Питання для самоконтролю.

1. Охарактеризуйте світове господарство.

2. Які існують етапи розвитку світового господарства?

3. Як формується світовий ринок?

4. В чому суть інтернаціональної вартості?

Тема 21. Сучасні форми світогосподарських зв’язків

Економічні взаємозв’язки світового господарства як єдиної системи ґрунтуються на розвитку міжнародних економічних відносин, які є матеріальною основою співіснування і взаємо переплетіння інтересів різних держав.

Світогосподарські зв'язки — це система міжнародних економічних від­носин між країнами світу.

Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошових від­носин, сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і послугами.

Міжнародна торгівля виникла ще в епоху рабовласницького ладу. В докапіталістичних формаціях вона сприяла зростанню товарного вироб­ництва і товарно-грошових відносин. За умов, коли виробництво мало в основному натуральний характер, міжнародна торгівля охоплювала лише незначну частину продуктів виробництва й обслуговувала переважно осо­бисті потреби панівних класів. Вона велася між окремими племенами, на­родами та країнами.

Світовий ринок зародився і набув значного розвитку пізніше — за ка­піталізму, коли міжнародна торгівля охопила практично весь світ. Виник­нення світового товарного ринку розпочалося в період так званого первіс­ного нагромадження капіталу, коли в XVI—XVIII ст. деякі західноєвро­пейські країни почали вивозити в захоплені ними колонії промислові ви­роби, а звідти завозити благородні метали, східні прянощі, бавовну та інші товари Саме колоніальна торгівля прискорила процес первісного нагромадження капіталу. Світовий товарний ринок був однією з найваж­ливіших передумов капіталістичного способу виробництва.

Водночас розвиток світового ринку був результатом розвитку капіта­лістичного виробництва, адже з переходом від мануфактури до великої машинної індустрії збут товарів капіталістичної промисловості значно розширився. Причому продукти машинного виробництва завойовували зовнішні ринки своєю дешевизною

Монополістичний капіталізм зумовив подальший розвиток світового ринку:

• до торгівлі на світовому ринку залучаються всі без винятку країни світу;

• в епоху імперіалізму вперше сформувався світовий ринок капіталу, що пов'язано з широким розвитком експорту капіталу порівняно з експор­том товарів у доімперіалістичний період;

• поряд зі світовим товарним ринком і ринком капіталу виникає світо­вий ринок робочої сили.

За сучасних умов зростаючої інтернаціоналізації господарського жит­тя темпи розвитку світової торгівлі, як правило, випереджають зростання виробництва.

Економіку, яка бере участь у міжнародній торгівлі, називають відкритою. Ступінь відкритості економіки визначають відношенням експорту або імпорту країни до її ВВП. Країни, що мають широку ресурсну базу та місткий внутрішній ринок, меншою мірою зале­жать від міжнародної торгівлі. У свою чергу країни, у яких обмежена ресурсна база і які не можуть виробляти з достатньою ефективністю всі необхідні для внутрішнього споживання товари, залежать від зов­нішньої торгівлі більшою мірою. Міжнародна торгівля є важливим стимулом розвитку та підвищення ефективності виробництва кожної країни.

Порівняльний аналіз основних форм світогосподарських зв’язків

Згідно з принципом порівняльних переваг країна має спе­ціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, які вона може виробляти з відносно низькими витратами (виробництво яких про­дуктивніше, ніж в інших країнах). Імпортує ж вона ті товари, які ви­робляє з відносно вищими витратами (виробництво яких менш про­дуктивне, ніж в інших країнах).

Цей простий принцип робить зовнішню торгівлю взаємовигід­ною для всіх країн. Якщо в Україні вигідніше вирощувати пшеницю, а в Узбекистані — бавовну, то обмін цими товарами через канали зовнішньої торгівлі є обопільно вигідним.

Отже, завдяки вільній торгівлі, що грунтується на принципі порівняльних переваг, світова економіка має можливість досягти ефективнішого розміщення виробничих ресурсів та вищого рівня матеріального забезпечення громадян.

Зовнішня торгівля розвивається не стихійно. Вона регулюється міжнародними угодами та за допомогою економічних регуляторів, що застосовуються окремими країнами на власній території. Йдеть­ся про застосування так званих торгових бар'єрів, до яких належать заборонні мита та квоти на імпорт.

• Торгове мито є своєрідним податком, який накладається на імпорт певної групи товарів з метою поповнення доходів бюджету.

• Імпортні квоти визначають максимальний обсяг товарів, які можуть бути імпортовані за певний відрізок часу. Вони також засто­совуються з метою захисту внутрішнього товаровиробника.

• Існують і немитні бар'єри, що обмежують імпорт. Серед них важ­лива роль належить стандартам якості, які застосовуються до імпорт­них товарів.

Обмеження імпорту — це захід, який не завжди є виправданим. Він не сприяє максимальному задоволенню потреб окремих спожи­вачів тієї чи іншої країни, призводить до зростання цін на імпортні товари. Закритий ринок є меншою мірою конкурентний.

За умов розвитку інтернаціоналізації виробництва формується інтер­національна вартість товару.

Інтернаціоналізація означає міцний взаємозв’язок, взаємо переплетіння національних економік і формування спільного економічного простору. Вона передбачає вільне переміщення між державами капіталів, товарів, робочої сили та інших ресурсів.

Участь України в світогосподарських зв’язках

Серед основних статей українського експорту на першому місці знаходиться продаж продукції металургійної промисловості (майже 40 відсотків усього експорту). Частка експорту хімічної та нафтохіміч­ної промисловості дорівнює 8,8 відсотка, машинобудування — 5,6, АПК — близько 5 відсотків.

У структурі імпорту основне місце займає ввезення в Україну енергоносіїв — нафти та газу. Останнім часом у зв'язку з реконст­рукцією промислових підприємств зростає імпорт продукції маши­нобудування. Це позитивна тенденція.

Для зовнішньої торгівлі України характерним є зростання обсягів послуг (транспортних, трубопровідних тощо), що надаються інозем­ним партнерам. У 1997 р. їхня частка у зовнішньоторговельному обо­роті дорівнювала 16,8 відсотка, що у вартісному вираженні стано­вить 6,3 млрд дол. США.

Вигідне географічне положення України створює передумови для того, що її функція як транзитної держави посилюватиме

Вивезення капіталу типовою формою міжнародних економічних від­носин. Це експорт капіталу в інші країни приватними корпораціями і дер­жавою.

На вивезенні капіталу як формі інтернаціоналізації господарського життя ґрунтується широкий процес транснаціоналізації капіталу.

Транс­національними на відміну від багатонаціональних корпорацій прийня­то називати ті, в яких переважає капітал однієї країни. На основі вивезен­ня продуктивного капіталу складається розгалужена мережа трансна­ціональних корпорацій, які охоплюють виробничі підприємства в різних країнах.

Нові індустріальні країни (НІК) — це група країн, що розвиваються, які досягли значних успіхів у індустріалізації, створенні окремих видів сучасних наукомістких галузей, значно розширили експорт продукції пе­реробної промисловості, а за деякими показниками соціально-економіч­ного розвитку впритул наблизилися до розвинених країн світу

Важливою особливістю вивезення капіталу на сучасному етапі є те, що це вивезення з розвинених країн у країни, що розвиваються, набирає фор­ми передусім позичкового капіталу. Водночас у 70-ті роки та на початку 80-х поширилося таке явище, як помітний експорт капіталу з нафтовидо­бувних країн, що розвиваються, до розвинених країн