61. Товарознавча характеристика сливових плодів.

Слива. Широко використовують в свіжому вигляді і для переробки. Практичне значення має слива столова, яку на смак ділять на десертну, столову і заводську.

Найбільш важливі сортові ознаки сливи — величина плодів, форма, забарвлення шкірки і м'якоті, смак, хіміко-технологічні якості плодів і терміни дозрівання. Плоди (соковиті кістянки) овальної, округлої або яйцевидної форми, жовтого, зеленого, червоного або синювато-чорного забарвлення, з голубувато-восковим нальотом, масою 6—100 р. Містять (у %): цукру 9—20, органічних кислот (яблучна і лимонна) 0,4—1, вітаміни В1 В2, С, каротин, мінеральні речовини. Використовують свіжими і для переробки (варення, джем, сік, компот і ін.). Сорти сливи об'єднують в помологічні групи: угорки, ренклоди, мірабелі.

Сорти: Рання , Ренклод, Вікторія, Рясна, Місцева червона, Пердрігон, Единбурзька.

Плоди, призначені для перевезення, прибирають вручну або машинами за 3—6 діб до настання повної стиглості, для переробки — при повній стиглості.

Терен, рослина роду сливових. Колючий чагарник, рідше дерево заввишки 4—8 м. Плід — чорна з синюватим нальотом кістянка з кисло-солодкою м'якіттю, містить 5,5—8,8% цукру, 0,8—2,8% кислот. Використовують в сушеному і переробленому (варення) вигляді.

Алича, або ткемалі, вид дерев роду сливи, плодова культура. Одна з початкових форм сливи домашньої. Висота дерева 4—10 м. Плоди — кістянки подовженої і округлої форми. Містять 10% цукру, 1,5—4 — яблучної і лимонної кислоти, 0,3—1,5 — пектину, до 16 мг% вітаміну С.

Сорти: Пурпурова, Піонерка, Красуня, Курортна, Малинова, Рясна.

Стандарти розповсюджуються на сливу і аличу, які за якістю ділять на три товарні сорти: вищий, перший і другий. Плоди кожного товарного сорту повинні бути такими, що розвинулися, цілими, чистими, здоровими, без стороннього запаху і смаку. Звертають увагу на зрілість плодів. Для зберігання і транспортування сливу і аличу знімають за 5—7 діб до повної зрілості, коли плоди вже досягла нормальної величини і форми, придбали характерне забарвлення, але м'якоть ще щільна. У першому сорті плоди повинні бути типові за формою і забарвлення, в другому — допускаються нетипової форми, забарвлення і неоднорідні по зрілості. Допускаються незначні дефекти (градобоїни, потертості, легкі пошкодження шкідниками , що зарубцювалися, . Зелені плоди, що загнили, і сильно пошкоджені сливовим слоником в партії не допускаються.

60. Товарознавча характеристика салатних овочів

73. Характеристика споживних властивостей салатно-шпинатних овочів

САЛАТНІ ОВОЧІ — група овочевих рослин різних ботанічних родив, листки або головки яких вживають у їжу переважно у сирому вигляді. С. о. поділяють на солодкі (салат городній, ромен-салат), гіркі (салат ендивій) та пряні (крес-салат, салатна листкова гірчиця, кріп, петрушка листкова, селера листкова й салатно-черешкова). Листя С. о. багате на вітаміни В1, В2, С, К, РР, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні сполуки, які поліпшують обмін речовин в організмі людини, підвищують стійкість проти інфекційних хвороб. Більшість С. о.— однорічні рослини з коротким періодом формування товарної частини врожаю. їх вирощують, висіваючи насіння в грунт, а селеру культивують з розсади.

До зелених овочів відносять салат, шпинат, щавель. Їх називають ще салатно-шпинатними. З певних причин вирощуванню зелених овочів та торгівлі ними не приділяється належна увага. Разом з тим, кожна людина повинна споживати 4,5кг цих овочів за рік (2,8% загальної кількості овочів).Вирощують зелені овочі у відкритому і захищеному ґрунті.

Салат. Культивують п’ять різновидностей салату: листковий, зривний, головчастий, салат ромен, спаржевий.Листковий салат утворює розетку листків 10-15 см завдовжки, які зрізають і споживають. Порівняно швидко салат переходить до стадії формування стебла. Зривний салат має розетку великих, різного забарвлення листків у вигляді куща із стебла 40-80см заввишки. В їжу зривають велике, але не грубе листя. Головчастий салат, залежно від сорту, формує з блідо-зелених листків головку округло-пескатої форми різної щільності. Молодий салат, коли головка формується, надходить у продаж у вигляді листя. В Україні вирощують сорти салату головчастого: Кам’яна голівка жовта, Першотравневий, Кучерявець одеський, Львівський 85, Ризький; листового: Московський парниковий. Менш поширені сорти зривного салату (Рубіновий, Австралійський) і ромену (Паризький зелений, Баллон). Листкові сорти салату, порівняно з головчастими, характеризуються більш високим вмістом білків, вітаміну С, каротину.

У сортів, що мають хрустку консистенцію, міститься більше цукрів, а у сортів із маслянистими листками – більше жиру (до 0,6%).

У листках салату містяться близько 30 мінеральних елементів (у тому числі: калію – 220мг/100г, кальцію – 77, магнію – 40, фосфору – 34, заліза – 0,6 мг/100г), а також мікроелементи – мідь, кобальт, нікель, марганець, цинк, молібден, титан, бор, йод, літій, рубідій та ін. З кислот – яблучна, лимонна, щавлева, бурштинова. Невеликий вміст кислот зумовлює прісний смак салату. Алкалоїд лактуцин гіркого присмаку міститься в молочному соку салату.

Шпинатмає розетку (5-15 листків) округлої форми або довгасто-овальної форми з гладенькою або гофрованою (плюсклою) поверхнею темно-зеленого кольору. Шпинат містить більше, ніж салат, цукрів, білків, кисло, вітаміну С, В1, В2 , каротину. За вмістом білків, заліза, фосфору, кальцію, калію, натрію, магнію, йоду, каротину і вітаміну С шпинат займає перше місце серед зелених овочів. В Україні поширений сорт Велетень.

Щавель, на відміну від салату і шпинату, на одному місці вирощують у продовж 4-5 років. На луках та низинах росте дикорослий щавель. В їжу рекомендують використовувати молоде листя, а також зібране навесні. Воно містить менше щавлевої кислоти, яка негативно впливає на сольовий обмін речовин в організмі і сприяє відкладанню каміння. Старе листя містить багато щавлевої і мало яблучної, лимонної, бурштинової кислот. Щавель містить більше, ніж салат, цукрів, клітковини, білків, золи, а також вітамінів С, В1, В2.