24 Крохмаль
Сировиною для виробництва картопляного крохмалю є картопля. Середній хімічний склад клубеня картоплі складає 75% води і 25% сухих речовин, з яких 18,5 % крохмалю, 2% азотистих речовин, 1% клітковини, 0,9% мінеральних речовин, 0,8% цукру, 0,2%жиру і 1,6% інших речовин (пектинові, пентозами та інш.).
Расход картофеля с крахмалистостью 14,8 % на 1 т сухих веществ крахмала составляет 7,95 т. В зависимости от качества картофельный сырой крахмал подразделяют на три сорта: I, II, III. Крахмал I и II сорта должен иметь белый однородный цвет и запах, свойственный крахмалу. Крахмал III сорта может быть сероватым, без прожилок, пятен и темных вкраплений, допускается слабый кисловатый, но не затхлый запах.
Сырой крахмал — скоропортящийся продукт, не подлежащий длительному хранению. Сырой картофельный крахмал в холодное время года хранят наливным способом или на складах, при этом емкость с осевшим крахмалом заливают чистой водой, добавляя туда около 0,05 % диоксида серы. Наиболее надежный способ хранения крахмала — в замороженном состоянии.
В производстве картофельного крахмала степень использования сырья характеризуется коэффициентом извлечения крахмала, который колеблется от 82 до 88 %. Выход крахмала зависит от содержания его в перерабатываемом картофеле и от потерь крахмала с побочными продуктами и сточными водами. Основные потери крахмала в производстве происходят с мезгой в виде связанного крахмала (около 40 %) и свободного крахмала (3...4 %), что составляет около 1,7% массы переработанного картофеля.
Крохмаль являє собою полімер глюкози (С6Н10О5)n, який утворюється в рослинах і є їх основним резервним вуглеводом. Для його промислового одержання найбільш придатні: картопля, зерна кукурудзи, пшениці, жита та інших крохмалевмісних культур.
Для промислового отримання крохмалю в якості сировини використовують рослини, в яких великий вміст крохмалю робить виробництво його економічно обґрунтованим.
В даний час основна кількість крохмалю виробляється із зерна кукурудзи, пшениці, рису та сорго, а також із картоплі. Але найбільш поширеною сировиною для виробництва крохмалю являється кукурудза та картопля. Розглянемо переваги та недоліки використання кожної із сировини. Кукурудза для виробництва крохмалю має переваги у порівнянні з картоплею, оскільки відрізняється високою транспортабельністю і краще зберігається. Це дає можливість кукурудзопереробним заводам працювати цілий рік, в той час як картоплепереробні заводи працюють тільки 3...5 місяців. Це пов’язано із сезонністю збирання врожаю сировини, а також терміном їх зберігання. Однак, одержання крохмалю з кукурудзи трохи складніше, ніж із картоплі. Пояснюється це більш складною будовою і структурою зерна кукурудзи та в ній більший вміст білка і жиру, ніж у картоплі. Проте сировина використовується у виробництві повніше, ніж під час переробки картоплі, заводи технічно краще оснащені. А також втрати сухих речовин сировини під час переробки кукурудзи значно менші, ніж під час переробки картоплі. Вихід крохмалю з 1 га картоплі і кукурудзи приблизно однаковий.
З кукурудзи вивільняти крохмаль складніше через особливості будови сировини і великий вміст у ній білка й жиру.
Картопляний крохмаль дає більш в'язкі клейстери, тому його споживча вартість вища.
Виробництво крохмалю здійснюється на єдиному в Україні Верхньо-Дніпровському крохмале-патоковому заводі, продуктивність цього заводу становить 4000 т/добу.
Штучне хутро - це текстильний виріб, який імітує натуральне хутро. Штучне хутро вважається ворсовим матеріалом, які має три шляхи вироблення: клейовий, на ткацьких верстатах або трикотажних машинах.
Чаву́н— сплав заліза з вуглецем. Содержание углерода в чугуне не менее 2,14% (точка предельной растворимости углерода в аустените на диаграмме состояний): меньше — сталь.
26 Олії
Регулювання даного питання проводиться згідно стандартів, які поширюються на плоди ефіроолійнх культур, які заготовляються державною заготовительной системою для промислової переробки. Ці стандарти регулюють рівень вологості 13-18% аніс, ефіроолійну примусь даної рослини 8%, сорні домішки 3% ефіроолійні домішки ін.. до 2%.
Плоди мають бути зрілими, в здоровому, негріючому ся стані, мати властивий нормальним плодам колір і ароматичний запах. До сорної домішки відносять весь прохід, отриманий при просіюванні через сито діаметром 1,0 мм. мінеральні домішки – комочки грунту, шлак, пісок, камінці і т.п., органічні домішки – частини стеблин, листя, плодові оболонки. насіння і плоди всіх дирокостучих і культурн. рослин крім насіння, плодів, полу плодів ін. олійних культур. зіпсовані плоди – зі згнилим, розсипаючимся при надавлюванні ядром. Єфірноолійна домішка – плоди і напівплоди с зіпсованим ядром, роздроблені, розчавлені, лишенніе плодових оболомок, пошкоджені шкідниками.
Пиломатеріа́ли — пиляні деревні матеріали, отримані шляхом розпилювання колод. Їх класифікують по породам, геометричній формі поперечного перерізу, характеру обробки, місцеположенню матеріалів в колоді, розташуванню пластей дощок по відношенню до напряму річних шарів деревини, призначенню, розмірам, якості деревини.
Лісові матеріали (лісоматеріали) — продукти механічної обробки деревини в яких збережена природна фізична структура та хімічний склад. Більше 50% лісоматеріалів використовують у будівництві. У дереві виділяють три основні частини: корінь, стовбур і крону. Основну масу деревини (70...90%) дає стовбур який складається з комлевої ( нижньої), середньої та вершинної частини. Найбільш поширені хвойні породи дерев ( близько 75%) — сосна, ялина, кедр, піхта тощо. Все інше — листяні породи: береза, осика, бук, дуб тощо. Як матеріал деревина відзначається високою міцністю, пружністю, низькою теплопровідністю, високими декоративними властивостями, гігроскопічністю, вогненебезпечністю та піддається впливу грибків і бактерій.
Круглий лісоматеріал — це колоди довжиною від 4 до 5,5 м з інтервалом через 0,5 м і діаметром 8-14 см , 14-24, 24 см, і більше.[2] Для розпилювання використовують круглий лісоматеріал діаметром від 14 см і більше.
Пиломатеріали (пиляні матеріали) розділяють на пластини, четвертини, дошки, бруски, бруси, заготовки, шпон, обаполи.[2]
Бруси: найбільш потужний вид пиломатеріалу, має діаметр від 100 міліметрів і вище. Вони обробляються і обпилюють з двох, трьох або ж чотирьох сторін.
Бруски: товщина від 50 і до 100 міліметрів, ширина ж залежить від товщини і не може бути за розміром більше подвійної товщини. Бруски бувають повністю обрізними або ж мають обзол (незаймана бокова поверхня бруска).
Дошки: мають товщину до 100 міліметрів, ширину до 300 і максимальну довжину до 7 метрів. Дошки можуть бути як обрізні, так і не обрізні або ж обрізні з одного боку.
Обапіл: матеріали (відходи), які залишаються після розпилювання колод. Мають циліндричну форму, розпиляну навпіл по діагоналі.
Пластини: утворюються при розпилювання колод по вертикалі.
Четвертини: утворюються розпилюванням пластини на дві однакові частини.
Крім пиломатеріалів, з дерева робляться, також, деревні матеріали, в основі виробництва лежить деревина.