80. Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус, організаційна структура.

Центральний банк є самостійною юридичною особою; виступає як особливий орган банківської системи, що створює так звані гроші підвищеної ефективності — готівку в обігу і резерви комерційних банків, що слугують базою (грошовою) для зростання пропозиції грошей..

Головне призначення центрального банку — це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль: емісійного банку; банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи; органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Правовий статус центрального банку можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Організаційний статус центрального банку пов’язаний з вирішенням низки важливих питань, що стосуються його діяльності, а саме: визначення на законодавчому рівні завдань і функцій банку; формування статутного капіталу банку; визначення взаємовідносин банку з органами державної влади; порядок призначення і звільнення вищого керівного складу банку.

Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (чи це федерація, чи це унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства.

81. Характеристика функцій центрального банку

Основними є функції: Емісійного центру готівкового обігу - Центральний банк, як правило, має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він зазвичай організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші, здійснює їх утилізацію. В Україні функцію емісійного центру готівкового обігу виконує Національний банк України, як емісійний центр країни, він має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу;

Банку банків - Центральний банк як банк банків забезпечує касо­ве, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. Центральний банк , виступаючи у ролі посередника у міжбанківських розрахунках, забезпечує: мінімізацію банківських ризиків; концентрацію, а водночас і оптимізацію надлишкових резервів комерційних банків; належний рівень безпеки системи розрахунків; ефективне регулювання грошового ринку завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан банківських рахунків; нагляд за функціонуванням банківської системи в цілому, а також за діяльністю кожного банку окремо; оперативне застосування превентивних заходів щодо стабілізації фінансового стану банків—учасників ринку платіжних послуг; взаємодію системи міжбанківських розрахунків з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів тощо;

Органу банківського регулювання та нагляду - До основних повноважень центрального банку, як регулятивно-наглядового органу, належать такі: регулювати доступ до банківської системи- це означає можливість визначити певні вимоги й умови, що є обов’язковими для отримання ліцензії на право займатись банківською діяльністю, і здійснювати нагляд за дотриманням цих вимог та умов; забезпечувати розумне регулювання діяльності банків, тобто таке, яке, з одного боку, не обмежує їхньої самостійності в підтримуванні фінансової стійкості, а з іншого — передбачає певні вимоги до банків, спрямовані на мінімізацію банківських ризиків; регулярно отримувати від банків звітність для проведення безвиїзного нагляду; здійснювати інспекційні перевірки в банках; застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банків; брати неплатоспроможні банки під особистий нагляд, призупиняти їхню діяльність, організовувати реорганізацію та ліквідацію банків.;

Банкіра і фінансового агента уряду - Центральні банки, виступаючи у ролі банкіра уряду, тісно взаємодіють з фінансовими органами. Вони співпрацюють як при вирішенні загальних питань монетарної і фіскальної політики, так і під час повсякденного виконання фінансових операцій. Центральний банк, як правило, веде рахунок Міністерства фінансів (казначейства) і забезпечує таким чином розрахунково-касове обслуговування уряду. Центральні банки, виконуючи роль фінансового агента уряду, як правило, беруть активну участь в організації випуску державних боргових зобов’язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні;

Провідника монетарної політики.- Найважливішою функцією центрального банку є визначення і реалізація монетарної політики. Саме в цій функції найповніше реалізується призначення центрального банку. Разом з тим монетарна політика центрального банку слугує ключовим елементом всієї грошової сис­теми країни.

Крім розглянутих основних функцій, центральні банки виконують ще й додаткові функції, які сприяють реалізації їх призначення. Вони здійснюють аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг стану реального сектора економіки на мікрорівні, складають банківську та монетарну статистику, інформують громадськість та дають роз’яснення щодо монетарної політики, представляють інтереси держави у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями і банками.