило, баланс має незадовільну оцінку.
Незадовільна оцінка балансу – це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за рахунок свого майна підприємство-боржник неспроможне виконати свої зобов’язання перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності його майна.
Для того щоб такого не відбулося загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати сумі зобов’язань боржника або перевищувати його, тобто у банкрута сума вартості майна менша зобов’язань, а у платоспроможного підприємства – більша або дорівнює зобов’язанням.
Тому першою ознакою банкрутства є неплатоспроможність.
Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.
Банкрутство є наслідком кризового фінансового стану, тобто хронічна неплатоспроможність.
У світовій практиці виділяють наступні причини банкрутства підприємств:
1. Фінансові:
мала частка високоліквідних активів;
непродуктивні фінансові витрати (видатки);
невиправдано висока частка залученого капіталу.
2. Економічні:
високий рівень собівартості продукції, робіт, послуг;
низька рентабельності продукції і капіталу;
уповільнення оборотності оборотних активів.
3. Конструкторсько-технологічні:
неконкурентоспроможна продукція;
незавантаженість виробничих потужностей;
високий рівень ресурсомісткості продукції.
4. Внутрішнього менеджменту:
відсутність економічної мотивації персоналу і робітників;
наявність тіньових доходів у керівників;
відсутність економічної відповідальності у персоналу і працівників за результатами роботи.
Як правило, неплатоспроможні підприємства (банкрути) мають незадовільну оцінку балансу і фінансового стану. За результатами фінансового аналізу це відбувається за рахунок:
спаду виробництва та виробничої нестабільності;
критичним рівнем недопустимої кредиторської заборгованості;
стійкого незадовільного значення коефіцієнтів ліквідності балансу;
перевищення довгострокового та короткострокового залучення капіталу стосовно допустимих норм;
хронічного невиконання зобов’язань перед інвесторами і кредиторами;
погіршення партнерських відносин;
вимушеного залучення кредитів на завідомо невигідних умовах
втрати ринків збуту продукції, тощо.