29. Грошово-кредитний мультиплікатор.

Слід розрізняти процес гр.-кр. мультиплікації і сам показник гр.-кр. мультиплікатор.

Грошово-кредитна мультиплікація — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Скільки створилось грошей в рез-ті дії гр.-кр. мультиплікації можна визначати за доп. показника гр.-кр. мультиплікатора: , де r –норма обов’язкового резервування.

Ек. сутність цього показника полягає в тому, що він показує в скільки разів більше створені депозити в рез-ті мультиплікації по відношенню до додаткового резерву.

Розрахунковий мультиплікатор .

Фактичний мультиплікатор: , де М0 — маса готівки в обороті поза банками;

Д — маса грошей в депозитах комерційних банків; R — сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

Чинники, які впливають на процес мультиплікації: 1) норма обов’язкового резервування (чим вона більша, тим мультиплікатор менший); 2)обсяг додаткового резерву; 3) попит на гроші; 4) відсоткова ставка (позичковий %, якщо він менший, більше бажаючих взяти кредит; 5) облікова ставка; 6) депозитна відсоткова ставка (якщо вона буде більшою, то буде більше бажаючих покласти гроші на депозит тому, що вкладення готівки на депозит діє як додатковий резерв); 7) вилучення готівки зменшує процес мультиплікації; 8) зб-ня відсоткової ставки за ін. видами активів зм-є процес мультиплікації; 9) зміна стр-ри депозитів (якщо в сторону довгострокових, то зб-ся процес мультиплікації); 10) продаж банками ЦП, тобто діє як додатковий резерв також.

30. Сутність, особливості функціонування та інструменти грошового ринку.

Гр. ринок (ГР) – це особливий сектор гр. обороту, на якому продаються і купуються гроші та ЦП.

Суб’єктами ГР є покупці, продавці, посередники (банки, інвестиційні та фін. компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні тов-ва тощо).

Продаж грошей на ГР виступає у вигляді передання в їх тимчасове користування ін. ек. суб’єктам в обмін на фін. інструменти.

Фін інструменти – це зобов’язання покупців перед продавцями щодо повергнення взятих в тимчасове користування коштів.

Вони засвідчують право вл-ті на гроші та отримання доходу.

Інструменти поділ. на

• неборгові зобов’язання (підтверджують не тільки власність на гроші, а й право участі власника грошей в управлінні діяльністю покупця (акції);

• боргові зобов’язання (зобов’язання покупця повернути кошти. Вони поділ. на депозитні та позичкові.

Депозитні засвідчують те, що банк повинен повернути гроші фіз. та юр. особам. Вони мають форму угоди на відкриття рахунку.

Позичкові зобов’язання – це зобов’язання позичальників повернути позичені кошти. Вони мають форму позичкових угод (облігації, векселі).

Фін. інструменти класифікують на:

• позичкові угоди (депозитні зобов’язання, позичкові зобов’язання).

• цінні папери;

• валютні цінності.

Стр-ра ГР:

1) За ек. змістом призначенням гр. коштів ГР поділ. на:

- ринок грошей (ринок короткострокових позичок і валютний ринок);

- ринок капіталів (р-к середньо- та довгострокових позик і р-к цінних паперів або фондовий ринок).

2) За видами фін. інструментів:

- ринок позичкових зобов’язань;

- ринок ЦП;

- валютний ринок.

3) За інституційними ознаками:

- р-к банківських позичок;

- р-к позичок некбанк. фін.-кр. установ (кредитні спілки, інвестиційні фонли, фін компанії);

- фондовий ринок.