19 Хім. склад тютюну. До його складу входять вода, азотисті речовини, вуглеводи, органічні кислоти, пектинові, мінер. та ін. речовини. Первинна і вторинна обробка у великому ступені залежить від вмісту води. Оптимальна вологість тютюну після збирання – 7,5%. Якщо вологість менша, тютюн стає крихким, якщо більша – листя пліснявіє. Азотисті речовини представлені алкалоїдами , білковими речовинами, аміно- і амідосполуками, азотнокислими солями, аміаком та ін. Головний алкалоїд тютюну – нікотин. Найбільша кількість міститься в мезофілі і жилках листа. У верхніх листях його більше до 6% ніж у нижніх. Якщо вміст нікотину в тютюні до 0,5- слабкий, до 1%, він вважається легким за міцністю, середній – 1,2-2% , понад 2,5% - дуже міцним. Накопиченню нікотину сприяють азотні добрива, вершкування, розріджена посадка тощо. Яцість тютюну залежить від вмісту в ньому білкових речовин: чим їх більше, тим нижча якість. Середній вміст – 7,5%. Чим більше білкових речовин – тим більше з'являється гіркота, неприємний смак. Амідо-, аміносполук, аміаку, азотнокислих солей міститься 1-2% , але вони на якість не впливають. Якість залежить від кількості вуглеводів. Якість смаку – від вмісту фруктози. Добра якість – більше 10% фруктози. Органічні кислоти:яблучна, лимона, щавелева та ін. Головні носії аромату – ефірна олія та смоли. Аромат диму називається ароматністю, аромат тютюну – духмяністю. Ефірні олії – 0,1-1,5%, смоли 6% в середньому. Пектинових речовин – 11% (залежить гігроскопічність, набрякання, вологоємність). Зольних речовин: 11-12% Технологічні властивості. Тютюнова сировина має 2 відмінності: ароматичну і скелетну. Скелетна сировина має гарні курильні властивості різної міцності з простим тютюновим ароматом. Ароматична сировина меншої міцності, має ніжний аромат, гарні смакові якості, високий вміст ароматичних речовин. У купажах скелетні сортотипи займають ¾ його маси. 2 основних види аромату: дюбечний, самсунний. Проміжна сировина – скелетно-ароматична. Ароматичні сортотипи: Дюбек, Американ, Самсун, Басма та ін. Якість тютюну також залежить від грунтово – кліматичних та метеорологічних умов, добрив тощо. Великий доброякісний врожай отримують на родючих грунтах легкого механ. складу, пухкою структурою. Найкращі для вирощування тютюн. сировини – легкосуглиничті чорноземи, сірі, темно-сірі грунти. Тютюн при монокультурі різко знижує урожай і якість, тому потрібно дотримуіватись сівозмін. Скелетну сировину можна вирощувати на більш важких грунтах – чорноземах і перегнійно-карбонатних грунтах. Врожай і якість підвищується на фоні органічн. добрив. При високому вмісті азоту тютюн буйно росте, підвищується кількість пасинків. Фосфорні добрива знижують негативну дію одностороннього надлишкового внесення азотних добрив. Фосфор підвищує врожайність. Принизькому вмісті калію листки стають грубими, зморшкуватими, тканина вкривається мідно-червоними плямами. При достатн. кількості підви. стійкість до хвороб. Урожайність залежить від густоти насадження. На зрідженому та загущенному насаджен. урожай і його якість знижується. Важливим агротехнічн. заходом є вершкування (видалення суцвіття) і пасинкування (видален. бокових пасинків) В Укр. збирання щдійсн. вручну. Листки проходять 3 фази розвитку. Перша- посилений ріст листка. Друга фаза- період технічної зрілості. Пластинка досягає максим. розвитку, а тканина- щільності. Третя фаза – перезрівання. Першими збир. нижні листки – через 10–12 днів – листки 2-го ярусу і т.д. Швидкостиглі сортотипи: Дзюбек, Американ, більш пізньостиглі – Гостолист, Крупнолистий, Барлей, Вірджинія. Курильні якості диму характеризуються фізіологіч., смаковою міцністю, різкістю, ароматом, смаком та ін.
Моторні мастила
Один
Один з видів залізорудної продукції, яка використовується в чорній металургії: сепарована залізна руда, аглоруда (спечена, окускована шляхом термічної обробки) і окатиші
Водостійкість — це здатність матеріалу зберігати міцність при тимчасовому чи постійному зволоженні водою. Водостійкість характеризується коефіцієнтом розм'якшення,або водостійкості,який визначається відношенням міцності насиченого водою матеріалу Rн до його міцності в сухому cтані
20 Первинна обробка молока та його реалізація
Первинну обробку видоєного молока проводять на фермі. Вона включає: очищення; охолодження - Неохолоджене молоко швидко втрачає свої бактерицидні властивості і через 2 — 3 год починає скисати, тому зразу після одержання його охолоджують. зберігання молока до його відправки на молокозавод.
При доїнні корів на установках типу «Молокопровід» молоко проходить через молочний фільтр, в який поміщається фільтрувальний елемент. На даний час вже існують високоефективні фільтрувальні елементи разового використання із нетканого полотна, які гарантують очищення молока до першої групи за еталоном чистоти.
Очищене молоко по трубах надходить у резервуар-охолодник, охолоджується до температури плюс 4 °С. У резервуарах-охолодниках така температура підтримується в автоматичному режимі до відправки на молокозавод. На окремих великих молочних комплексах молоко пастеризують і фасують в пакети або виготовляють з нього молочні продукти.
Відправляють молоко на молокозавод у автоцистернах. Водій приймає молоко з оформленням накладної або приймальної квитанції, де вказується його кількість, жирність, вміст білка, кислотність, бактеріальне обсіменіння, вміст соматичних клітин і ступінь чистоти.
Все заготовлене молоко повинне відповідати державному стандарту ДСТУ «Молоко коров'яче. Вимоги при закупівлях». Доброякісне, придатне для реалізації державі, молоко повинне бути натуральним, білого або слабо-кремового кольору, без осаду і пластівців. У ньому не повинно міститись інгібуючих та нейтралізуючих речовин (антибіотиків, аміаку, соди, перекису водню та ін.), а вміст важких металів, миш'яку, афлактоксину і залишкової кількості пестицидів не повинен перевищувати рівня, установленого відповідними нормами.
Основними показниками при визначенні сорту молока (вищий, перший і другий) є його кислотність, бактеріальне обсіменіння та вміст соматичних клітин.
Кислотність молока характеризує його свіжість, технологічність, що надзвичайно важливо для подальшого використання молока у виробництві сирів, масла та інших продуктів.
Бактеріальне обсіменіння молока значною мірою визначає його кислотність. Разом з цим наявність великої кількості бактерій значно знижує харчову і технологічну цінність молока, а в деяких випадках небезпечна для здоров'я людини і тварин. У молоці, охолодженому до плюс 10 °С, бактерії практично не розвиваються протягом 12 год, а при охолодженні до плюс 4 °С зразу після доїння забезпечується збереження якості і технологічних властивостей молока до 48 год.
Вміст соматичних клітин у молоці свідчить про наявність в ньому молозива, молока від хворих на мастит корів. Цінність такого молока як харчового продукту понижується, а при наявності більше 1000 соматичних клітин у 1 см3 молоко не приймають для реалізації.
Вимоги державного стандарту встановлені з урахуванням використання молока як сировини для виробництва молочних продуктів.
Вторинна обробка молока. Вторинна обробка молока здійснюється на молочних підприємствах. Вона складається з: очищення молока на відцентрових очисниках,нормалізації його за вмістом жиру, пастеризації,стерилізації, охолодження, розфасування.
Окремі елементи вторинної обробки молока можуть застосовуватися в господарствах, що постачають його безпосередньо в магазини, їдальні та дитячі заклади, або неблагополучних за інфекційними захворюваннями корів (туберкульоз, ящур, лейкоз тощо). У таких господарствах молоко обов'язково пастеризують. Після приймання від постачальника молоко надходить на відцентрові очисники.
Нормалізацію проводять з метою виготовлення питного молока. Відповідно до державного стандарту вміст жиру в молоці може бути доведений до 6,0; 3,5; 3,2; 2,5; 2,0; 1,5 %. Питне молоко готують пастеризоване, топлене й стерилізоване.
Пастеризація — це нагрівання молока від температури 63 °С, але не вище точки кипіння. Вона забезпечує знезараження молока від вегетативних форм бактерій. Для її проведення використовують пастеризаційні установки ВДП, ОПД, трубчасті й пластинчасті. Розрізняють такі режими пастеризації: нагрівання молока до температури 63 - 65 °С з витримуванням 30 хв (тривала пастеризація); до 72 — 76 °С з витримуванням 15 — 20 с (короткочасна) та нагрівання до 85 — 90 °С без витримування (моментальна).
У виробничих умовах використовують також ультрапастеризацію (нагрівання молока вище 100 °С із короткочасним витримуванням). Для виготовлення питного молока чи виробництва сиру застосовують короткочасну пастеризацію, а для виготовлення вершків і масла — моментальну. Після пастеризації його охолоджують і при цій самій температурі зберігають. Недотримання температурного режиму спричинює розвиток гнильних бактерій та псування молока.
Стерилізація забезпечує знищення вегетативних і спорових форм бактерій. її застосовують для виготовлення питного й згущеного молока, призначеного для тривалого зберігання. Тривала стерилізація молока відбувається при температурі 115-120 °С із витримуванням 15 - 20 хв, а короткочасна — 125 - 145 °С із витримуванням 2 - 10 с. Ефективніше короткочасна, оскільки за умов тривалої стерилізації відбувається денатурація окремих фракцій сироваткових білків, руйнуються вітаміни С і Ві2, значно погіршується сичужне зсідання молока.
Під водопроникністю матеріалу розуміється його здатність пропускати вологу при певному тиску. Вона характеризується коефіцієнтом водопроникності ВД який показує кількість води в дм3, що проходить за 1 сек через 1 м2 матеріалу при певному тиску g (в н / м2 або в мм вод. Ст.).
Котуни - тверді кулясті тіла, отримані шляхом огрудкування тонкоподрібнених рудних матеріалів з добавкою в'яжучих речовин з флюсами або без них з подальшим зміцненням способами випалу, цементації або автоклавування.
Котуни - рудний матеріал, отриманий з дрібної (пилоподібної) руди або тонкоподрібнених концентратів, у вигляді кулястих гранул діаметром 2-3 до 30 мм (зазвичай 10-15 мм). Железнорудний окатиші застосовуються головним чином в доменній плавці.
(сырая железосодержащая масса с добавлением флюсов (обычно, известняка); формуется в шарики диаметром около 1—2 см)