43. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та ввп в Україні.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку гр.. коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищ. бюдж. витрат над бедж. заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового.

Мобілізувати необх. кошти можна спос-ми:

1. Збільш. оподаткування ек. суб’єктів ч-з ↑ податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.

2. Дозволити уряду (казначейству) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їм статус законного платіжного засобу.

3. Дозволити уряду випустити власні ЦП і реалізувати їх на вн. чи на зовніш. ринках.

4. Дозволити ЦБ прокредитувати уряд у розмірі бедж. дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку.

Проблема монетизації ВВП поля­гає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань.

Показник монетизації ВВП не є альтернативою до показника зрівноваженості попиту і пропозиції на грошовому ринку. Кожний з них характеризує окремий аспект зв’язку гр.. обороту з реальною ек-кою, і їх потрібно паралельно врахову­вати в управлінні гр.. оборотом. Головним правилом при цьому має бути забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація ек-ки — надто низькому чи надто високому. І навпаки, зусилля щодо оптимізації рівня монетизації ВВП не можуть дати позитивних наслідків, якщо вони спрямовані на порушення рівноваги між попитом і пропозицією грошей.

44. Сутність, закономірності розвитку та види інфляції. Способи вимірювання інфляції.

Інфляція — це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Це соц..-ек. яви­ще, що виявляється в тривалому і швидкому знеціненні грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Осн. формою інфляції є тривале і швидке зростання цін, додатковими формами її є тривалий дефіцит товарів і послуг та девальвація нац.. грошей.

Види інфляції: За формами прояву інфляції можна виділити:

— цінову інфляцію, - зростання цін;

— інфляцію заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;

— девальвацію, за якої знецінення гр.. проявл-ся у падінні їх курсу до іноз. валют.

За темпами знецінення грошей звичайно виділяють три види інфляції:

— повзучу – зрост. цін до 5% на рік;

— помірну, відкриту (зрост. цін 5-20% на р.)

— галопуюча інфляція (зростання цін 20—50%, а інколи 100% на рік).

- гіперінфляція (темпами зростання цін — більш як 100% на рік).

За чинниками, що спричинюють інфляційний процес:

— інфляція витрат;

• інфляція попиту.

Вимірювання інфляції зд. за доп. 3-х видів індексів цін:

1. індекс цін споживчих товарів (ІСЦ);

де Р₀ і Р₁ — ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно;

g₀ — кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду.

2.  індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників) за ф-лою агрегатного індексу цін Ласпейреса:

, де Р₁ і Р₀ — рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно;

g₀ — кількість товарів (випадків надання послуг) у базовому періоді, що взяті в розрахунок.

3.  індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП. характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Визначається дефлятор ВВП теж за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса.

45. Причини інфляції. Монетариський та кейсіанський підхід щодо визначення причин інфляції.

У найбільш заг. вигляді причини інфляції можна вивести з ф-ли відомого «рівняння Фішера» M · V = Q · P. Середній рівень цін (Р) за цією ф-лою матиме вигляд:,

т обто зростання цін може бути спровокованим зростанням маси грошей (М), швидкості обігу грошей (V) і скороченням фізичного обсягу виробництва (Q).

Висновок, з яким погоджуються і монетаристи, і кейнсіанці: зростання маси грошей є причиною інфляції.

Монетариський підхід (грошова теорія інфляції): М. Фрід­ман єдиною причиною інфляції вважає надмірну пропозицію грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний попит. Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається виключно гр..-кр. політикою держави.

Для розгортання в країні інфляційного процесу органи монетарного управління повинні проводити інфляційну монетарну політику, перш за все політику гр.. стимулювання зайнятості й економічного зростання. Відмовившись від такої політики, вони зупинять інфляцію.

Мон. політика може стати інфляційною також у випадку спрямування її на монетизацію бедж. дефіциту за рах. емісії гр.

Відмінність позицій монетаристів і кейнсіанців пол.. у тому, що ліберальну грошово-кредитну політику кейнсіанці вважають передумовою інфляції, а першопричинами — чинники, пов’язані зі збуренням витрат і пропозиції. Тому, на їхню думку, неможливо ефективно вирішити проблему стримування інфляції лише ужорсточенням монетарної політики, а потрібно «докопуватися» до першопричин її.