5. Облік операцій на рахунках в банку

Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі розрахункових документів (платіжні доручення, платіжні вимоги-дору-чення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі), форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, іден­тичних підписам у банківській картці. Якщо документ неправильно заповне­ний, не містить потрібного реквізиту, містить виправлення, то банк не має права приймати цей документ до виконання.

Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у виписці з рахунку, до якої додаються підтверджуючі документи. Загальновстановленої форми виписки немає (кожен банк вибирає зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків дебітора та кредитора, коди операцій, суми. Виписки банк повинен подавати підприєм­ству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахунків. При опрацюванні виписки бухгалтер повинен зна­ти, що банк, зберігаючи кошти підприємства на рахунку, вважає себе його боржником. Тобто в банку на суму коштів, що зберігається на рахунку, виникає кредиторська заборгованість. Тому залишок коштів та їх надходження банк записує по кредиту (збільшення кредиторської заборгованості), а списання, видачу коштів — по дебету. Тому у виписці за дебетом відображається списан­ня коштів з рахунку і відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки проставляються коди кореспондуючих ра­хунків. Дані з виписок банку переносяться в реєстри, потім в Голо­вну книгу та у форми фінансової звітності.

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 „Ра­хунки в банках". По дебету рахунку 31 відображається надходження грошових коштів, а по кредиту — їх використання. Рахунок 31 „Рахун­ки в банку" має субрахунки:

311 „Поточні рахунки в національній валюті"

312 „Поточні рахунки в іноземній валюті"

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"

314 „Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Фінансова звітність: призначення і склад, вимоги при складанні

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансо­вої звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначають­ся П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності".

Фінансова звітність являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, пра­вдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, прода­жу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність під­приємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи держав­ної статистики, інші органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на річну та про­міжну (квартальну, піврічну). Проміжна звітність складається щоквартально на­ростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність передбачає скла­дання фінансової звітності за календарний рік.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвен­таризації активів та зобов'язань підприємства.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансова звітність підприємств включає:

• баланс (ф. № 1);

• звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

• звіт про власний капітал (ф. № 4);

• примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише.двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолідовану фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність являє собою фінансову звітність, яка ві­дображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юриди­чної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Таку звітність подає власникам головне підприємство щоквартально у ви­значені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу, а річну — не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено складання та подання як квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми звітності та порядок їх заповнення суб'єктами малого підприємництва розглядаються Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта ма­лого підприємництва".

Річна фінансова звітність відкритих акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій, банків, дочірніх товариств, валютних та фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержав­них пенсійних фондів, страхових компаній та інших фінансових установ під­лягає оприлюдненню через періодичні видання або розповсюдженню у вигляді окремих друкованих видань не пізніше 1 червня наступного за звітним року.

Фінансова звітність повинна бути достовірною — не містити помилок і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов'язково проводи­ти інвентаризацію своїх активів та зобов'язань.

Інформація, що подається у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і мати однозначне тлумачення користувачами, при умові, що вони мають від­повідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звіт­ність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для забезпечення цього у звітності наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову політику підприємства.

Баланс

Баланс (форма № 1) є основним звітним документом, що відображає фінан­сово-майновий стан підприємства на певну дату.

Форма балансу і порядок його заповнення визначаються П(С)БО 2 „Баланс". Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та не-упередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс складається з двох частин: активу та пасиву.

Актив балансу містить З розділи:

I. Необоротні активи; II. Оборотні активи; III. Витрати майбутніх періодів. Пасив балансу має 5 розділів:

I. Власний капітал; II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів;

III. Довгострокові зобов'язання;

IV Поточні зобов'язання;

V Доходи майбутніх періодів.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних ви­год у майбутньому.

Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість одержання щц-приємством грошових коштів від використання активів.

Отже, активи — це ті ресурси, використання яких в майбутньому дасть мож-ливість підприємству отримати грошові кошти.

Активи (основні засоби, нематеріальні активи, матеріали, запасні частини, де­біторська заборгованість тощо), які не принесуть в майбутньому підприємству еконо­мічної вигоди, в балансі не відображаються, а повинні бути списані на витрати.

Залежно від терміну використання всі активи поділяють на необоротні (ос­новні засоби, нематеріальні активи тощо) та оборотні (запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість).

Власний капітал являє собою наявні активи підприємства, які залишаються після погашення всіх зобов'язань.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок ми­нулих подій і погашення якої приведе, як очікується, до зменшення ресурсів під­приємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання відображаються в балансі, якщо їх оцінка може бути достовір-іо визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому інаслідок їх погашення.

Баланс суб'єктів малого підприємництва (ф. № 1-м) має таку ж структуру та умерацію статей, що й баланс (ф. №1), лише розділи містять менше статей.

Класифікація активів на необоротні та оборотні значно полегшує проведен-і аналізу балансу, зокрема розрахунок показників ліквідності.

Баланс підприємства складається на основі інформації за залишками на балансових рахунках — 1-6 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань з оборотно-сальдової відомості.