![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Поняття організації роботи і управління в органах прокуратури.
- •2. Організаційна структура системи управління в органах прокуратури. Структура органів прокуратури характеризується:
- •5. Компетенція посадових осіб органів прокуратури зі здійснення організації та управління конкретними органами (підрозділами) прокуратури.
- •6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.
- •8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.
- •9. Організаційно-управлінські та правові засади діяльності органів прокуратури щодо зміцнення правопорядку та законності.
- •11.Поняття кадрів органів прокуратури та його співвідношення з функцією управління.
- •13.Кадрова політика в органах прокуратури: напрями, визначені рішеннями колегії Генеральної прокуратури України від 15.04.08 та 23.10.09.
- •1. 15 Квітня 2008 року, (рішення)
- •14.Суб’єкти управління кадрами органів прокуратури.
- •15.Принципи управління кадрами органів прокуратури.
- •16.Процедури управління кадрами органів прокуратури.
- •17.Основні види кадрової роботи в органах прокуратури.
- •18.Правовий статус працівників прокуратури, засоби його забезпечення.
- •20.Організаційно-управлінські повноваження Генеральної прокуратури України та їх зміст.
- •1. Загальні положення
- •21.Взаємодія прокуратури з органами державної влади, місцевого самоврядування, контролю та змі
- •22.Діяльність органів прокуратури у сфері міжнародного співробітництва та правової допомоги
- •23.Інформаційно-методична та аналітична діяльність органів прокуратури
- •24.Організаційно-управлінські повноваження прокурорів арк та обласного рівня, їх зміст
- •25.Організаційно-управлінські повноваження міських, районних і прирівняних до них прокурорів, їх зміст
- •26.Загальне та відмінне у діяльності та повноваженнях територіальних і спеціалізованих прокуратур
- •27.Координація дій правоохоронних органів з протидії злочинності: поняття, сутність, принципи, форми
- •28.Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації
- •29 Управлінські рішення органів прокуратури, їх типологія та загальна характеристика
- •30.Умови і фактори забезпечення якості управлінських актів
- •32Організація виконання управлінських рішень в органах прокуратури
- •2) Заходи щодо проведення перевірок з питань захисту прав і свобод громадян та інтересів держави. 3) Питання організації прокурорського нагляду за додержанням законів:
- •4) Проведення аналітичної роботи5) Питання, що стосуються роботи з кадрами,
- •34. Технологія планування роботи в органах прокуратури
- •35.Види планів та їх характеристика
- •Види планування роботи.
- •37. Порядок, принципи і форми, зміст управлінського акту прокуратури щодо розподілу обовязків
- •38.Загальна характеристика і сутність інформаційно-аналітичної діяльності органів прокуратури.
- •39.Значення аналітичних досліджень для прокурорської діяльності. Напрями комплексних аналітичних досліджень.
- •41.Стадії та методи (способи) аналітичних досліджень.
- •42.Вимоги щодо форми, структури, якості аналітичних розробок.
- •43.Реалізація аналізів, узагальнень: порядок, терміни, форми.
- •44.Оперативні наради в органах прокуратури: поняття, значення, сутність.
- •45.Процедура підготовки та проведення оперативних нарад.
- •46.Рішення оперативних нарад: порядок їх оформлення, реалізації, зняття з контролю.
- •47.Позитивний досвід: поняття, значення, порядок вивчення, розповсюдження і впровадження у практику.
- •48.Особливості організації роботи прокуратур районів у містах з районним поділом.
- •49.Принципи та правові підстави контрольної діяльності в органах прокуратури.
- •51.«Керівник» в системі прокуратури: поняття та основний зміст його організаційно-управлінських повноважень.
- •52.Організаційно-управлінські обов”язки керівника галузевого підрозділу прокуратури обласного рівня (арк).
- •53.Організаційно-управлінські обов”язки керівника міської (районної) прокуратури.
- •55.«Прокурор галузевого підрозділу»: поняття та основний зміст його повноважень та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо звернень громадян.
- •56.Виїзди до підпорядкованих прокуратур: поняття, класифікація і типологія.
- •57.Порядок організації та проведення виїздів, оформлення їх результатів.
- •58.Тактика і методологія проведення виїздів, реалізації їх результатів.
- •59.Гласність у роботі органів прокуратури: поняття, форми і засоби її забезпечення.
- •62.Правові підстави та основні вимоги щодо організації роботи з правовою інформацією та систематизації законодавства в органах прокуратури.
- •63.Організація роботи з питань ведення обліку і звітності в органах прокуратури.
- •64.Основні форми статистичної звітності органів прокуратури, порядок і строки її формування та подання за належністю.
- •Загальні положення
- •Порядок складання та подання звіту
- •8. Строки представлення звіту до прокуратур вищого визначені наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2005 року № 65. Інструкція
- •8) Розгляд запитів на інформацію.
- •66.Критерії оцінки ефективності роботи органів прокуратури в цілому та за окремими напрямами діяльності.
- •67.Основні вимоги й правові підстави щодо організації діловодства в органах прокуратури.
6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.
У будь якій системі управління, у тому числі й у систенмі органів прокуратури, розробляється і приймається велика кількість рішень, що стосується роботи у сфері управління. Організаційно-управлінське рішення – це програма дій, виражена у формі розпорядження (акту управління), що містить постановку цілей, визначає трудові і матеріальні ресурси, шляхи і засоби досягнення цих цілей, а також форми організуючої діяльності суб’єктів і об’єктів управління в реалізації рішення. Для прийняття організаційно-управлінських рішень, як правило, передбачена юридична форма, тобто визначене правове зовнішнє вираження. Організаційно-управлінські акти в органах прокуратури характеризуються такими ознаками:
2. Розглядаючи всі організаційно-управлінські акти міських, міжрайонних, районних та прирівняних до них прокуратур, можна виділити те, що вони приймаються на основі аналогічних актів вищестоящих прокуратур.
3. Акти управління в органах прокуратури носять організуючий характер.
4. Акти управління в органах прокуратури видаються у визначених ЗУ „Про прокуратуру”, галузевими наказами Генерального прокурора України випадках і повинні їм відповідати.
5. Організаційно-управлінські акти видаються уповноваженим на те органом або особою.
6. Загальними гарантами ефективності управлінського рішення є всебічна обгрунтованість, яка визначає його дієвість, можливість досягнення намічених цілей.
7. Організаційно-управлінські акти повинні бути точними і чіткими, такими, що не допускають різночитань. 8. Рішення повинно бути видане за визначеною формою і підписане належними посадовими особами.
9. Організаційно-управлінські рішення приймаються у визначеному процесуальному порядку.
Види в Ген прок-рі:
накази,розпорядження,інструкції,вказівки,завдання,доручення,рішення,листи.
Види організаційно-управлінських актів в обласній прокуратурі: - за ступенем обов’язковості: * рішення-команди, які є суворо обов’язковими для виконання; * рішення-рекомендації – інформаційні листи про передовий досвід (вони орієнтують прокурорів на використання аналогічних способів виявлення і усунення порушень, які заслужили схвалення ГПУ і прокуратурою області, поширення передового досвіду), огляди прокурорської практики (надсилаються періодично на адресу міських прокуратур, в них повідомляється про типові недоліки в організації і діяльності прокуратур, виявлені під час проведення перевірок і узагальнень – їх значення полягає в тому, що вони є певними орієнтирами, прокурори, так би мовити,„вчаться не на своїх помилках, а на чужих” ) тощо.
Види організаційно-управлінських актів в міськрайпрокуратурах – наказ про розподіл обов’язків, план роботи, протоколи оперативних, координаційних і міжвідомчих нарад, постанови цих нарад і т.д.
8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.
Необхідність подальшого розвитку співробітництва між органами прокуратур держав, що утворилися на території колишнього СРСР потім увійшли до складу СНД, зумовила створення ними в 1995 році Координаційної ради генеральних прокурорів країн СНД. На першому засіданні Ради 7 грудня 1995 року було прийнято Положення про Координаційну раду генеральних прокурорів держав Співдружності Незалежних Держав.
Створення Координаційної ради стало втіленням прагнення країн СНД та їхніх прокуратур до подальшого зміцнення міжнародного співробітництва й розширення взаємної допомоги на належній правовій основі в боротьбі зі злочинністю, включаючи питання виявлення-розслідування, попередження злочинів, інші аспекти зміцнення законності на основі принципів поваги загальновизнаних норм міжнародного права, державного суверенітету й невтручання у внутрішні справи держав.
Координаційна рада генеральних прокурорів країн СНД є регіональною організацією. До складу Координаційної ради входять генеральні прокурори одинадцяти країн Співдружності. В основу формування й діяльності Ради покладено спільність попереднього тривалого розвитку, реальні, об'єктивно діючі умови й потреби співробітництва в боротьбі зі злочинністю, особливо транснаціональною, її організованими формами. Співробітництво відбувається з метою надання правової допомоги в різних сферах правових відносин.
Пріоритетними завданнями Координаційної ради визнано:
узгодження й поєднання зусиль, координацію дій, обмін інформацією, розширення співробітництва прокуратур держав-учасниць СНД у захисті прав і свобод громадян;
зміцнення законності та правопорядку в боротьбі з міжнародною і регіональною злочинністю;
розробку рекомендацій та пропозицій щодо зближення національного законодавства;
участь у розвитку договірно-правової бази СНД.
Рада здійснює аналіз стану транснаціональної злочинності в СНД, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо протидії їй, розробку загальної стратегії й погодженої політики боротьби із транснаціональною злочинністю, особливо пов'язаною з наркобізнесом, незаконним обігом зброї, відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням кредитно-фінансових установ цих країн, тощо.
Одним із напрямів діяльності Ради та її структур є оцінка ефективності міжнародно-правових актів, що регламентують різні аспекти надання правової допомоги й правових відносин із цивільних, сімейних і кримінальних справ, включаючи відповідну Мінську конвенцію, двосторонні угоди й інші акти про співробітництво. За результатами аналізу виробляються погоджені пропозиції главам держав та урядів країн СНД про заходи вдосконалення правового регулювання.