129. Видатки Державного бюджету України на державне управління, їх склад і призначення

Однією з функцій держави є управління.

Згідно з делегованими повноваженнями, видатки на державне управління фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Державне управління включає: функціонування законодавчої влади (апарату ВР України, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати ВР України); функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України); утримання Президента України та його апарату; утримання фінансових та фіскальних органів (Державної податкової служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Державної митної служби України, Державного казначейства та інших); загальне планування і статистичні служби; інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення національної валюти, бланків цінних паперів, медалей, орденів, паспортизація населення).

Витрати за кошторисами обґрунтовуються відповідними розрахунками. Основними показниками для визначення витрат є чисельність працівників, посадові оклади, площа приміщень і норми витрат. Чисельність апарату центральних органів управління встановлюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів.

130. Бюджетне фінансування правоохоронних органів, судових органів і прокуратури

Витрати на утрим ання судової влади провадяться за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, Вища рада юстиції. Водночас фінансування, що передбачається з державного бюджету в останні роки, не покриває мінімальних потреб судової влади, до того ж, запланованих показників не дотримуються. Обсяги видатків Державного бюджету України, необхідних для фінансування судів, визначаються на основі єдиних нормативів фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції та розрахунків капітальних видатків для фінансування судів.

Фінансування органів судової влади в процесі виконання Державного бюджету України здійснюється у повному обсязі і не може бути скорочено.

З державного бюджету здійснюються видатки на правоохоронну діяльність, до складу яких відносять видатки на утримання: органів внутрішніх справ; внутрішніх військ МВС України; прокуратури; Служби безпеки України; Національного Бюро розслідування та інших правоохоронних органів. Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ визначається кошторисами витрат цих органів та штатними розкладами. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України та включаються до проекту державного бюджету України.

131. Видатки бюджету на обслуговування і погашення державного боргу.

Державний борг — це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію у результаті виданих гарантій за кредитами або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У БК зафіксовано обов'язковість зменшення держ боргу, якщо його обсяг дорівнюватиме 60% ВВП.

За БК борг класифікується за типом кредитора (внутрішній – перед юр особами, банківськими установами тощо, зовнішній – перед міжнар організаціями тощо) та за типом боргового зобов'язання (облігації внутрішньої та зовніш позики, ін державні цінні папери, державні позики, кредити)

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.

Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг — це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам всередині даної держави; зовнішній борг — кредиторам за межами даної країни.

Управління державним боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. В управлінні внутрішнім і зовнішнім боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень.

Можуть застосовуватись такі способи коригування позикової політики: конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочка погашення; анулювання.

Основними джерелами обслуговування боргу можуть бути: кошти, отримані державою в процесі приватизації, держ запозичення, кошти бюджету, золотовалютні резерви.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюється з певною метою і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів, несуть відповідні ради та органи місц самоврядування.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.