Ринкова інфраструктура:

1. Фінансовий(капіталу, фондовий):

• фондові біржі,

• банки.

2. Нерухомості:

• ріелтерські фірми,

• земельні аукціони

3. Засобів праці:

• товарні біржі

4. Валютний:

• валютні біржі

5. Предметів споживання та послуг:

• магазини,

• універмаги,

• універсами.

6. Науково-технічних розробок:

- інформаційно-комерційні організації

7. Праці (робочої сили):

- служба зайнятості.

Торгівельна біржа – це асоціація юридичних та фізичних осіб, які здійснюють оптові торгівельні операції за стандартами, зразками у спеціально відведеному місці, причому ціни на товари встановлюються в умовах вільної конкуренції.

Функції інфраструктури ринку:

Сутність інфраструктури повніше розкривається у виконува­них нею функціях. Такими функціями є:

1) постачання різних Видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформацій­них) між функціонуючими підприємствами та організаціями, виробниками і споживачами;

2) купівля-продаж різноманітних товарів;

3) забезпечення інформацією учасників ринку;

4) підви­щення ефективності роботи суб'єктів ринкових відносин внаслі­док їх спеціалізації та ін.

Основні підсистеми та елементи інфраструктури сучасного ринку. Основними елементами інфраструктури є різні види бірж, аукціони, ярмарки, банки, страхові компанії, інформаційні цент­ри, рекламні агентства, торгові палати, консалтингові та ауди­торські компанії та ін.

Основні функції ринку.

1 .Регулююча функція ринку передбачає постійність зв'язків між різни­ми галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення про­порцій в економіці та безперервність процесу відтворення.

2 .Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохочен­ню тих, хто найраціональніше використовує чинники виробництва для отримання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші до­сягнення науки, техніки, організації та стимулювання праці, управління.

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ ЗА ЕКОНОМІЧНИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ОБ'ЄКТІВ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

1. Ринок робочої сили .- сукупність відносин економічної власності між власниками даного товару (найманими працівниками), влас­никами капіталістичних підприємств усіх типів та форм влас­ності з приводу умов купівлі-продажу робочої сили, економіч­ною формою реалізації яких є ціна на цей товар, її співвідношен­ня з вартістю робочої сили.

2. Ринок трудових ресурсів - на якому суб'єктами купівлі-продажу є не лише робоча сила еко­номічно активного населення, а й випускники вищих, середніх спеціальних та інших навчальних закладів, а також частина зай­нятих у домашньому господарстві.

3. Ринок предметів споживання - споживання означає відносини економіч­ної власності між продавцями і покупцями з приводу відчужен­і продавцями товарів та привласнення грошей, з одного боку, відчуження готівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з метою отримання прибутків продавцями та задо­волення власних потреб у товарах покупцями тощо.

4. Фінансовий (грошовий) ринок - це певна сукупність відносин еконо­мічної власності між багатьма економічними суб'єктами (домогосподарствами і, передусім, найманими працівниками, різними групами класу капіталістів, державою в особі центрального бан­ку тощо) з приводу випуску, а відтак — продажу вільних грошо­вих коштів за нижчою ціною та їх перепродажу за вищою, що дозволяє певним комерційним структурам, насамперед банкам, отримувати прибутки, а іншим суб'єктам — певні доходи.

5. Ринок цінних паперів Це система відносин економічної власті між різними суб'єктами з приводу купівлі-продажу цінних паперів на первинному та вторинному ринках, розрізняють такі види цінних паперів: а) акції, облігації (підприємств і державних позик) та іпотечні облігації; б) купони до облігацій, векселі, чеки, депозитні сертифікати). Суб'єктами цих відносин є Підприємства різних форм власності, домашні господарства, комерційні банки, фінансово-кредитні організації, держава та ін..

6. Ринок інтелектуальної власності. Як і в категорії "економічна Власність", в інтелектуальній власності також необхідно виділя­ти кількісну та якісну сторони. Кількісна сторона — це різні об'єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, "ноу-хау", програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо). Якісна сторона — відносини, що виникають і розвивають­ся між людьми з приводу створення і привласнення названих об'єктів власності.

7. Валютний ринок. На цьому ринку здійснюють операції зов­нішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму.

8. Ринок інформації - сукупність відносин економічної влас­ності між виробниками, посередниками та споживачами інфор­мації у процесі купівлі-продажу різних видів інформаційних послуг та привласнення прибутків через механізм цін.

Важливий елемент ринку інформації — інформація про кон­курентів. Збирання, обробку і передавання її у деяких країнах Заходу називають інформаційно-статистичною базою підвищен­ня конкурентоспроможності

9. Ринок нерухомості. Цей ринок, як уже зазначалося, включає ринок землі та побудованих на ній житла, дачних будинків тощо.

2 .ПО СУБ'ЄКТАХ:

Ринок покупець-ринок на якому величина пропозиції більше величини попиту. На такому ринку панують покупець, а продавець повинен пристосовуватися до нього.

Ринок продавець-ринок на якому у попиту більше кол-ва пропозиції. На такому ринку панує продавець, а покупець змушений пристосовуватися.

За територіальними ознаками:

1. Внутрішній: - Місцевий; - Загальнодержавний - міський сільський.

2. Зовнішній

За механізмом функціонування

1. Планово-керований;

2. Регульований

3. Вільний

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ ЗА СТУПЕНЕМ ЗРІЛОСТІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Розвинений ринок — це система товарно-грошових відносин між суб'єктами господарської діяльності, покупцями і продавцями, яка передбачає економічну самостійність, рівноправність та конкуренцію товаровиробників

Ринок із різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний). Монопольним називають ринок, на якому домінує один поста­чальник або продавець. Головною ознакою олігополії є панування на ринку товарів чи послуг невеликої кількості господарюючих суб'єктів