- •1. Формування національної системи захисту інформації в період відродження української національної державності (1917-1921 рр.).
- •2. Організація захисту інформації з обмеженим доступом в срср в 1920-1930 рр.
- •3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •4. Розвиток радянської системи захисту інформації в повоєнний період 1945-1960 рр.
- •5. Система захисту інформації в срср в 1960-1990 рр.
- •6. Формування національної системи захисту інформації в 1991-2005 рр.
- •7. Стан та перспективи розвитку системи захисту інформації в Україні на сучасному етапі.
- •8. Поняття, види та джерела інформації.
- •9. Зміст, принципи, суб'єкти та учасники інформаційних відносин.
- •10. Поняття, напрями та види інформаційної діяльності.
- •11. Зміст права на інформацію та засоби його гарантування.
- •12. Процедури реалізації прав громадян на доступ до інформації.
- •13. Порядок оприлюднення рішень органів державної влади.
- •14. Порядок висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •15. Повноваження органів державної влади щодо задоволення власних інформаційних потреб.
- •16. Поняття та зміст державної статистичної діяльності
- •17. Структура та загальний правовий статус органів державної статистики.
- •18. Поняття та зміст видавничої справи, класифікація видань за законодавством україни.
- •19. Перелік суб'єктів видавничої справи та порядок їх державної реєстрації.
- •20. Правовий статус суб’єктів видавничої справи.
- •21. Система архівних установ та їх правовий статус
- •22. Порядок зберігання та користування архівними документами
- •23. Зміст та порядок ведення державного реєстру фізичних осіб - платників податків
- •24. Зміст та суб’єкти ведення державного реєстру виборців.
- •25. Поняття преси в Україні, зміст обмежень на діяльність преси
- •26. Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні
- •27. Правовий статус суб’єктів інформаційної діяльності преси в Україні
- •28. Правовий статус журналіста як суб’єкта інформаційної діяльності засобів масової інформації в Україні
- •29. Поняття, види та правовий статус телерадіоорганізацій
- •30. Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
- •31. Порядок ліцензування теле - та радіомовлення в Україні
- •32. Правові наслідки поширення телерадіоорганізацією неправдивої інформації
- •33. Види реклами та вимоги до окремих видів реклами в Україні
- •34. Поняття і порядок використання електронного документа в Україні.
- •35. Поняття та засоби електронного цифрового підпису.
- •36. Суб'єкти електронного документообігу, їх правовий статус.
- •37. Поняття міжнародних інформаційних відносин, принципи та напрями міжнародної інформаційної діяльності України.
- •38. Порядок міждержавного обміну окремими видами інформації.
- •39. Поняття та види інформації з обмеженим доступом, підстави обмеження доступу до інформації.
- •40. Види таємної інформації, їх особливості та відмінності між ними.
- •41. Конфіденційна та службова інформація як види інформації з обмеженим доступом.
- •42. Поняття та характеристика державної таємниці як виду інформації з обмеженим доступом
- •43. Етапи віднесення інформації до державної таємниці в Україні та їх значення в забезпеченні охорони державної таємниці.
- •44. Правовий статус державного експерта з питань таємниць як суб'єкта системи охорони державної таємниці.
- •45. Система суб'єктів охорони державної таємниці: перелік, ієрархія розподіл функцій.
- •46. Уповноважуючі суб'єкти системи охорони державної таємниці: повноваження та значення.
- •47. Уповноважені суб’єкти системи охорони державної таємниці. Роль режимно-секретних органів у вирішенні завдань системи охорони державної таємниці.
- •48. Роль та місце сб України як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
- •49. Режимно-секретні органи як суб'єкти охорони державної таємниці.
- •50. Поняття та перелік заходів охорони державної таємниці.
- •51. Поняття та порядок надання допуску та доступу до державної таємниці.
- •53. Поняття службової інформації та порядок надання відомостям цього статусу.
- •63. Правові ознаки комерційної таємниці.
- •64. Етапи формування системи захисту комерційної таємниці на підприємстві.
- •65. Нормативно-правове закріплення порядку обігу комерційної таємниці на підприємстві.
- •66. Попередження та протидія незаконному використанню працівниками інформації, що становить комерційну таємницю.
- •67. Поняття та зміст банківської таємниці в Україні.
- •68. Заходи забезпечення охорони банківської таємниці, які реалізовуються банківською установою.
- •69. Підстави та порядок надання банківської таємниці уповноваженим державним органам.
- •70. Основи діяльності бюро кредитних історій як баз даних інформації, що містить банківську таємницю.
- •71. Відповідальність за правопорушення в сфері обігу бінківської таємниці
- •72. Персональні дані як предмет правового захисту
- •73. Порядок створення та функціонування баз персональних даних
- •74. Правові засоби захисту інформації про майновий стан та стан здоров’я особи
- •75. Таємниця усиновлення та адвокатська таємниця як засоби захисту персональних даних
- •76. Міжнародно-правові основи захисту персональних даних
- •77. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за правопорушення в сфері обігу інформації з обмеженим доступом
- •78. Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •79. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •80. Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •81. Основні положення міжурядових угод про взаємний захист інформації
- •82. Зміст інформації, що підлягає захисту в ході виконання зобов’язань за міждержавними угодами про правову допомогу
- •83. Поняття «технічний захист інформації» та загальні правила його забезпечення.
- •84. Основні завдання, права та обов’язки Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
- •85. Завдання, суб'єкти та порядок проведення державної експертизи в сфері технічного захисту інформації.
- •86. Організація та порядок проведення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів.
- •95. Поняття системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
- •96. Основні елементи системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності
- •97. Основні підходи до концепції формування безпеки підприємницької діяльності
- •98. Структура підрозділу служби безпеки підприємства
- •99. Основні функції підрозділу служби безпеки підприємства
71. Відповідальність за правопорушення в сфері обігу бінківської таємниці
Цивільна та адміністративна відповідальність
Цивільне законодавство України закріплює право кожної особи на збереження у таємниці деяких відомостей щодо сфери її приватного життя: це право на таємницю особистого життя (ст. 301 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)), право на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦК України, ст. 30 СК України), право на таємницю усиновлення (ст. 226 СК України), право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України), право на таємницю особистих паперів (ст. 303 ЦК України), право на банківську таємницю (ст. 1076 ЦК України), право на таємницю заповіту (ст. 1255 ЦК України), право на комерційну таємницю (ст. 505 ЦК України).
Згідно з ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Відповідно до Цивільного кодексу України заподіяна шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі. При цьому відшкодування моральної шкоди не пов'язано з відшкодуванням матеріальної, а розмір відшкодування визначається судом.
Моральний збиток відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. У будь-якому випадку розмір відшкодування не може бути менш 5 мінімальних розмірів заробітної плати.
Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, з настанням яких клієнт може зв'язувати заподіяння йому моральної шкоди. У позовній заяві по справах, зв'язаним з розголошенням банківській таємниці, необхідно вказувати яка саме шкода була заподіяна розголошенням, у чому саме складається заподіяний моральний збиток, якими протиправними діями відповідача був заподіяний збиток. Підставою для відшкодування збитку є рішення суду (господарського суду).
Адміністративна відповідальність за порушення, пов'язані з комерційною таємницею, установлюється за одержання, використання, розголошення комерційної таємниці ч. З ст. 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Це порушення тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінально-правова відповідальність
З метою забезпечення належного захисту банківської таємниці та вдосконалення її правового режиму Національний банк України розробив проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і внес ці зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.
Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір. У той же час зазначеною статтею передбачена можливість обмеження цих прав законом для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, а статтею 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Законом України "Про інформацію" одним з основних принципів інформаційних відносин визначено законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації (стаття 5), а однією з гарантій права на інформацію є встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію (стаття 10). Статтею 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність" передбачено, що особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.
Було доповнень Кримінальний кодекс України новою статтею 232 „ Розголошення комерційної або банківської таємниці" від 16.12.2004 , у якій передбачається кримінальну відповідальність за незаконне використання або розголошення банківської таємниці особами, яким ця інформація стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо такі дії завдали матеріальної шкоди банку, іншим юридичним чи фізичним особам або державі.
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правового режиму інформації, що становить передбачену законом таємницю, а саме: шпигунство (ст. 114 КК); незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК); порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163 КК); розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК); незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну чи банківську таємницю (ст. 231 КК); розголошення державної таємниці (ст. 328 КК), втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК), передачу або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК).[12 c.790] До 2004 року порушення правового режиму інформації, яка містить банківську таємницю, не передбачало кримінальної відповідальності, хоча така інформація могла бути використана для недобросовісної конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, стати передумовою розкрадань, шахрайства та вчинення інших більш тяжких злочинів. Ураховуючи те, що відповідно до чинного законодавства, зокрема Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про інформацію", "Про банки і банківську діяльність", "Про державну таємницю" поняття "комерційна таємниця" та "банківська таємниця" не є тотожними і відрізняються одне від одного за своїм змістом та особливостями правового режиму доступу, а також те, що згідно із статтею 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта, Національний банк України вважав за необхідне встановити окремою статтею кримінальну відповідальність за незаконне розголошення або використання інформації, що містить банківську таємницю.
Суспільне небезпечне діяння полягає в порушенні правового режиму доступу до інформації, яка визнана державою банківською таємницею, контролюється та охороняється нею (статті 60, 61, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 28, 47 Закону України "Про інформацію").
Кримінальна відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці встановлена в законодавстві багатьох зарубіжних країн. Наприклад, в Австрії, Греції, Данії, Іспанії, Франції, Швеції, Росії, Вірменії та інших зарубіжних країнах з метою юридичного захисту інформації, що містить банківську таємницю, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі та штрафу.
Також згідно змін до Кримінально-процесуального кодексу України 19.06ю2003 р., КПУ передбачає відповідну норму щодо проведення виїмки з банку документів, які містять банківську таємницю щодо фізичної особи, за вмотивованою постановою судді. Зазначена норма повною мірою дає змогу правоохоронним органам забезпечити виконання вимог частини п'ятої статті 14-1 КПК України, у якій встановлено, що розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду, та відповідатиме статті 124 Конституції України, згідно з якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Прийняття даних змін сприяє належному дотриманню своїх обов'язків щодо збереження банківської таємниці працівниками банків, державних органів, та забезпечити виконання статті 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.