Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GIK_shpori_91_pit.doc
Скачиваний:
29
Добавлен:
20.09.2019
Размер:
1.35 Mб
Скачать

67. Характеристика споживчого кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Споживчий кредит — кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись банками та кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є лом­барди, кредитні спілки, підприємства зв’язку, торго­вельні організації. Кредити своїм працівникам можуть надавати суб’єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

Деякі економісти вважають, що споживчі кредити можуть надаватися юридичним особам. Адже за радянських часів підприємства у разі браку коштів фонду соціально-культурних заходів і житлового будівництва могли отримувати банківський кредит на будівництво для своїх працівників житлових будинків, баз відпочинку, клубів, закладів охорони здоров’я, стадіонів тощо. Це об’єкти споживчого призначення, свідченням чого є те, що на них навіть не нараховувались амортизаційні відрахування на повне відновлення. Навіть за умов економічної кризи в Україні деякі підприємства здійснюють будівництво таких об’єктів, особливо житлових будинків. Для їх будівництва вони можуть отримувати кредит.

Окрім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допо­магає регулювати грошовий обіг у країні.

68. Характеристика державного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Державний кредит — це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава.

Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування та внутрішні (фізичні та юридичні особи – резеденти) і зовнішні (уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банківські установи, а також міжнародні та регіональні валютно-фінансові інститути) кредитори.

ДК може виступати в грошовій і натуральній (як правило застосовується в період хаосу і розладу грошового обігу) формах. ДК реалізується через такі форми як: 1. позика, шляхом продажу державних ЦП. Згідно існуючим в Украіні законодавством існують 2 види ЦП, якими може оформлятися позика:1)ОВДП, 2)Казначейські забов'язання. 2. Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально державного фонду позичковвого капіталу.

3. Організація грошово-речових лотерей.

По регіональному критерію позики бувають внутрішні і зовнішні. Крім того позики бувають процентні і безпроцентні. Процентні передбачають виплату доходу власнику ЦП.

Призначення ДК — вирішувати загальнодержавні проблеми (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб’єктам господарювання чи категоріям населення). Якщо банківській кредит має цільове призначення, то ДК має глобальне значення для погашення бюджетного дефіциту, куди конкретно потраплять ці гроші визначає уряд і ВР.

За своєю економічною сутністю, держ кредит - це форма вторинного перерозподілу ВВП. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Сьогодні найпоширенішою формою державного кредиту є використання державою коштів позикового фонду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]