- •0305 “Товарознавство і торговельне підприємництво”
- •Змістовий модуль 1 Адміністративний менеджмент: концептуальні основи, методи і функції
- •Тема 1 Концептуальні основи адміністративного
- •Менеджменту
- •1.1 Сутність, зміст і специфіка адміністративно-державного управління
- •1.2 Основи теорії адміністративно-державного управління
- •1.3 Закони та принципи державного управління
- •1.4 Історія розвитку адміністративно-державного управління
- •1.5 Концепції і школи державного управління. Становлення та розвиток адміністративно-державного управління в Україні
- •Тема 2 Системні аспекти державного управління
- •2.1 Державне управління як системне суспільне явище
- •2.2 Цілі державного управління
- •2.3 Державна влада як складова державно-владного механізму
- •2.4 Законність та відповідальність у державному управлінні
- •Тема 3 Функції державного управління
- •3.1 Сутність і специфіка функцій державного управління
- •3.2 Класифікація функцій державного управління
- •3.2.1 Основні функції державного управління
- •3.2.2 Загальні функції державного управління
- •3.2.3 Допоміжні функції державного управління
- •3.3 Характеристика окремих функцій державного управління
- •3.3.1 Функція організування у державному управлінні
- •3.3.2 Контрольна функція у державному управління
- •3.3.3 Функція паблік рилейшнз у забезпеченні зовнішніх комунікативних зв’язків державного органу
- •Тема 4 Методи адміністративного менеджменту
- •4.1 Поняття і класифікація методів державного управління
- •1. За функціональним змістом розрізняють:
- •4.2 Характеристика методів державного управління
- •Змістовий модуль 2. Організація діяльності державних органів управління
- •Тема 5 Організація діяльності апарату
- •Державних органів управління
- •5.1 Характеристика апарату державного управління
- •5.2 Вищі органи державної влади
- •5.2.1 Верховна Рада та її повноваження
- •5.2.2 Президент України та його повноваження
- •5.3 Кабінет Міністрів України: структура та компетенція
- •5.4 Центральний рівень виконавчої влади
- •5.5 Місцевий або територіальний рівень виконавчої влади
- •5.6 Управлінські зв’язки органів виконавчої влади
- •Тема 6 Структура адміністративного менеджменту (органу виконавчої влади)
- •6.1 Орган державної влади як об'єкт організації
- •6.2 Менеджмент органу державної влади
- •6.3 Організаційна структура органу державної влади: сутність і види
- •6.5 Інформаційне та комунікаційне забезпечення в системі управлінської діяльності органу державної влади
- •Змістовий модуль 3. Управління персоналом державних органів управління
- •Тема 7 Управління персоналом
- •В системі державної служби
- •У Законі «Про державну службу» закріплено основні обов'язки та права державних службовців.
- •7.3 Формування та реалізація державно-службових відносин
- •7.4 Культура та етика державного службовця
- •Тема 8 Організація діяльності керівника органу виконавчої влади. Лідерство і суспільна активність
- •8.1 Особливості управлінської праці керівника органу державної влади
- •8.2 Влада та особистий вплив керівника органу виконавчої влади
- •8.3 Лідерство в управлінні органом виконавчої влади
- •8.4 Організація робочого місця керівника органу виконавчої влади
- •8.5 Організація особистої праці керівника органу виконавчої влади
- •Години роботи
- •8.6 Переговорний процес у діяльності керівника органу виконавчої влади
- •Тема 9 Управління якістю і ефективність адміністративного менеджменту
- •9.1 Принципи загального управління якістю у державному секторі
- •9.2 Соціальна ефективність державного управління
- •9.3 Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади
- •Список рекомендованих джерел і. Основна література
- •Іі. Додаткова література та нормативні матеріали
7.4 Культура та етика державного службовця
У сучасній Україні роль і значення державної служби постійно зростають. Вона вимагає від державних службовців не лише спеціальних знань, професійних навичок, а й глибокої ерудиції, уміння комплексно, зважено вирішувати складні проблеми суспільного розвитку. Державна служба має бути зорієнтована на норми демократичного громадянського суспільства й стати дійовим інструментом побудови такого суспільства. Щоб виконати ці проблеми необхідно зробити наголос на формуванні високої культури праці державних службовців. Для того щоб державна служба впливала на формування та розвиток прогресивної культури в суспільстві, вона сама повинна формуватися як етична система, бути носієм прогресивної суспільної моралі та її цінностей.
З погляду культурного інституту державна служба виступає як механізм послідовної розробки, створення, закріплення та трансляції духовних цінностей, соціально-культурного обслуговування людей. Він означає сукупність культурних норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, які формуються в процесі організації та розвитку системи державної служби, регулюють діяльність і поведінку людей у сфері праці та охоплюють усі суттєві моменти як регулювання певної сфери, так і впливу цієї сфери на інші.
Культура державного службовця – це відносно стала система професійних знань, оцінок і норм спілкування, яка безпосередньо пов’язана з політико-правовою культурою суспільства.
Культура державних службовців залежить від характеру соціально-політичного устрою, до якого вони мають пряму причетність, національних традицій, звичаїв, норм міжособової поведінки. Різноманітність культурно-професійних орієнтацій породжує протиріччя між конкретними державними службовцями різних відомств та суспільством загалом. Соціальне походження, рівень освіти, власний професійний досвід, ідейно-політичні переконання відбиваються на культурі державних службовців. Згуртованість і, відповідно, виконавчі функції тієї чи іншої державної установи значною мірою залежать від культури лідера.
Високий рівень культури державних службовців формує соціально-політичну систему, яка, у свою чергу, здатна згармонізувати відносини між різними верствами населення, враховуючи їхні інтереси та потреби, створюючи атмосферу взаємодовіри, підтримуючи позитивний імідж як конкретної державної установи, так і державного апарату загалом. Особливо це стосується тих суспільств, де діяльність адміністративних служб перебуває під контролем суспільної думки. У таких суспільствах спрацьовують механізми соціальної відповідальності, яка, у свою чергу, підвищує рівень культури державної служби.
Усе ж необхідно розуміти й те, що на культуру державного службовця завжди впливатиме його політична заангажованість. Вірність чи відданість політичним лідерам не є показником високої управлінської культури, бо вони не завжди йдуть на користь державним справам і особливо громадянам, а тільки значною мірою заохочують державних службовців до власної кар’єри. Не можна заперечувати того факту, що культура управління має свою ієрархічну субординацію. Однак вона не завжди відповідає нормам закону, раціональності та діловим якостям тієї чи іншої державної установи.
Державна служба нерозривно пов’язана з мораллю, етикою, моральним складом державного службовця. Державні службовці мають величезний вплив на життя звичайних громадян. У багатьох випадках ці особи можуть ухвалювати рішення, які мають велике значення для повсякденного життя громадян, а також визнавати, відхиляти чи модифікувати прохання громадян про деякі послуги або дозволяти.
Мораль (моральність, етика) – це норми людського співжиття, поведінки людей, їхніх взаємин в особистому спілкуванні, виробничій сфері, ставлення до суспільства, держави. Мораль є формою суспільної свідомості. Мораль і моральність можна розглядати як синоніми. Етика – наука про мораль (моральність).
У законі України про державну службу сформульовано етику поведінки державного службовця, відповідно до якої державний службовець повинен:
сумлінно виконувати свої службові обов'язки,
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування,
не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Дані вимоги засновані на моральних нормах.
Етика державного службовця – це система норм поведінки, порядок дій і правил, взаємин і принципів у державно-службових відносинах, що являють собою сукупність найбільш придатних, глибоко усвідомлених і конкретизованих, які належать даному суспільству і є нормами загальнолюдської моралі.
Проблема професійної етики державного службовця пов’язана з тим, що його діяльність має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким державні службовці повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов’язків і повноважень, що покладаються на них. У цьому і полягає сутність етики державного службовця.
Основні етичні вимоги, що пропонуються державним службовцям:
дотримувати принципів державної служби;
чесно служити і бути вірним державі;
дотримувати вищих моральних принципів;
ставити державні інтереси вище за індивідуальні цілі і завдання політичних партій, інших громадських організацій;
постійно боротися з корупцією в органах державної влади;
ніколи не приймати для себе і для членів своєї родини ніяких благ і переваг, використовуючи при цьому свої службові повноваження;
не використовувати в корисливих цілях службове становище;
не використовувати ніяку інформацію, отриману конфіденційно під час виконання своїх посадових обов’язків, як засіб одержання особистої вигоди;
не допускати у діяльності елементів дискримінації у відносинах з товаришами по службі, громадянами;
у спілкуванні з громадянами як під час виконання своїх повноважень, так і в позаслужбових відносинах дотримувати загальноприйнятих правил поведінки.
Залежно від виду державної служби до загальноприйнятих моральних норм поведінки державного службовця додаються спеціальні норми кодексу честі, наприклад: етичні вимоги, що висуваються до суддів, військових, дипломатів, порушення яких можуть спричинити дисциплінарну відповідальність: догану, звільнення, пониження на посаді тощо.