- •1. Формування національної системи захисту інформації в період відродження української національної державності (1917-1921 рр.).
- •2. Організація захисту інформації з обмеженим доступом в срср в 1920-1930 рр.
- •3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •4. Розвиток радянської системи захисту інформації в повоєнний період 1945-1960 рр.
- •5. Система захисту інформації в срср в 1960-1990 рр.
- •6. Формування національної системи захисту інформації в 1991-2005 рр.
- •7. Стан та перспективи розвитку системи захисту інформації в Україні на сучасному етапі.
- •8. Поняття, види та джерела інформації.
- •9. Зміст, принципи, суб'єкти та учасники інформаційних відносин.
- •10. Поняття, напрями та види інформаційної діяльності.
- •11. Зміст права на інформацію та засоби його гарантування.
- •12. Процедури реалізації прав громадян на доступ до інформації.
- •13. Порядок оприлюднення рішень органів державної влади.
- •14. Порядок висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •15. Повноваження органів державної влади щодо задоволення власних інформаційних потреб.
- •16. Поняття та зміст державної статистичної діяльності
- •17. Структура та загальний правовий статус органів державної статистики.
- •18. Поняття та зміст видавничої справи, класифікація видань за законодавством україни.
- •19. Перелік суб'єктів видавничої справи та порядок їх державної реєстрації.
- •20. Правовий статус суб’єктів видавничої справи.
- •21. Система архівних установ та їх правовий статус
- •22. Порядок зберігання та користування архівними документами
- •23. Зміст та порядок ведення державного реєстру фізичних осіб - платників податків
- •24. Зміст та суб’єкти ведення державного реєстру виборців.
- •25. Поняття преси в Україні, зміст обмежень на діяльність преси
- •26. Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні
- •27. Правовий статус суб’єктів інформаційної діяльності преси в Україні
- •28. Правовий статус журналіста як суб’єкта інформаційної діяльності засобів масової інформації в Україні
- •29. Поняття, види та правовий статус телерадіоорганізацій
- •30. Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
- •31. Порядок ліцензування теле - та радіомовлення в Україні
- •32. Правові наслідки поширення телерадіоорганізацією неправдивої інформації
- •33. Види реклами та вимоги до окремих видів реклами в Україні
- •34. Поняття і порядок використання електронного документа в Україні.
- •35. Поняття та засоби електронного цифрового підпису.
- •36. Суб'єкти електронного документообігу, їх правовий статус.
- •37. Поняття міжнародних інформаційних відносин, принципи та напрями міжнародної інформаційної діяльності України.
- •38. Порядок міждержавного обміну окремими видами інформації.
- •39. Поняття та види інформації з обмеженим доступом, підстави обмеження доступу до інформації.
- •40. Види таємної інформації, їх особливості та відмінності між ними.
- •41. Конфіденційна та службова інформація як види інформації з обмеженим доступом.
- •42. Поняття та характеристика державної таємниці як виду інформації з обмеженим доступом
- •43. Етапи віднесення інформації до державної таємниці в Україні та їх значення в забезпеченні охорони державної таємниці.
- •44. Правовий статус державного експерта з питань таємниць як суб'єкта системи охорони державної таємниці.
- •45. Система суб'єктів охорони державної таємниці: перелік, ієрархія розподіл функцій.
- •46. Уповноважуючі суб'єкти системи охорони державної таємниці: повноваження та значення.
- •47. Уповноважені суб’єкти системи охорони державної таємниці. Роль режимно-секретних органів у вирішенні завдань системи охорони державної таємниці.
- •48. Роль та місце сб України як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
- •49. Режимно-секретні органи як суб'єкти охорони державної таємниці.
- •50. Поняття та перелік заходів охорони державної таємниці.
- •51. Поняття та порядок надання допуску та доступу до державної таємниці.
- •53. Поняття службової інформації та порядок надання відомостям цього статусу.
- •63. Правові ознаки комерційної таємниці.
- •64. Етапи формування системи захисту комерційної таємниці на підприємстві.
- •65. Нормативно-правове закріплення порядку обігу комерційної таємниці на підприємстві.
- •66. Попередження та протидія незаконному використанню працівниками інформації, що становить комерційну таємницю.
- •67. Поняття та зміст банківської таємниці в Україні.
- •68. Заходи забезпечення охорони банківської таємниці, які реалізовуються банківською установою.
- •69. Підстави та порядок надання банківської таємниці уповноваженим державним органам.
- •70. Основи діяльності бюро кредитних історій як баз даних інформації, що містить банківську таємницю.
- •71. Відповідальність за правопорушення в сфері обігу бінківської таємниці
- •72. Персональні дані як предмет правового захисту
- •73. Порядок створення та функціонування баз персональних даних
- •74. Правові засоби захисту інформації про майновий стан та стан здоров’я особи
- •75. Таємниця усиновлення та адвокатська таємниця як засоби захисту персональних даних
- •76. Міжнародно-правові основи захисту персональних даних
- •77. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за правопорушення в сфері обігу інформації з обмеженим доступом
- •78. Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •79. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •80. Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •81. Основні положення міжурядових угод про взаємний захист інформації
- •82. Зміст інформації, що підлягає захисту в ході виконання зобов’язань за міждержавними угодами про правову допомогу
- •83. Поняття «технічний захист інформації» та загальні правила його забезпечення.
- •84. Основні завдання, права та обов’язки Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
- •85. Завдання, суб'єкти та порядок проведення державної експертизи в сфері технічного захисту інформації.
- •86. Організація та порядок проведення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів.
- •95. Поняття системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
- •96. Основні елементи системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності
- •97. Основні підходи до концепції формування безпеки підприємницької діяльності
- •98. Структура підрозділу служби безпеки підприємства
- •99. Основні функції підрозділу служби безпеки підприємства
6. Формування національної системи захисту інформації в 1991-2005 рр.
Після проголошення незалежності України в 1991 році, розпочалося формування системи захисту інформації. Спочатку створювалася нормативно -правова база, яка регламентувала створення системи та органів із захисту інформації з обмеженим доступом. Так, було прийнято низку нормативно-правових актів, які регулювали суспільні інформаційні відносини у нашій державі. Зокрема: закони України: "Про інформацію", "Про державну таємницю", "Про державну статистику", "Про науково-технічну інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих систе мах", 'Про Національну програму інформатизації"*, "Про основи національної безпеки України".
Зазначимо, що саме в Законі України "Про інформацію" розкрито поняття інформації. Цей Закон закріпив право громадян України на інфор мацію. заклав правові основи інформаційної діяльності, визначив інформаційний суверенітет України і розкрив правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.
Так, зокрема, стаття 5 цього Закону визначає основні принципи інформаційних відносин, до яких віднесено:
- гарантованість права на інформацію;
- відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
- об'єктивність, вірогідність інформації;
- повнота і точність інформації;
- законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Стаття 6 цього Закону вперше визначила державну інформаційну політику як сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Головними напрямами і способами державної інформаційної політики стало:
- забезпечення доступу громадян до інформації;
- створення національних систем і мереж інформації;
- зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;
- забезпечення ефективного використання інформації;
- сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;
- створення загальної системи охорони інформації;
- сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України.
Відповідно до зазначеного нормативно-правового акту держави' формаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.
Визначено у цьому Законі й право громадян на інформацію Відповідно дно до цього нормативно правового акту усі громадяни України, юри, ні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає; можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних» інтересів, здійснення завдань і функцій.
Тут слід зазначити, що законодавче закріплення права громадян на формацію було значним кроком не лише в правовій розбудові системи Захисту ту інформації, а й у демократичних завоюваннях посттоталітарного режиму
Хоча, звичайно, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громад політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні Інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Наступним кроком на шляху нормативно-правового закріплення теми та органів захисту інформації з обмеженим доступом стало прийняття Закону України "Про державну таємницю", який регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Фактично цей Закон визначив органи, які стали забезпечувати одного з найважливіших видів інформації з обмеженим доступ державної таємниці. Цим органом стала Служба безпеки України.
Характеризуючи цей закон, доходимо до висновку, що він поклав правове підгрунтя формуванню системи та органів захисту державної таємниці. Ще одним нормативно правовим актом який сформолював правову основу системи та органів захисту інформації з обмеженим доступом, став закон „про державну статистику”, який регулює відносини в галузі державної статистики, визначає права та ф-ції її органів. У звязку із розвитком сучасних інформаційно – телекомунікаційних систем і збільшенням циркуляції інформації в них постало питання належного юридичного оформлення, поширення та використання її через ці засоби. Тому метою Закону України „про захист інформації в інформаційно – телекомунікаційних системах” стало встановлення основ врегулювання правових відносин щодо захисту інформації в інформаційно – телекомунікаційних системах за умови дотримання права власності громадян України та юр осіб на інформацію і права доступу до неї, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації. Доповнює цей нормативно-правовий акт З.У «Про національну програму інформатизації». Так зокрема визначає що інформаційний суверенітет держави – здатність держави контролювати і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою додержання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави. Цивільний кодекс України теж регулює відносини у сфері оббігу інформації з обмеженим доступом. Одним з обєктів цивільних прав є інформації, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Низка нормативно – правових актів Президента України теж спрямована на формування системи та органів захисту ІзОД. Зокрема, це укази Президента України „про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні” № 505/98 від 22 травня 98р. „про технічний захист інформації в Україні” № 1229/99 від 27 вересня 99р.
Відомчі нормативно-правові акти з питань організації захисту інформації з обмеженим доступом.
Значний внесок у нормотворчий процес складання системи та органів захисту інформації в Україні було зроблено і Службою безпеки України Оскільки саме на цей орган виконавчої влади покладено забезпечення охорони одного з видів інформації з обмеженим доступом – державної таємниці. Протягом зазначеного періоду були прийняті: "Інструкція про порядок забезпечення режиму безпеки, що повинен бути створений на підприємствах, установах та організаціях, які здійснюють підприємницьку діяльність у галузі криптографічного захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави", затверджену Наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації і України № 45 від 22 жовтня 1999 р , зареєстровано в Міністерстві юстиції ції України 29 листопада 1999 р. за №817/4110. Таким чином протягом 1991-2005 рр. фактично було сформовано національну систему захисту інформації. Це, перш за все, видно із прийнято низки нормативно-правових актів, а також створених органів, які безпосередньо займаються захистом інформації в межах держави на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.
Система захисту інформації в нашій державі утворює комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та операти-вно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації з обмеженим доступом та втратам її матеріальних носіїв.
Забезпечення охорони найважливішого виду інформації здійснює Служба безпеки України і відповідно два її підрозділи - охорони державної таємниці та Департамент/ спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації. У міністерствах на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності створені відповідно режимно-секретні органи гани, на які покладено ці функції.
В організаціях усіх форм власності де не циркулює державна таємниця, а є інші види інформації з обмеженим доступом - банківська, адвокатська, комерційна, лікарська, персональні дані тощо створені підрозділи, які займаються захистом інформації. Створена в державі нормативно – правова база допомагає їм у забезпеченні захисту інформації. У звязку з розвитком інформаційних технологій, буде удосконалюватися і система захисту інформації.