10.Організаційно-правові основи нагляду прокурора за законністю приймання, реєстрації та вирішення заяв і повідомлень про злочини

Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затверджена наказом МВС Україн 14.04.2004 N 400. Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи

Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,

посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих

громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або

окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці

вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,

прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є

достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Згідно ст..227 КПК здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і

досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції:

1) вимагає від органів дізнання і досудового слідства для

перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші

відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і

встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один

раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і

вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються,

злочини; За заявами і повідомленнями про злочини, що є приводом для порушення кримінальної справи (п.1.2 Інструкції), згідно з вимогами КПК України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) не пізніше триденного строку приймається одне із таких рішень: про порушення кримінальної справи; про відмову в порушенні кримінальної справи; про передання заяви чи повідомлення за належністю, про що особа, яка прийняла одне із зазначених рішень, письмово повідомляє заявника. У разі порушення кримінальної справи її реєстрація та облік здійснюються відповідно до вимог Інструкції про єдиний облік злочинів, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, МВС, СБУ, ДПАУ, Міністерства юстиції. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи складається в трьох примірниках та погоджується керівництвом підрозділу (служби) працівника, який її виніс, і затверджується керівником органу внутрішніх справ (крім постанов, винесених слідчим). Перший примірник зберігається в матеріалах справи, другий протягом доби надсилається відповідному прокуророві, а третій видається на вимогу особі, інтересів якої ця постанова стосується, або її законному представнику. Згідно ст..97 КПК Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу. Відповідно до наказу №4. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство п.2 Прокурорам усіх рівнів забезпечити виконання вимог закону при прийманні, розгляді та вирішенні в органах прокуратури України заяв і повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються, а також законність і обґрунтованість прийнятих рішень.

2.1. Щомісячно перевіряти повноту реєстрації, законність розгляду та вирішення заяв і повідомлень про злочини у кожному правоохоронному органі. Забезпечуючи комплексний підхід, використовувати дані органів державного нагляду та контролю, повідомлення засобів масової інформації, звернення, дані лікувальних закладів і судово-медичних бюро, підприємств, установ, організацій тощо. Такого висновку можна дійти, коли буде з'ясовано наступне:

• Чи повністю були зареєстровані заяви і повідомлення про підготовлювані і вчинені злочини?

• Чи дотримувались строки реєстрації та вирішення заяв і повідомлень про злочини?

• Чи проводилась перевірка заяв і повідомлень про злочини шляхом витребування необхідних матеріалів і отримання пояснень, без провадження слідчих дій?

• Чи рішення, прийняті за заявами і повідомленнями про злочини були законними і обґрунтованими і чи про них повідомлялись особи, установи, від яких надійшла заява чи повідомлення, а також, чи роз'яснювалось їм право на оскарження прийнятого рішення?

• Чи вживалися заходи для усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли, а винні в порушеннях закону посадові особи органу дізнання або слідства притягались до встановленої за­ коном відповідальності?

• Чи забезпечувались права і законні інтереси учасників процесу?