3. Довгострокові зобов’язання

а) Довгострокові кредити банків - це кредити на строк більше одного року в українській та іноземній валютах, отримані у банках на території України та за кордоном. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюється правилами банків та кредитними договорами.

Кредитний договір як правило укладається на рік, але якщо підприємство постійно користується кредитами банку. то договір може бути укладений і на більший тривалий термін. По позиках на капіталовкладення та інших довгострокових кредитах укладається на термін наданого кредиту.

До довгострокових кредитів банків належать також відстрочені довгострокові кредити в національній та іноземній валютах, інші довгострокові кредити в національній та іноземній валютах.

б) Довгострокові фінансові зобов’язання - це фінансові зобов’язання на придбання цінних паперів, термін погашення яких перевищує один рік; вкладення до Статутного або Пайового капіталів дочірніх підприємств.

Серед фінансових зобов’язань значне місце посідають цінні папери, акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі тощо, що є грошовими документами.

в) Інші довгострокові зобов’язання - зобов’язання, що не можуть бути включені до інших статей.

4. Поточні зобов’язання

До поточних зобов’язань належать:

а) Короткострокові кредити банків. Основні об’єкти короткострокового кредиту - це виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, товари, кошти вкладені у роз рахунки. Короткострокові кредити - це кредити банків на строк не більше одного року в українській та іноземній валютах, отримані підприємством у банках на території України та за кордоном. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюється правилами банків та кредитних договорів.

б) Поточна заборгованість за довгострокова ними зобов’язаннями.

в) Векселі видані - видача векселів постачальникам, підрядникам або іншим фізичним (юридичним) особам як оплата товарно - матеріальних цінностей. Векселем виданим забезпечується погашення заборгованості.

г) Розрахунки з кредиторами:

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, за електроенергію, газ, пару, воду тощо, за всі види послуг зв’язку.

6. Метод та методичні прийоми бухгалтерського обліку

Метод - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають предмет. Метод бухгалтерського обліку повинен забезпечити повне, суцільне та об’єктивне відображення усіх господарських процесів, які відбуваються на підприємстві. Основою побудови методу бухгалтерського обліку є подвійне відображення господарських фактів, яке випливає з їх подвійної характеристики (за складом і призначенням - з одного боку, і джерелами їх формування - з іншого). Застосування методу двоїстості (подвійного запису) дає можливість отримати дані про наявність і стан господарських засобів підприємства, забезпечити постійне порівняння господарських засобів підприємства і джерел їх утворення на конкретний момент, оцінити результати ведення господарської діяльності підприємства, забезпечити постійне порівняння господарських засобів та їх джерел.

Метод бухгалтерського обліку - це система прийомів, яка забезпечує суцільне, безперервне, взаємопов’язане та об’єктивне відображення (в узагальненому вигляді, у грошових вимірниках) об’єктів бухгалтерського обліку, що має на меті отримання інформації для управління ними.

Метод бухгалтерського обліку складається з окремих специфічних методичних прийомів, основними з яких є:

- документування;

- інвентаризація;

- рахунки;

- подвійний запис;

- оцінка;

- калькуляція;

- балансове узагальнення;

- звітність.

Практичне використання кожного з них обумовлене відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими і затвердженими відповідними органами.

Документування - це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках абр технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація - це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) і грошових коштів шляхом перерахування, зауваження, обміру, оцінки всіх залишків майна підприємства і зіставлення з даними бухгалтерського обліку.

Рахунки - це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявністю і рухом майна підприємства, джерел його утворення, господарських процесів та їх результатів.

Подвійний запис - це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків. Подвійний запис впливає з економічної суті відображення операцій. Будь-яка господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у одному виді засобів чи коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел.

Оцінка - це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Калькуляція - це спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції. Собівартість є базою для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Балансове узагальнення - це спосіб узагальнення і групування інформації про активи підприємства за їх складом і розміщенням та джерелами їх утворення на певну дату.

Звітність - це система підсумкових взаємопов’язаних і взаємозумовлених показників, які характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов’язань.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнить один одного і в сукупності становлять єдине ціле - метод бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Фінансова звітність складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю виміру; відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригуванння іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Таким чином, під методом бухгалтерського обліку потрібно розуміти систему способів і прийомів, за допомогою якої відображають об’єкти бухгалтерського обліку з метою контролю і управління ними.