40. Вплив промивальної рідини на колекторські властивості пласта

Проникнення в пласт промивальної рідини та її фільтрату веде до зміни перш за все структури перового простору і проникності приствольної зони. Ступінь цієї взаємодії залежить від ряду факто­рів і зменшується у міру віддалення від свердловини. В гранулярно­му пласті всю область, в яку проникла промивальна рідина та її фі­льтрат, умовно можна розділити на дві зони: зону кольматації і зону проникнення фільтрату.

Зона кольматації — це ділянка навколо свердловини, в пори якої проникли частинки дисперсної фази промивальної рідини, її товщина залежить, в основному, від співвідношення гранулометри­чного складу промивальної рідини і структури порового простору, а також, імовірно, від перепаду тисків в період буріння і від тривалос­ті дії промивальної рідини на породу найтонші частинки дисперсної фази проникають по найбільших по-рових каналах, частково закривають їх, зменшують площу перерізу і перетворюють великі канали в середні і дрібні

Встановлено, що коли діаметр пор породи менше потроєного діаметра частинок твердої фази промивальної рідини ( <3 ), то на поверхні стінок свердловини утвориться фільтраційна кірка, і ча­стинки майже не проникають в пласт.

Якщо 3 < < 10 , то частинки твердої фази проникають в породу неглибоко, закривають пори і створюють фільтраційну кірку в самій породі. Товщина такої зони 1-2 см. Якщо > 10 , то час­тинки проникають у пласт на декілька десятків сантиметрів і більше. У тріщинний колектор тверда фаза може проникати на дуже велику віддаль, іноді — на десятки метрів від свердловини. Внаслідок част­кового відфільтрування дисперсійного середовища з промивальної рідини на поверхні тріщин утворюється фільтраційна кірка.

Вплив фільтрату промивальної рідини на колекторські власти­вості складніший. По-перше, проникаючи в пласт, фільтрат рідини на водній основі зволожує породу. Часто у фільтраті містяться хімі­чні речовини, які сприяють збільшенню гідрофільності породи, а значить кількості фізично зв'язаної води. Це призводить до змен­шення ефективного перерізу порових каналів і фазової проникності для нафти і газу.

41. Принципи вибору технології первинного розкриття

Під первинним розкриттям розуміють комплекс робіт, пов'язаний з розбурюванням продуктивного пласта, забезпеченням міцності і стійкості привибійної частини свердловини.

Одним з найважливіших завдань при бурінні на нових або мало вивчених площах є виявлення всіх горизонтів, в яких вміщується нафта чи газ, оцінка промислових запасів вуглеводнів у них.

До задач випробування перспективних горизонтів належить:

1. одержання припливу пластового флюїду з даного об'єкта;

2. відбір проби флюїду для проведення лабораторного аналізу;

3. вимірювання початкового пластового тиску;

4. оцінка колекторських властивостей пласта;

5. оцінка ступеня забрудненості приствольної зони пласта;

6. оцінка продуктивності об'єкта;

7. оцінка можливих запасів вуглеводнів. Суть випробування полягає у:

1. ізоляції перспективного об'єкта від всіх інших проникних го­ризонтів і від впливу тиску стовпа промивальної рідини, якою запо­внена свердловина;

2. створенні достатньо великої різниці між пластовим тиском у даному об'єкті і тиском у свердловині з метою одержання припливу пластового флюїду;

3: вимірюванні об'ємної швидкості припливу і характеру зміни тиску в свердловині проти даного об'єкту протягом всього періоду випробування;

4. відборі достатньої кількості проби пластового флюїду для його дослідження.