47.Міжнародні кредитні відносини: види та форми прояву.

Міжнародні кредитні відносини (МКВ) – складова та одна з найскладніших сфер ринкового господарства. МКВ – відносини, що виникають між суб’єктами МЕВ та пов’язані з позичковим капіталом та його рухом, наданням валютних та товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати процентів. Міжнародний кредит приймає участь в кругообігу капіталу на усіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва в формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках.

За видами кредитні відносини поділяються на:

• товарні, що здебільшого надаються експортерами своїм покупцям;

• валютні, що надаються банками у грошовій формі.

Форми МКВ класифікується за декількома ознаками:

1). За джерелами виділяють внутрішнє, іноземне та змішане кредитування і фінансування зовнішньої торгівлі.

2). За призначенням, в залежності від того, яка зовнішньоекономічна угода покривається за рахунок кредитування:

• комерційне кредитування

• фінансове ( для будь-яких галузей, крім торгівлі і послуг)

• проміжне (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів, послуг, науково-технічних зв’язків)

3). За строком: коротко- (до 1 р), середньо-, довгострокове кредитування( від 5р).

4). За валютою займу: у валюті країни-боржника, країни-кредитора, у третій валюті, у міжнародній розрахунковій одиниці.

Найбільш поширеними проявами МВК в світовому господарстві є:

• банківське кредитування (у формі позик під заставу товарів, товарних документів, обліку трат);

• фірмове кредитування, що надається фірмами-постачальниками своїм покупцям;

• лізинг – надання обладнання, суден, літаків тощо в оренду строком від 3 до 15 років;

• факторинг – купівля спеціалізованою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація;

• форфетування – купівля за готівку на певний строк на попередньо обговорених умовах векселів та інших боргових документів.

Різновидом фірмового кредиту є авансовий платіж імпортера, який при підписанні контракту здійснюється імпортером на користь іноземного постачальника звичайно у розмірі 10-15% вартості товарів. Це також є однією з форм кредитування експорту і одночасно засобом забезпечення. Ще однією формою кредитування експорту є акцептно-рамбурсний кредит, заснований на поєднанні акцепту векселів експортеру банком третьої країни і переказом суми векселя імпортером банку-акцептанту.

Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (%).

Суб’єктами міжнародного кредиту є:

• приватні фірми;

• акціонерні комерційні банки;

• інколи брокери;

• посередники;

• уряди;

• регіональні міжнародні банки розвитку;

• міжнародні фінансові інститути

Залежно від суб’єктів кредитних відносин розрізняють такі види міжнародного кредиту:

• міжн. кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту;

• банківський кредит у міжнародній торгівлі;

• брокерський кредит як проміжна форма між фірмовими та банк.кредитами;

• міждержавні (міжурядові) кредити, включаючи змішані (надання допомоги у вигляді урядових субсидій);

• кредити регіональних банків розвитку;

• кредити міжнародних кредитних та валютно-фінансових організацій

Класифікація форм та видів міжнародного кредиту

1. За джерелами розрізняють внутрішнє та зовнішнє кредитування та фінансування зовнішньої торгівлі.

2. За призначенням кредит поділяється на:

• комерційний — безпосередньо пов'язаний з зовнішньою торгівлею та послугами;

• фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію тощо);

• “проміжний” — призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад у вигляді підрядних робіт (інжиніринг).

3. За видами кредит поділяється на:

• товарний, котрий основні експортери надають своїм покупцям;

• валютний, який банки надають у грошовій формі

4. За валютою позики розрізняють міжнародні кредити, які надаються:

• у валюті країни-позичальника;

• у валюті країни-кредитор;

• у валюті третьої країни

• у міжнародній розрахунковій одиниці (наприклад СДР та ЕКЮ).

5. За термінами міжнародні кредити поділяються на:

короткострокові — до 1 року (та найкороткостроковіші — до З місяців, тижневі, одноденні); середньострокові — 1-5 років; довгострокові — більше 5 років.

6. З точки зору кредитного забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити. Забезпеченням цих кредитів можуть слугувати товари, товаросупровідні та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість та інші цінності.

Застава товару для одержання кредиту здійснюється у трьох формах:

• тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);

• застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);

• застава товару в переробці (із заставного товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк).

Бланковий кредит видається боржнику під його зобов'язання погасите кредит у відповідний строк.

7. З точки зору техніки надання розрізняють фінансові, акцептні та консорціальні кредити, депозитні сертифікати та ін. Фінансові («готівкові») кредити зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження. Акцептні кредити застосовуються у формі акцепту тратти імпортером або банком.

8. Залежно від того, хто є кредитором,

• Приватні кредити – надаються приватними особами.

• Фірмові (комерційні) кредити – кредити, що надаються фірмами.

• Банківські кредити – кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами).

• Урядові (державні) кредити – кредити, надані урядовими установами від імені держави.

• Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.

• Змішані кредити – в яких беруть участь приватні підприємства та держава, державні та міжнародні установи.

• Фірмовий (комерційний) кредит є однією з найстаріших форм зовнішньоторговельного кредиту. Він є позичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу, або, іншими словами, це не що інше, як комерційний кредит у зовнішній торгівлі. Фірмовий кредит, строки якого коливаються в межах від 1 до 7 років, має декілька різновидів: вексельний кредит; аванс покупця; кредит за відкритим рахунком. Частіше всього фірмові кредити реалізують з допомогою векселя або за відкритим рахунком.

• Вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера. Останній, одержавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в строк, який на ньому вказано.

Фірмовий кредит є позичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу, або, іншими словами, це не що інше, як комерційний кредит у зовнішній торгівлі (1-7 років).

Банківський зовнішньоторговельний кредит має для імпортера певні переваги, він надає більше можливостей для маневрування при виборі постачальника певної продукції, а окрім того, забезпечує довші терміни кредиту, більші обсяги поставок за кредитом, порівняно нижчою є і вартість кредиту. Банківський кредит надається банками, банкірськими домами, іншими кредитними установами.

Банки надають експортні та фінансові кредити.

Експортний кредит полягає у тому, що він надається банком країни-експортера банку країни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для кредитування поставок машин, устаткування і т. п. Ці кредити надаються в грошовій формі та мають «зв'язаний» характер. Це означає, що боржник зобов'язаний використовувати кредит тільки для купівлі товарів у країні кредитора.

Фінансовий кредит дає змогу здійснювати купівлю товарів на будь-якому ринку, і таким чином виникають умови для вибору варіантів комерційних угод. Досить часто фінансовий кредит не пов'язаний з товарними поставками, і він може бути призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті тощо. Основними споживачами фінансових кредитів виступають ТНК та ТНБ, які часто використовують їх і для різного роду спекуляцій та фінансових маніпуляцій. Фінансові кредити можуть брати також центральні банки промислове розвинутих країн, які використовують їх для погашення дефіциту платіжного балансу та здійснення валютних інтервенцій.

МВФ надає кредити декількох видів:

1. Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%.

2. Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних.

3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних.

4. Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі.

5. Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався.

6. Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років.

7. Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.

Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації, векселі та інші гарантії заборгованості безпосередньо урядам, їхнім представництвам і центральним банкам, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам та індивідуальним особам у більше ніж 100 країнах світу. Одним з основних інструментів запозичення коштів виступають єврооблігації, які почали випускатися МБРР з 1980 р. Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-рінчий пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнта кредитної лінії. Відсоткові ставки за позиками Світового банку змінюються кожні 6 місяців.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу. Офіційними цілями діяльності МАР є: скорочення бідності; стабілізація і економічне зростання; захист навколишнього середовища. МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40- річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Причому якщо протягом 70-80-х років кредити надавалися зі сплатою невеликих комісійних зборів у розмірі 0,75%, то з 1989 р. – 0%. Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів.

Міжнародна фінансова корпорація була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. Акціонерний капітал МФК формується шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США. Інвестиції МФК мають прибутково орієнтований характер, тобто МФК фінансує лише рентабельні проекти, які мають добрі перспективи з точки зору одержання прибутку. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій. МФК може займати рівноправне положення в компаніях, яким вона позичає, відігравати роль каталізатора щодо інших інвесторів з приватного сектора, а також створювати ринки капіталу в країнах, що розвиваються.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн Союзу. Метою ЄІБ є спрощене фінансування інвестицій в інфраструктуру чи промислових інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають в індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем зв’язку та охорони довкілля. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20-25 років.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – функціонує з 1991 р. з метою сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Основними об’єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60% його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40% - на розвиток інфраструктури.