2.2. Визначення основних балістичних величин

Для того, щоб артилерійський снаряд розірвався в розрахунковій точці траєкторії, необхідно виробити кути горизонтального і вертикального наведення гармати і установку дистанційного підривника, тобто визначити так звані гарматні координати.

Якщо стрільба виконується снарядами з недистанційними підривниками, то як третю гарматну координату необхідно розглядати час польоту t_п, оскільки він визначає положення снаряда на траєкторії. При цьому відомо, що:

- кут вертикального наведення φ (ВН) є сумою попереджуючого кута місця ε_y і кута прицілювання α (УП) у вертикальній площині;

- кут горизонтального наведення Q (ГН) складається з попереджуючого курсового кута q_y і кута прицілювання в горизонтальній площині (деривації) α₁ = δ;

- установка дистанційного підривника N (трубка) є в масштабі час польоту t_п.

На підставі вищевикладеного визначаємо суто балістичні величини: кути прицілювання α , α₁ = δ і час польоту t_п. Геометричні складові ε_y и q_y кутів наведення φ (ВН) і Q (ГН) не є балістичними величинами і можуть бути визначені при рішенні задачі зустрічі.

Проте в сучасних системах ПУС, як правило, відразу визначають значення кута φ (ВН), не виробляючи роздільного обчислення геометричних і балістичних складових. Тому кут φ (ВН) необхідно розглядати як балістичну величину. Таким чином, до основних балістичних величин, визначуваних в системах ПУС, необхідно віднести:

- кут вертикального наведення φ (ВН);

- кут прицілювання у вертикальній площині α;

- кут прицілювання в горизонтальній площині α₁ = δ;

- час польоту снаряда t_п;

- установку дистанційного підривника N (трубка).

Всі основні балістичні величини є функціями координат розрахункової точки А_с у вертикальній площині, що проходить через гармату (рис.12).

Так, наприклад, таблиці стрільби можна розглядати як табульовані функції балістичних величин від горизонтальної площини дальності d_c і висоти Н_с. Тому можемо записати:

Окрім вказаних залежностей застосовуються і функції інших координат, наприклад похилої дальності Д_с, і кута місця ε_c (УМс), і ін.

Враховуючи, що при стрільбі по рухомій цілі за розрахункову точку розриву снаряда А_с приймається точка зустрічі снаряда з ціллю А_у або, як це буде показано нижче, балістична точка А_б, всі балістичні залежності розглядатимуться як функції координат цих точок у вертикальній площині.

Залежності балістичних величин від геометричних координат задаються звичайно у вигляді таблиць або графіків. Всі балістичні величини в основному залежать від похилої Д_у або горизонтальної d_у дальностей і у меншій мірі - від висоти H_у або кута місця ε_y (УМ_у).

Як вказувалося раніше, положення точки розриву у вертикальній площині стрільби може визначатися і гарматними нелінійними координатами: кутом піднесення φ і часом польоту t_п. Ці величини в свою чергу можна розглядати як аргументи наступних балістичних функцій:

Аналіз балістичних залежностей вигляду (5.2) показує, що більшість величин залежить в основному від часу польоту t_п і у меншій мірі від кута піднесення φ або висоти Н_c.