Тема 6 Структура адміністративного менеджменту (органу виконавчої влади)

6.1 Орган державної влади як об'єкт організації

6.2 Менеджмент органу державної влади

6.3 Організаційна структура органу державної влади: сутність і види

6.4 Стратегічне та ситуаційне управління, функціональний аналіз та контролінг у діяльності органу державної влади

6.5 Інформаційне та комунікаційне забезпечення в системі управлінської діяльності органу державної влади

6.1 Орган державної влади як об'єкт організації

Орган державної влади є первинним системотворчим елемен­том державного управлінського впливу на суспільство. Водно­час, виконуючи таку функцію він є об'єктом організації.

Орган державної влади — це певна державна інституція, яка засновується державою в установленому законодавством порядку і діє за її повноваженням.

Органи державної влади України характеризуються певни­ми рисами:

• представляє Україну як державу як всередині країни, так і за її межами;

• діє за дорученням держави, яка законодавчо визначає його правовий статус;

• є відносно самостійною частиною єди­ної системи органів державної влади України, яка будується за принципом розподілу влади;

• виступає від імені держави і водночас від власного імені та посідає цілком визначене місце в державному апараті.

Орган державної влади утворюється у порядку, встановлено­му Конституцією і відповідними законами. Зокрема, Верховна Рада України обирається шляхом загальних виборів, склад Ка­бінету Міністрів формується Верховною Радою за погодженням з Президентом України.

Для здійснення власних завдань і функцій держава наділяє органи державної влади державно-владними повноваженнями, які закріплюються в окремому нормативному правовому акті й дають змогу здійснювати державну владу в трьох її формах: за­конодавчій, виконавчій та судовій. За допомогою цих повнова­жень визначаються конкретні права й обов'язки цих органів, у межах яких вони вправі реалізувати надані їм права, прийма­ти відповідні акти, обов'язкові до виконання підпорядковани­ми органами, службовими особами і громадянами, а також здійснювати контроль за їх виконанням.

Для кожного з державних органів законодавством перед­бачені підстави, види та міра юридичної відповідальності.

Ознакою органу державної влади є правові зв'язки, що об'єднують особистий склад органу держави в одне ціле. Вони виражають:

• службову супідрядність між працівниками;

• покладання відповідальності й обов'язок нести відпові­дальність;

• призначення керівників нижчестоящих державних ор­ганів керівниками вищестоящих органів.

Матеріальну основу організації і діяльності органу держав­ної влади становлять кошти державного бюджету.

Діяльність ор­ганів державної влади, а звідси і їхні акти, стосуються всіх гро­мадян України та іноземців, що перебувають на території України, а нормативні акти громадських об'єднань обов'язкові лише для членів таких об'єднань.

Кожний орган державної влади має при­таманну лише йому внутрішню структуру; територіальний масштаб межі його діяльності; йому притаманні власні форми організації, методи діяльності; має власне майно.

Усі органи державної влади ма­ють статус юридичної особи.

Таким чином, орган державної влади — це відносно відо­кремлена частина єдиної системи органів державної влади, по­будованої за конституційним принципом поділу влади, який створюється у певному, визначеному законом порядку і здійс­нює завдання та функції на підставі державно-владних повно­важень, власної компетенції: його особовий склад об'єднується правовим зв'язком в одне ціле (якщо це не одноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм органі­зації та методів діяльності.

Специфіка органів державної влади також полягає у тому, що в результаті їх діяльності приймаються рішення, що належать до різних сфер діяльності суспільства (економічні, со­ціальні, екологічні, політичні тощо), які найчастіше мають форму правового акта (закони, постанови, розпорядження та ін.). Крім цього, предметом праці в органах державної влади є інформація, яка також є одним з ресурсів цих органів.

При розгляді державного органу як об'єкта організації важ­ливо врахувати основні відмінності у функціонуванні держав­них і приватних організацій (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 - Аспекти діяльності, за якими різняться держав­ні органи і приватні організації

Сфера діяльності	Зміст діяльності
1	2
Часова перспектива і тривалість	Державні керівники мають вужчі часові межі діяльності, що пояснюється політичною діяльніс­тю, наслідками виборів чи змінами в уряді
Тривалість перебування на посаді	Призначені з політичних міркувань державні керівники загалом обіймають свої посади корот­ший час ніж приватні керівники, що зумовлюєть­ся політичною необхідністю. Це не дозволяє забезпечити належну послідовність і дієвий вплив під час управління державними організаціями
Вимірювання результатів діяльності	Для державних організацій відсутній загальний стандартний підхід до вимірювання результатів діяльності, оскільки вони не зорієнтовані на одержання прибутку
Обмеження системи добору персоналу	Державному керівнику доводиться діяти у сис­темі добору персоналу, яка ґрунтується на заслу­гах, що в більшості випадків обмежує такі дії, як прийняття на роботу, встановлення дисципліни та звільнення з роботи. У приватних організаціях таких обмежень менше
Справедливість і ефективність	У державних організаціях справедливість ста­виться вище за ефективність при наданні послуг.
Протиставлення державних і приватних процесів	Державні процеси вимагають більшої відкритості під час ухвалення рішень і припускають істотні­ше втручання й увагу з боку громадськості до власної діяльності, тоді як процес ухвалення рішень у приватних організаціях відбувається в закритому режимі, таємно

Продовження табл. 6.1

1	2
Роль преси та засобів масової інформації в ухваленні рішень	На рішення, які приймаються державними організаціями, суттєво впливає громадськість; управлінські рішення є об'єктом уваги преси та засобів масової інформації. Процес ухвалення рішень часто "обігрується" у пресі, тим часом, як учасники цього процесу намагаються викорис­тати пресу чи засоби масової інформації з метою впливу на громадську думку відповідно до своїх поглядів чи інтересів
Переконання і керівництво	У системі менеджменту державних установ і орга­нізацій наявне розпорошення влади і відповідаль­ності, чого не помітно у приватному управлінні. Керівники державних організацій більше покла­даються на переконання, вплив, компроміс, тоді як приватне управління є більш директивнішим та авторитарнішим
Законодавчий та судовий вплив	Державні керівники діють під пильним законо­давчим наглядом або в умовах судової уваги до їхніх дій. Більшу частину свого часу вони мо­жуть витратити, реагуючи на законодавче втру­чання або судові приписи, які суперечать тому, що вони, на їх думку, повинні чинити. Державні організації стикаються зі значно більшою кількістю обмежень правового характеру. "У при­ватному управлінні закон загалом каже адміні­стратору про те, що йому заборонено робити; у державних організаціях — що він може робити"
Критерій діяльності	Приватна організація орієнтується на одержання вигоди у широкому розумінні, тоді як державна організація — на забезпечення публічного блага (служіння громадянам)
Умови діяльності	Якщо приватні організації функціонують в умо­вах конкуренції, то державні організації — в умовах монополії

Органи державної влади різняться залежно від набору за­кріплених за ними функцій та елементів управління і за стату­сом можуть бути міністерствами, службами, комітетами, агент­ствами, адміністраціями. Класифікація органів державної влади за різними критеріями-формами діяльності, принципом поділу влади, ієрархією, строками повноважень, порядком здій­снення компетенції наведена на рис. 6.1 .

Рис. 6.1 – Класифікація органів державної влади

Сутність органу державної влади, його характер можна ви­значити як цілісну сукупність компонентів:

• політичного (державно-владний характер),

• соціального (призначення вирішу­вати загально значимі справи, завдання, орієнтація та потреби і запити суспільної системи),

• юридичного (приймає нормативні правові акти, здійснює виконавчо-розпорядчу і правоохоронну діяльність),

• адміністративно-управлінського (реалізує функ­ції, що є актуальними на певному етапі суспільного розвитку і наділяється для цього необхідними засобами).

Орган державної влади наділяється державно-владними повноваженнями як зовнішнього, так і внутрішнього характе­ру. Зовнішні регулюють його зв'язки з іншими органами влади як по вертикалі, так і горизонталі, з громадськістю, з бізнесо­вими структурами тощо. Внутрішні повноваження регулюють діяльність всередині організації (прийняття на роботу, керів­ництво конкретними підрозділами, кадровими, матеріально-технічним, інформаційним, фінансовим забезпеченням).

Дер­жавний орган приймає нормативні правові акти, здійснює правозастосовчу і правоохоронну діяльність.

Діяльність більшості органів державної влади має виконав­чий та розпорядчий характер.

Виконавчий характер діяльності державних органів влади полягає у практичному втіленні в життя законодавчих актів, оперативному та динамічному управлінні економічною і соціальною сферою, а також державно-політичною діяльністю (оборона, безпека, митна справа).

Розпорядчий характер державно-управлінської діяльності полягає у виданні державними органами постанов, розпоряд­жень, наказів, інструкцій, правил та інших підзаконних актів. Розпорядча діяльність органів державної влади має підзаконний характер, тобто базується на Конститу­ції, законах, нормативних актах Президента та Кабінету Міністрів України і має їм відповідати.

Орган державної влади має бути системно організованим. Йому притаманні:

• законодавчо визначені певні цілі та спеціаль­ні функції;

• єдність принципів утворення, побудови і діяльності;

• структурна єдність;

• співпорядкованість та інші ієрархічні зв'язки та відносини;

• прийняття нормативно обумовлених управлінських рішень, узгодження їх між собою;

• виконання загальних функцій державного управління.

Компо­нентами організації органу державної влади є: організаційна структура органу державної влади; менеджмент як цілеспрямоване управління; виконавча робота, яка стосується конкретної ситуації.