- •1. Формування національної системи захисту інформації в період відродження української національної державності (1917-1921 рр.).
- •2. Організація захисту інформації з обмеженим доступом в срср в 1920-1930 рр.
- •3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •4. Розвиток радянської системи захисту інформації в повоєнний період 1945-1960 рр.
- •5. Система захисту інформації в срср в 1960-1990 рр.
- •6. Формування національної системи захисту інформації в 1991-2005 рр.
- •7. Стан та перспективи розвитку системи захисту інформації в Україні на сучасному етапі.
- •8. Поняття, види та джерела інформації.
- •9. Зміст, принципи, суб'єкти та учасники інформаційних відносин.
- •10. Поняття, напрями та види інформаційної діяльності.
- •11. Зміст права на інформацію та засоби його гарантування.
- •12. Процедури реалізації прав громадян на доступ до інформації.
- •13. Порядок оприлюднення рішень органів державної влади.
- •14. Порядок висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •15. Повноваження органів державної влади щодо задоволення власних інформаційних потреб.
- •16. Поняття та зміст державної статистичної діяльності
- •17. Структура та загальний правовий статус органів державної статистики.
- •18. Поняття та зміст видавничої справи, класифікація видань за законодавством україни.
- •19. Перелік суб'єктів видавничої справи та порядок їх державної реєстрації.
- •20. Правовий статус суб’єктів видавничої справи.
- •21. Система архівних установ та їх правовий статус
- •22. Порядок зберігання та користування архівними документами
- •23. Зміст та порядок ведення державного реєстру фізичних осіб - платників податків
- •24. Зміст та суб’єкти ведення державного реєстру виборців.
- •25. Поняття преси в Україні, зміст обмежень на діяльність преси
- •26. Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні
- •27. Правовий статус суб’єктів інформаційної діяльності преси в Україні
- •28. Правовий статус журналіста як суб’єкта інформаційної діяльності засобів масової інформації в Україні
- •29. Поняття, види та правовий статус телерадіоорганізацій
- •30. Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
- •31. Порядок ліцензування теле - та радіомовлення в Україні
- •32. Правові наслідки поширення телерадіоорганізацією неправдивої інформації
- •33. Види реклами та вимоги до окремих видів реклами в Україні
- •34. Поняття і порядок використання електронного документа в Україні.
- •35. Поняття та засоби електронного цифрового підпису.
- •36. Суб'єкти електронного документообігу, їх правовий статус.
- •37. Поняття міжнародних інформаційних відносин, принципи та напрями міжнародної інформаційної діяльності України.
- •38. Порядок міждержавного обміну окремими видами інформації.
- •39. Поняття та види інформації з обмеженим доступом, підстави обмеження доступу до інформації.
- •40. Види таємної інформації, їх особливості та відмінності між ними.
- •41. Конфіденційна та службова інформація як види інформації з обмеженим доступом.
- •42. Поняття та характеристика державної таємниці як виду інформації з обмеженим доступом
- •43. Етапи віднесення інформації до державної таємниці в Україні та їх значення в забезпеченні охорони державної таємниці.
- •44. Правовий статус державного експерта з питань таємниць як суб'єкта системи охорони державної таємниці.
- •45. Система суб'єктів охорони державної таємниці: перелік, ієрархія розподіл функцій.
- •46. Уповноважуючі суб'єкти системи охорони державної таємниці: повноваження та значення.
- •47. Уповноважені суб’єкти системи охорони державної таємниці. Роль режимно-секретних органів у вирішенні завдань системи охорони державної таємниці.
- •48. Роль та місце сб України як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
- •49. Режимно-секретні органи як суб'єкти охорони державної таємниці.
- •50. Поняття та перелік заходів охорони державної таємниці.
- •51. Поняття та порядок надання допуску та доступу до державної таємниці.
- •53. Поняття службової інформації та порядок надання відомостям цього статусу.
- •63. Правові ознаки комерційної таємниці.
- •64. Етапи формування системи захисту комерційної таємниці на підприємстві.
- •65. Нормативно-правове закріплення порядку обігу комерційної таємниці на підприємстві.
- •66. Попередження та протидія незаконному використанню працівниками інформації, що становить комерційну таємницю.
- •67. Поняття та зміст банківської таємниці в Україні.
- •68. Заходи забезпечення охорони банківської таємниці, які реалізовуються банківською установою.
- •69. Підстави та порядок надання банківської таємниці уповноваженим державним органам.
- •70. Основи діяльності бюро кредитних історій як баз даних інформації, що містить банківську таємницю.
- •71. Відповідальність за правопорушення в сфері обігу бінківської таємниці
- •72. Персональні дані як предмет правового захисту
- •73. Порядок створення та функціонування баз персональних даних
- •74. Правові засоби захисту інформації про майновий стан та стан здоров’я особи
- •75. Таємниця усиновлення та адвокатська таємниця як засоби захисту персональних даних
- •76. Міжнародно-правові основи захисту персональних даних
- •77. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за правопорушення в сфері обігу інформації з обмеженим доступом
- •78. Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •79. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •80. Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •81. Основні положення міжурядових угод про взаємний захист інформації
- •82. Зміст інформації, що підлягає захисту в ході виконання зобов’язань за міждержавними угодами про правову допомогу
- •83. Поняття «технічний захист інформації» та загальні правила його забезпечення.
- •84. Основні завдання, права та обов’язки Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
- •85. Завдання, суб'єкти та порядок проведення державної експертизи в сфері технічного захисту інформації.
- •86. Організація та порядок проведення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів.
- •95. Поняття системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
- •96. Основні елементи системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності
- •97. Основні підходи до концепції формування безпеки підприємницької діяльності
- •98. Структура підрозділу служби безпеки підприємства
- •99. Основні функції підрозділу служби безпеки підприємства
5. Система захисту інформації в срср в 1960-1990 рр.
У березні 1954р. Після утворення КДБ при Раді Міністрів СРСР було передано й функції забезпечення охорони державної таємниці. Вже в 1956 головою КДБ при РМ СРСР була затверджена „Інструкція із забезпечення охорони державної таємниці в установах і на підприємствах СРСР”(в ній викладено завдання і вимоги до приміщень). Організаційно-правові основи діяльності цензури та технічного захисту інформації.
Діяльність Головліту в 40-60-х рр. XX ст. була спрямована на забезпечення охорони інформації в пресі, фактично цей орган займався цен зурою видань. Так, з метою уніфікації всієї видавничої справи і недопущення витоку інформації в ЗМІ про СРСР 21 грудня 1987 р., Головлітом були затверджені "Єдині правила друкування несекретних видань' 25 березня 1988 року Головліт затвердив "Положення про порядок підготовки матеріалів, призначених для відкритого опублікування і видання з грифом "Для службового користування" (Положення-88). Відповідно до цих документів і здійснювався захист інформації в пресі. Головним управлінням із охорони державної таємниці у пресі (ГУОТ) при Раді Міністрів СРСР затверджені "Методичні рекомендації з охорони відомостей, що підлягають захисту від розголошення в пресі й інших засобах масової інформації". Наприкінці 50-60-х років активно в процесі забезпечення охорони інформації разом із РМ СРСР, "умовного" законодавчого органу, брала участь і КПРС. Про це свідчить низка постанов, спрямована на забезпечення охорони державної таємниці. Зокрема, Постанова ЦК КПРС "Про заходи із збереження державної таємниці 1958 року";-Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР "Про посилення режиму секретності проведених робіт 1963 року"; Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР "Про міри посилення режиму таємності 1970 року"; Постанова ЦК КПРС "Про міри протидії іноземним технічним розвідкам 1973 року"; Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 941-323 від 15 листопада 1976 року "Про заходи з подальшого удосконалювання системи збереження державних секретів" тощо.
Важливим етапом цього періоду стало стрімке зростання техніки та технічний прогрес. Створювалися новітні на той час технічні засоби, за допомогою яких можна було знімати важливу інформацію, зокрема й інформацію, яка містила державну таємницю. Крім того, протидіяти технічним розвідкам іноземних держав на етапі "гонки озброєнь", стало одним із найважливіших державних завдань і одним із складових заходів із забезпечення державної та службової таємниці. Тому, 18 грудня 1973 р було створено Державну технічну комісію з протидії іноземним технічним розвідкам (Держтехкомісія СРСР) Саме на неї були покладені функції протидіяти витоку інформації технічним шляхом. Очолив Н.В.Недогарков, а в період із 1977-1989 рр. - В.М.Бабанов, а з 1989-1992 рр. - Ю.А.Яшин. Протягом періоду існування цієї комісії сформовані; концептуальні, організаційні, науково-методологічні й нормативні основи технічного захисту інформації в СРСР. У 80-ті роки завдання й можливості Держтехкомісії значно розширюються, удосконалюється норматив база, методи й засоби захисту інформації.
До початку 90-х років відбулися якісні зміни у військово-політичні науково-технічній сферах, що змусило багато в чому переглянути державну політику в галузі захисту інформації в цілому. Це було викликано перш за все тим, що інформаційні технології змінили обсяг і важливість інформації, яка обертається в технічних засобах, її обробку та передачу У зв'язку із розпадом СРСР у Росії було зруйновано державну монолог на інформаційні ресурси, зокрема конституційно було закріплено право громадян збирати, одержувати й поширювати інформацію. Крім та адміністративний механізм управління захистом інформації став неможливий і неефективний. Також, у кінці 80-х рр. завершилася гостра війсь ково-політична конфронтація між СРСР і країнами НАТО, співпраця цими країнами з питань захисту державної таємниці. Більше того, режимно обмежувальні заходи, що полегшували захист інформації, наприклад система регіонів, закритих для іноземного відвідування, стали неприйнятними. прийнятними.
Важливим елементом складання радянської системи захисту інформації з обмеженим доступом стало прийняття "Інструкції з забезпечення режиму секретності в міністерствах, відомствах, на підприємствах, установах і організаціях СРСР", яка була введена в дію Постановою Ради Міністрів СРСР № 556-126 від 12 травня 1987 р. У цій Інструкції захист хист інформації з обмеженим доступом на підприємствах і установах покладався на режимно-секретні органи, які створювалися на правах структурних підрозділів. До складу структурних підрозділів входили підрозділи режиму і підрозділ секретного діловодства. Крім того, Інструкція конкретизувала забезпечення охорони інформації з обмеженим доступом в організаціях та установах.
Фактично саме за цією Інструкцією здійснювався захист інформаці обмеженим доступом аж до розпаду СРСР і створення на його терен незалежних держав, які почали складати свої системи захисту інформації
Зазначимо, що у СРСР мала місце адміністративно-правова система захисту державної таємниці. При цьому, існували дві системи таємниці державна і партійна. Традиційно, існуючі в нашій державі стереотипи верховенства влади над правом зумовили довгі роки існуючу політико-» правову ситуацію, коли секретність виступала як соціальний інститут: який стояв над багатьма соціальними інститутами. Проблема визначення державної таємниці розв'язувалася не на рівні закону, а на рівні урядових ухвал,п Засекречувані відомості підрозділялися на державну та службову (військову) таємницю.