65. Товарознавча характеристика, хімічний склад і хвороби насіннячкових плодів

Насіннячкові плоди: яблука, груші, айва, горобина, мушмула. Це несправжні соковиті плоди.

Яблука – найпоширеніший вид плодів в нашій країні. займають основне місце в плодовому сортаменті, причому пізньозимові сорти яблук становлять більшу частину. Їх вживають не тільки  свіжими, але й  використовують при виробництві соків, мармеладу, пастили, повидла, компотів, мочених і сушених яблук, наливок.  ^ Ранні (літні) і ранньоосінні сорти яблук достигають у липні - серпні і збирають їх у споживчій стиглості. Збиральна і споживча стиглість у них настає одночасно.. Найбільш поширені сорти ранніх і ранньоосінніх яблук: Папіровка, Мелба, Донешта, Українське. ^ Осінні сорти яблук на час збирання не досягають споживчої стиглості. їх збирають у першій половині вересня в збиральній стиглості. Споживча стиглість настає через 20-25 діб. Осінні сорти яблук краще переносять транспортування, їх закладають на коротко часне зберігання, споживають свіжими і переробляють. Яблука цих сортів зберігають 2-3 місяці. З осінніх сортів найбільш поширені: Подільське, Слава переможцям Із ранньозимових сортів вирощують Антонівку звичайну, Кальвіль сніговий,. ^зимові і пізньозимові сорти Голден Делішес, Делішес, Джонатан.

Айва. Плоди айви великі .яблуко - або грушоподібної форми, ребристі. Шкірочка від зеленувато-жовтого до оранжевого кольору з підшкірними крап ками, вкрита яскраво-жовтим пушком або гладенька. М'якоть щільна, дрібнозерниста, середньосоковита, терпка, солодкувата, жовтого або кремового забарвлення. Айва достигає в кінці вересня -жовтня. Більшість сортів айви використовують для виробництва компотів, джемів, варення, желе, цукатів, сухо фруктів, приправ і гарнірів. Айва містить цукри(фруктоза), кислоти, пектинові речовини, вітаміни В₁, В₂, РР. За строками достигання сорти айви поділяють на осінні і зимові. Осінні сорти збирають з вересня, а зимові - в жовтні. ^ Осінні сорти: Мускатна, Золотиста. Зимові:  Янтарна, Грушевидна, Мускатна.

Груші. . Шкірочка буває однокольо ровою, забарвленою та іржавою. За консистенцією м'якоть буває крупно - і дрібнозернистою, ніжною, грубою, напівталою, талою, соковитою, сухою. За розмірами груші поділяють на дрібні , середні, великі і дуже великі. Хімічний склад груш залежить від тих самих факторів, що й яблук. У них міститься (%): цукрів - 6,6-13,6 (переважає фруктоза); пектинових речовин ; кислот (переважає яблучна, дуже мало лимонної). Крохмаль (0,3-0,4%) міститься тільки у недостиглих грушах. Під час достигання плодів він перетворюється у цукри. У грушах дубильних речовин менше (12-60 мг/100 г), ніж у яблуках.

Літні сорти груш достигають в липні-серпні, їх збирають у споживчій стиглості. літні сорти груш: Бере Жіффар, Лимонка, Соланка, Старкрімсон. ^ Осінні сорти груш збирають у вересні, коли вони ще не досягли технічного ступеня стиглості. Найбільш поширені в Україні сорти: Олександрівка, Десертна, Лісова красуня, Таврійська. ^ Зимові сорти груш збирають у збиральній стиглості в кінці вересня-жовтня, достигають вони при зберіганні. Зимові сорти груш добре переносять транспортування на далекі відстані і зберігаються в холодильниках 4-6 міс. Поширені в Україні зимові сорти: Деканка зимова, Золотиста, Вітчизняна, Парижанка

До дикорослих насіннячкових плодів належать горобина звичай на, ірга, глід, мушмула.

Хвороби, пошкодження та норми якості насіннячкових плодів.Насіннячкові плоди уражаються мікробіальними (грибними, бактеріальними) і фізіологічними захворюваннями.

Мікробіальні захворювання. До них відносять грибні захворювання: плодову гниль, паршу, сажовий гриб. Плодова гниль – хвороба, при якій плід (або його частина) стає коричневим, на поверхні утворюються сірувато-бурі або сірувато-жовті подушечки, розміщені концентричними колами. М’якоть плодів стає розм’якшеною, темно-коричневого кольору.

До фізіологічних захворюваньвідносяться: побуріння шкірочки (загар), побуріння м’якоті, підкіркова плямистість, спухання плоду, скловидність плодів, зів’янення плодів, підморожування та ін. Вони виникають внаслідок недотримання умов зберігання, транспортування. Механічні пошкодження – удари, натиски, проколи шкірки і м’якоті. Ці пошкодження знижують товарні якості плодів. Гусениця яблуневої плодожерки є найпоширенішим шкідником.