Історія розвитку економічної теорії.

Зародження економіко-теоретичних знань. Потреби людини у збільшен­ні виробництва матеріальних благ зумовили прагнення її проникнути у сутність суспільно-економічних процесів, розкрити закономірності роз­витку суспільного виробництва, щоб навчитися регулювати економічне життя, домагатися дедалі вищої ефективності його.

Уже в давньому світі були спроби виявити внутрішні рушії економіч­ного розвитку. Формувалися висновки щодо окремих елементів економіч­них знань.

Мислителі Давньої Греції та Давнього Риму прагнули визначити прин­ципи і методи організації та управління господарством рабовласників. Учення про його організацію називали економією, а про управління дер­жавою — політикою. Так, Ксенофонт (430—355 рр. до н. є.) у праці «Еко-номікс» визначив економію як науку про збагачення свого господарства. Землеробство він ставив нарівні з воєнним мистецтвом, а ремесло навіть не включав до предмета економії як негідне заняття для вільних людей. Таким було ставлення і до торгівлі. Водночас Ксенофонт високо цінував гроші як вираження концентрованого багатства та засіб обігу.

Філософ Платон (427—347 рр. до н. є.) у своїх творах побудував ідеаль­ну державу, в якій мали існувати три стани: правителі (філософи), воїни та ремісники, землероби, дрібні торгівці, що належали до вільних людей. Раби з цієї класифікації виключались, оскільки в них він бачив не людей, а знаряддя праці. Між усіма станами, за Платоном, існує чіткий поділ праці. Фізичну працю Платон зневажав, вважав, що це доля нижчих верств населення.

Арістотель (384—322 рр. до н. є.) був прихильником натурального ра­бовласницького господарства з дрібною торгівлею. Проте, оскільки у Давній Греції існувало товарне виробництво, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини. І зробив це найглибше серед античних мис­лителів. Він розрізняв простий товарний обіг та обіг грошей, рух грошей як засіб обігу та як грошового капіталу. Він першим звернув увагу на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару.

Капіталістичні відносини почали складатися передусім у сфері торгів­лі. Тому і перша школа буржуазної політичної економії — меркантилізм —(15-17 ст.) трактувала економічний розвиток так, начебто джерелом багатства сус­пільства є обіг, торгівля, а праця людей, зайнятих у цій сфері, особливо в галузі міжнародної торгівлі, забезпечує нагромадження багатства, яке тоді ототожнювалося з золотом.

Один з представників меркантилізму французький економіст Антуан Монкретьєн (1575—1621) у 1615 р. опублікував «Трактат політичної економії».

Фізіократи - (18ст.) франц. Економічна теорія означає «влада природи». Свої дослідження економісти даної течії перенесли безпосередньо у сферу виробництва але найголовнішим вважали в економіці сільське господарство. Сферу виробництва вони вважали неперспективною і не бачили в ній майбутнього. Засновник цієї школи французький економіст Франсуа Кене (1694—1774) у праці «Економічна таблиця» та деяких інших дослідженнях доводив, що єдиним джерелом багатства є сільське господарство

Класична школа – 18-19ст. виникла в Англії, представники Адам Сміт, Давид Рікардо. . У Петті констатував, що праця за капіталізму ство­рює не просто споживну вартість, а товар, який має мінову вартість Подальший розвиток, збагачення і конкретизацію ці підходи знайшли в англійського економіста Адама Сміта (1723—1790). У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» (1776) він довів, що разом з поді­лом праці розвивається обмін, що гроші — це не вигадка людей, а атри­бут самого обміну, що вони є товаром. Вартість товарів А. Сміт визна­чав тільки за втіленою у них працею. Він розрізняв споживну та мінову вартість.

Свої дослідження вони проводили прив’язуючись до економічних законів ринкової економіки в період вільної конкуренції, вважали, що економіка розвивається швидкими темпами за наявності : вільного пересування робочої сили, вільної земельної торгівлі;. вільної зовнішньої торгівлі;

Марксизм – (50-ті рр.. 19ст.) Карл Маркс, Фрідріх Енгельс. Їхнє вчення ґрунтується на визначені теорії додаткової вартості, тобто вони вважали, що вартість товару, створює робоча сила. Роль капіталіста вони бачили тільки в тому, що він експлуатував робочих недоплачуючи їм всієї заробітної плати. Закликали до класової боротьби пролетаріату буржуазії.

Маржиналізм - (граничний)- Виникла в останній чверті 19-го ст.. Досліджували психологію економічних суб’єктів ( людей та підприємства): з’ясовували вигідно чи ні даному суб’єкту вступати в ту чи іншу економічну діяльність. Споживач диктує свої умови. Ринку.

Неокласицизм - Сформували положення про те, що і попит і пропозиція є рівнозначними елементами у механізми ринкового ціноутворення.

Кейсіанство - виник в першій половині 20 ст. Представники Дж. М. Кейнс. Англійський економіст . Головна праця «Загальна теорія зайнятості, % ї грошей» (1936р.). Теорія яка перенесла свої дослідження із мікро економіки в макроекономіки . В перше в економічні й теорії запропоновано втручання держави в економічні процеси. Розглядався взаємозв’язок і взаємовплив таких економічних показників як: зайнятість, банківський %,валовий національний продукт (ВВП), конкуренція, гроші, монополія тощо.

Інституціанолізм –Дана школа аналізує процеси і явища які називаються інститутами (влаштування, установа) . До них відносяться - держава, конкуренція, монополія, податки тощо.

Монетаризм - в центрі їх досліджень стоять проблеми стабілізації економіки, головну роль в яких відводиться грошам. (Фридман)