- •1. Формування національної системи захисту інформації в період відродження української національної державності (1917-1921 рр.).
- •2. Організація захисту інформації з обмеженим доступом в срср в 1920-1930 рр.
- •3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •4. Розвиток радянської системи захисту інформації в повоєнний період 1945-1960 рр.
- •5. Система захисту інформації в срср в 1960-1990 рр.
- •6. Формування національної системи захисту інформації в 1991-2005 рр.
- •7. Стан та перспективи розвитку системи захисту інформації в Україні на сучасному етапі.
- •8. Поняття, види та джерела інформації.
- •9. Зміст, принципи, суб'єкти та учасники інформаційних відносин.
- •10. Поняття, напрями та види інформаційної діяльності.
- •11. Зміст права на інформацію та засоби його гарантування.
- •12. Процедури реалізації прав громадян на доступ до інформації.
- •13. Порядок оприлюднення рішень органів державної влади.
- •14. Порядок висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •15. Повноваження органів державної влади щодо задоволення власних інформаційних потреб.
- •16. Поняття та зміст державної статистичної діяльності
- •17. Структура та загальний правовий статус органів державної статистики.
- •18. Поняття та зміст видавничої справи, класифікація видань за законодавством україни.
- •19. Перелік суб'єктів видавничої справи та порядок їх державної реєстрації.
- •20. Правовий статус суб’єктів видавничої справи.
- •21. Система архівних установ та їх правовий статус
- •22. Порядок зберігання та користування архівними документами
- •23. Зміст та порядок ведення державного реєстру фізичних осіб - платників податків
- •24. Зміст та суб’єкти ведення державного реєстру виборців.
- •25. Поняття преси в Україні, зміст обмежень на діяльність преси
- •26. Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні
- •27. Правовий статус суб’єктів інформаційної діяльності преси в Україні
- •28. Правовий статус журналіста як суб’єкта інформаційної діяльності засобів масової інформації в Україні
- •29. Поняття, види та правовий статус телерадіоорганізацій
- •30. Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
- •31. Порядок ліцензування теле - та радіомовлення в Україні
- •32. Правові наслідки поширення телерадіоорганізацією неправдивої інформації
- •33. Види реклами та вимоги до окремих видів реклами в Україні
- •34. Поняття і порядок використання електронного документа в Україні.
- •35. Поняття та засоби електронного цифрового підпису.
- •36. Суб'єкти електронного документообігу, їх правовий статус.
- •37. Поняття міжнародних інформаційних відносин, принципи та напрями міжнародної інформаційної діяльності України.
- •38. Порядок міждержавного обміну окремими видами інформації.
- •39. Поняття та види інформації з обмеженим доступом, підстави обмеження доступу до інформації.
- •40. Види таємної інформації, їх особливості та відмінності між ними.
- •41. Конфіденційна та службова інформація як види інформації з обмеженим доступом.
- •42. Поняття та характеристика державної таємниці як виду інформації з обмеженим доступом
- •43. Етапи віднесення інформації до державної таємниці в Україні та їх значення в забезпеченні охорони державної таємниці.
- •44. Правовий статус державного експерта з питань таємниць як суб'єкта системи охорони державної таємниці.
- •45. Система суб'єктів охорони державної таємниці: перелік, ієрархія розподіл функцій.
- •46. Уповноважуючі суб'єкти системи охорони державної таємниці: повноваження та значення.
- •47. Уповноважені суб’єкти системи охорони державної таємниці. Роль режимно-секретних органів у вирішенні завдань системи охорони державної таємниці.
- •48. Роль та місце сб України як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
- •49. Режимно-секретні органи як суб'єкти охорони державної таємниці.
- •50. Поняття та перелік заходів охорони державної таємниці.
- •51. Поняття та порядок надання допуску та доступу до державної таємниці.
- •53. Поняття службової інформації та порядок надання відомостям цього статусу.
- •63. Правові ознаки комерційної таємниці.
- •64. Етапи формування системи захисту комерційної таємниці на підприємстві.
- •65. Нормативно-правове закріплення порядку обігу комерційної таємниці на підприємстві.
- •66. Попередження та протидія незаконному використанню працівниками інформації, що становить комерційну таємницю.
- •67. Поняття та зміст банківської таємниці в Україні.
- •68. Заходи забезпечення охорони банківської таємниці, які реалізовуються банківською установою.
- •69. Підстави та порядок надання банківської таємниці уповноваженим державним органам.
- •70. Основи діяльності бюро кредитних історій як баз даних інформації, що містить банківську таємницю.
- •71. Відповідальність за правопорушення в сфері обігу бінківської таємниці
- •72. Персональні дані як предмет правового захисту
- •73. Порядок створення та функціонування баз персональних даних
- •74. Правові засоби захисту інформації про майновий стан та стан здоров’я особи
- •75. Таємниця усиновлення та адвокатська таємниця як засоби захисту персональних даних
- •76. Міжнародно-правові основи захисту персональних даних
- •77. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за правопорушення в сфері обігу інформації з обмеженим доступом
- •78. Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •79. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •80. Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу ізод
- •81. Основні положення міжурядових угод про взаємний захист інформації
- •82. Зміст інформації, що підлягає захисту в ході виконання зобов’язань за міждержавними угодами про правову допомогу
- •83. Поняття «технічний захист інформації» та загальні правила його забезпечення.
- •84. Основні завдання, права та обов’язки Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
- •85. Завдання, суб'єкти та порядок проведення державної експертизи в сфері технічного захисту інформації.
- •86. Організація та порядок проведення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів.
- •95. Поняття системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
- •96. Основні елементи системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності
- •97. Основні підходи до концепції формування безпеки підприємницької діяльності
- •98. Структура підрозділу служби безпеки підприємства
- •99. Основні функції підрозділу служби безпеки підприємства
2. Організація захисту інформації з обмеженим доступом в срср в 1920-1930 рр.
До 1921 року більшовики не робили спроби упорядкувати порядок обробки і збереження документів, що містять державну таємницю.
Декрет Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 3 грудня 1918 року утворюється надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією посадовими органами.
30 травня 1919р. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет(ВУЦВК) затверджує Положення про Всеукраїнські і місцеві надзвичайні комісії, як органи НКВС радянської України.
Спецслужбу ВУНК очолював голова та колегія з 7 чоловік, основними практичними підрозділами виступали відділи:
інформаційний
іноземного контролю
оперативний
особливий
юридичний
ВУНК мала і військові формування спеціального призначення. Місцевими органами виступали губернські та повіьові НК. Провідним оперативним підрозділом губернської НК був секретно-оперативний відділ, котрий здійснював попередження й припинення діяльності антирадянських організацій, збирав і-ю щодо противників режиму, протидіяв посадовим злочинам. Органи НК мали надзвичайні поноваження.
За Постановою Всеукраїнського революційного комітету від 17 березня 1920р. створюється Центральне управління надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією, посадовою злочинністю на чолі з Манцевим. Активно діяла й радянська військова розвідка, що співпрацювала з органами держ.безпеки. 30 березня 1921 р. ВУЦВК відповідно до рішення 5-го Всеукраїнського з’їзду Рад утворює Всеукраїнську надзвичайну комісію по боротьбі з контрреволюцією і посадовими злочинами.
Згідно з Постановою ВУЦВК від 22 березня 1922р. при НКВС УСРР створ. Держ. Політичне управління (ДПУ). За Постановою ЦВК СРСР від 15 листопада 1923р. „Про об’єднання ДПУ і його органів”.
У 20-30 роках за умов складної міжнародної обстановки та протистояння СРСР і іноземних держав, органи держбезпеки України здійснили складні оперативні заходи з протидії закордонним розвідувальним службам та центрам антирадянської еміграції.
3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
Велику увагу в СРСР приділяли захисту військової інформаці, особливо напередодні Другої світової війни. Зцією мметою було видано кілька розпорядчих документів, в яких викладено порядок забезпечення охорони військової інформації. Це зокрема, «Настанова з мобілізаційної роботи у військових частинах, управліннях, установах і закладах РСЧА», введена в дію наказом Наркомвоєнмора СРСР № 070 від 25 вересня 1930 року. Наказ НКО СРСР № 024 вводив в дію «Положення про центральну військову цензуру РУ». Приділяли увагу в РСЧА й збереженню в таємниці інформації про дислокацію військ. Так, зокрема, ці питання регулювали Наказ НКО СРСР № 043 «Про основи й організацію прихованого керування військами»; Наказ НКО СРСР № 0105 «Про заходи щодо зашиф-ровки найменувань військових частин і збереження в таємниці дислокаційних відомостей (1937 рік)». Вже на початку Другої світової війни наказом НКО СРСР № 0150 від 4 вересня 1939 року введено в дію «Настанову з секретного діловодства в РСЧА». Головне її призначення полягало в запобіганні витоку військової інформації.
Головне управління контррозвідки «СМЕРШ» (скорочена - «Смерть шпигунам") Було створено 19 квітня 1943 постановою Ради Народних Комісарів (РНК) СРСР. Цією постановою Управління Особливих відділів (УТО) зі складу НКВС було передано до складу Народного Комісаріату Оборони (НКО), де на його базі організовано ГУКР «СМЕРШ». Керувати створеною структурою Сталін призначив 35-річного комісара держбезпеки 3 рангу Віктора Абакумова (1908-1954).
Тією ж постановою морський відділ УТО НКВД був перетворений в Управління контррозвідки «Смерш» НК ВМФ (начальник - генерал-лейтенант берегової служби П. Гладков), а трохи пізніше, в травні, колишній 6-й відділ УТО НКВС було реорганізовано у відділ контррозвідки « Смерш »НКВС (начальник С. Юхимович). Таким чином, в роки війни існували три організації під загальною назвою «СМЕРШ».
Завдяки широким повноваженням і особовому заступництву Сталіна, В. Абакумов перетворив ГУКР «СМЕРШ» на потужне відомство. У 1943 році перед ГУКР «СМЕРШ» стояли такі завдання:
- Боротьба зі шпигунською, диверсійної, терористичної та іншою діяльністю іноземних розвідок в частинах і установах Червоної Армії;
- Забезпечення непроникності лінії фронту для розвідників та агентів спецслужб противника;
- Запобігання зради і зради Батьківщині у частинах і установах армії, дезертирства і членоушкодження на фронтах, перевірка військовослужбовців та інших осіб, що були в полоні та оточенні противника.
Історія військової контррозвідки «СМЕРШ» тривала всього 3 роки і закінчилася в травні 1946 року, коли відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП (б) ГУКР «СМЕРШ» влився до складу Міністерства держбезпеки СРСР як самостійного головного управління (військова контррозвідка).
У післявоєнний період і в період протистояння двох систем переважно вся інформація була державною таємницею, а військова - одним з її видів. Тому забезпечення її охорони здійснювалося у відповідності до загальнодержавних інструкцій, які регулювали ці питання. Крім того, забезпечення охорони цієї інформації регулювали внутрішньовідомчі інструкції.