42.Випробовування продуктивних горизонтів в процесі буріння.

Одним з найважливіших завдань при бурінні на нових або мало вивчених площах є виявлення всіх горизонтів, в яких вміщується нафта чи газ, оцінка промислових запасів вуглеводнів у них.

Існує два способи випробування:

1. у процесі буріння, безпосередньо після розкриття перспекти­ вного горизонту — спосіб "зверху-вниз";

2. після закінчення буріння і кріплення свердловини — спосіб"знизу-вверх".

Випробування в процесі буріння є найефективнішим, оскільки дозволяє одержати найвірогіднішу початкову інформацію про даний пласт, поки приствольна зона об'єкта ще суттєво не забруднена, а також помітно зменшити вартість свердловини завдяки тому, що:

а) якщо випробувані об'єкти є непродуктивні, то відпадає необ­ хідність спуску і цементування обсадної колони для їх розмежуван­ ня;

б)якщо непродуктивною є частина об'єктів, то відпадає необ­хідність їх детального випробуванняпісля закріплення свердловини, перфорації обсадної колони проти таких об'єктів, а також встанов­лення ізоляційних мостів на період випробування

Для випробування об'єктів у процесі буріння використовують спеціальні апарати, які можна розділити на три групи:

1. апарати, які спускаються в свердловину на каротажному ка­ белі;

2. апарати, які спускаються в свердловину з допомогою бури­льних труб — пластовипробувачі;

3. апарати, які спускають всередину колони бурильних труб безпосередньо перед початком випробування об'єкта.

Апарати першої і третьої груп доцільно використовувати як оперативні засоби для одержання первинної інформації про вміст флюїду в тому чи іншому об'єкті. Пластовипробувачі використову­ють перш за все на об'єктах, наявність нафти або газу в яких підт­верджено даними оперативних методів і промислової геофізики, їх також доцільно застосовувати в тих випадках, коли нема впевненос­ті в достовірності даних промислової геофізики і оперативних спо­собів випробування.

43. Мета та способи кріплення свердловин

У процесі буріння розкриваються гірські породи, які відрізняються між собою літологічним складом, фізико-хімічними властивостями, ступенем насиченості і видом пластового флюїду. Поряд із стійкими породами, ствол свердловини в яких може тривалий час залишатися незакріпленим, зустрічаються нестійкі і слабозцементовані породи, які легко осипаються, руйнуються або випучуються зразу ж після розбурювання. Нестійкі породи особливо часто зустрічаються на відносно невеликих глибинах, а також у зонах тектонічних порушень. Щоб запобігти порушенню стійкості стінок свердловини, ствол її необхідно укріплювати.

Кріплення свердловини проводиться з метою:

– створення герметичного і довговічного каналу, який би забезпечив транспортування рідин і газів з пласта на денну поверхню або в протилежному напрямку;

– закріплення стінок свердловини, які складені нестійкими породами;

– ізоляції нафто-, газо- і водоносних пластів один від одного і денною поверхнею;

– створення умов для монтування на усті свердловини противикидного і експлуатаційного обладнання.

Найрозповсюдженішим способом кріплення свердловин і розмежування проникних горизонтів є спуск обсадних колон, складених із спеціальних труб, що називаються обсадними, і цементування простору між колоною труб і стінкою свердловини. Для розмежування горизонтів з різними коефіцієнтами аномальності пластових тисків, а також для запобігання газонафтоводопроявленню з горизонтів з підвищеними коефіцієнтами аномальності використовують також пакери