- •1. Вплив макромолекулярної будови і надмолекулярних структур полімерів на процеси їх переробки і формування властивостей виробів.
- •2. Вплив температури і швидкості охолодження на кристалізацію полімерів.
- •3. Залежність деформаційних властивостей полімерів від температури.
- •4. Різні види деформацій, що розвіваються при течії полімерів.
- •5. Текучість полімерів, методи визначення.
- •6. Рівняння нерозривності при течії розплаву .
- •7. Рівняння руху при течії розплаву.
- •8. Рівняння енергії при течії розплаву.
- •9. Реологічне рівняння ньютонівської рідини.
- •10. Реологічне рівняння неньютонівської рідини.
- •11. Течія розплаву полімеру в циліндричній трубі.
- •12. Течія розплаву полімеру в плоскій щілині.
- •13. Наслідки високоеластичності розплаву полімерів при течії.
- •14. Еластичне відновлення струменю потоку розплаву.
- •15. Еластична турбулентність потоку розплаву.
- •16. Теплопровідність у стаціонарному і нестаціонарному режимах теплопередачі.
- •17. Загальні уяви про фізичну сутність і математичне моделювання технологічних процесів.
- •18. Замкнута система рівнянь: диференціальні рівняння, припущення, умови однозначності.
- •19. Механізм ламінарного змішування полімерів.
- •20. Періодичне та безперервне змішування компонентів композиції.
- •21. Диспергування інгредієнтів при змішуванні компонентів композиції.
- •22. Якісний аналіз роботи одночерв’ячного екструдера.
- •23. Фізична сутність зони завантаження одночерв’ячного екструдера.
- •24. Фізична сутність зони плавлення одночерв’ячного екструдера.
- •25. Фізична сутність зони дозування одночерв’ячного екструдера.
- •26. Фізична сутність і математична модель формування заготовок виробів з розплаву.
- •27. Гідродинамічний розрахунок формуючого каналу головки для труб.
- •Розрахунок коефіцієнта геометричної форми головки
- •Розраховуємо обємну секундну продуктивність
- •Розрахунок перепаду тиску в головці
- •Знаходимо ефективну в’язкість матеріалу в кожному каналі, Па*с:
- •Знаходимо перепад тиску в кожному каналі
- •28. Загальні принципи побудови математичних моделей процесів термічної обробки виробів з полімерів.
- •29. Умови рішення задач теплообміну при охолодженні виробів з полімерів.
- •30. Стаціонарні задачі теплопровідності для термічної обробки (охолодження) виробів з полімерів.
- •31. Фізична сутність і математичні моделі термообробки (охолодження) полімерних труб.
- •32. Фізична сутність і математична моделі накладення полімерної ізоляції на дріт та кабель.
- •33. Фізична сутність і математична модель операції калібрування порожнистого виробу.
- •34. Фізична сутність та математичні моделі операцій підготовки і дозування розплаву в литтєвий машині.
- •35. Фізична сутність і математична модель операцій вприску розплаву при литті під тиском.
- •36. Фізична сутність методів термоформування виробів з листів, математична модель операції нагріву заготовки.
- •37.Загальні відомості про пресування, математична модель операції нагріву прес-матеріалу.
- •38. Теорія розмірності та значення її при створенні математичних моделей.
3. Залежність деформаційних властивостей полімерів від температури.
Деформацією називається зміна розмірів, обсягу і форми під дією температури, зовнішнього механічного впливу або внутрішніх сил. Деформаційні властивості зазвичай оцінюють за кривими σ-ε. На всіх кривих спостерігається початковий прямолінійний ділянку, на якому виконується закон Гука σ = Е * ε. Напруга, яка відповідає кінця цієї ділянки називається межею пружності σ упр. При подальшому навантаженні закон Гука не виконується і загальна деформація:
ε заг = ε упр + ε Вел + ε ВТ
Відносний внесок кожного виду деформації визначається низкою факторів: 1) умови деформування (температура і швидкість програми навантаження), 2) фізичного стану полімеру, 3) фазовий стан полімеру; 4) хімічної будови полімеру;
Хід кривих σ-ε в значній мірі залежить від релаксаційного характеру деформації. Він виявляється: 1) у відставанні деформації від напруги при прикладанні навантаження, 2) наявності залишкової деформації після зняття навантаження.
Величина залишкової деформації може служити критерієм при розподілі полімерів на пластичні й еластичні. Пластичні полімери або пластмаси зберігають задану форму і деформацію після видалення деформуючий сили та їх залишкова деформація дорівнює початкової ε ост = ε 1, а еластичні полімери тобто еластомери відновлюють розміри і форму ε ост> 0.
Всякое изменение формы тела под действием внешних сил, называется деформацией.
Деформация бывает обратимой и необратимой (остаточной).
При обратимой деформации после устранения внешних сил полностью восстанавливается первоначальная форма тела; материалы, которые ведут себя подобным образом называются упругими или эластичными, а их деформация – упругой или эластической.
При остаточной деформации вновь приобретенная форма сохраняется после прекращения действия внешних сил (пластические тела или пластическая деформация).
Часто наблюдается два вида деформации одновременно, т.е. после снятия внешнего воздействия первоначальная форма тела восстанавливается не полностью – процесс носит частично обратимый характер.
При наличии достаточно больших сил и температуры упругая деформация может переходить в пластическую. Этим явлением пользуются при формовании различных изделий. Эффект, вызванный внешними силами (нагрузкой) зависит не только от величины, но и от направления ее (их) и поперечного сечения деформируемого образца.
Закон Гука : σ = Е • ε , где ε – относительная деформация;
Е – модуль упругости;
σ – удельная нагрузка на образец
Е – напряжение, которое необходимо приложить к телу для того, чтобы относительная деформация равнялась 1 ( Е = σ при ε = 1). Характеризует способность того или иного тела упруго деформироваться.Е зависит от природы тела, температуры и других факторов. Различают модуль растяжения, изгиба, сдвига и др.
Важнейшей характеристикой полимера является термомеханическая кривая, отражающая зависимость деформации от температуры.
Приборы для снятия этой зависимости – консистометры. Задают постоянную нагрузку и снимают зависимость деформации от температуры.
Рис.1. Термомеханическая кривая аморфного полимера.
На термомеханической кривой различают 4 области:
I - область стеклообразного состояния – это область до Тст – деформация мала, и ее величина пропорциональна температуре. Полимер подчиняется закону Гука. Так как полимеры при температурах < Тст имеют сходство (прозрачность, хрупкость..) с обыкновенным силикатным стеклом, состояние до Тст называют стеклообразным, Тст – температурой стеклования.
II – переходная область;
III – область высокоэластического состояния – это область, в которой деформация обратима, в зависимости от температуры незначительно изменяется; модуль упругости имеет небольшое значение;
IV – область вязкотекучего состояния ( > Тст). полимер находится в вязкотекучем состоянии, течет как вязкая жидкость. Вблизи Ттек нагрев приводит к резкому увеличению деформации. которая теперь необратима (пластическая деформация).
Тхр –температура хрупкости; Тс – температура стеклования; Тт – температура текучести; звёздочкой отмечена точка начала термодеструкции.