97.Теорія економічної глобалізації

Глобалістика є молодою наукою, а тому сучасна те­орія її ще не сформована остаточно. Але деякі концепції уже намітились.

Перша з них — концепція "межі зростання" - Римський клуб. Практичним результатом досліджень в рамках цієї концепції були спроби моделювання світової економіч­ної динаміки. При цьому за змінні бралися п'ять вели­чин: населення, капіталовкладення, виробництво про­довольства, використання невідновлюваних ресурсів, забруднення природного навколишнього середовища. Її перевірка привела до висновку про те, що в умовах збереження наявних тенденцій зростання людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі демографічної та еконо­мічної експансії. Причому, зростання наштовхується не тільки на планетарно-ресурсні обмеження, а й на внутрішні обмеження людства: егоцентризм елітарних країн і транснаціональних корпорацій, архаїчний су­веренітет великої кількості країн і їх конфліктна кон­куренція, дезінтеграція людського співтовариства. Це розвиток без будь-якого майбутнього і як альтернати­ва йому висувається глобальна проблема нового Гума­нізму.

Інша концепція отримала назву "сталого розвитку". Кри­тичний поріг сталого зростання світової спільноти уже подоланий. Необхідно зупинити глобальний демографічний вибух у країнах, що розвиваються.

Приваблює програма, роблена на основі цієї концепції - передбачає пошук нових шляхів, які б забезпечили прогрес людства не тільки в елітарних регіонах світу і в короткі термі­ни, а для планети в цілому і на довгострокову перспек­тиву.

Концепція "універсального еволюціонізму" розви­вається на базі ноосферного вчення В. Вернадського. В ній піддаються критиці ідеї, сформульовані "рим­ським клубом". Глобальна природа розглядається як са­моорганізована система. Закликають враховувати реакцію біосфери на процеси глобально­го розвитку. Спільний розвиток світової людської спільноти і біосфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодженим і ефективним. В результаті конструктивної коеволюції може сформуватися ноосферна цивілізація, що відкриває шлях до розвитку нової якості.

Концепція "мітозу біосфер" розглядає ноосферу як гармонійний синтез біосфери і техносфери. Ноосфера - важливий фактор еволюції Всесвіту.

Концепція "світ-системного аналізу" розглядає роз­виток економік, історію систем і цивілізації. Капіталі­стична світ-система розглядається як перша історична форма глобальної системи, яка безупинно розвиваєть­ся у взаємодії ядра, напівпериферії і периферії світу.

Концепція "контрольованого глобального розвитку" обґрунтовує створення системи моделей альтер­нативного глобального розвитку і рекомендацій щодо вибору оптимальних систем управління цим розвит­ком.

Найбільш досконалим як з теоретичної, так і з прак­тичної точки зору є ліберальний підхід західної демо­кратії.

Західні пропозиції з глобальної модернізації можна звести до трьох узагальнених позицій:

1. ринкове господарювання;

2. раціональне знання в повному обсязі його ідей, дисциплін, інститутів і технологічного оснащення в їх історичній трансформації;

3. принцип правозахищеної гідності людини.

Це є альтернатива традиційним принципам:

1. влада власності;

2. медитативно-сакральне знання;

3. затверджений ззовні статус людської особистості.

В основу західної ліберальної концепції глобалізації, покладено принцип субсидіарності (доповнюваності), який передбачає багаторівневу систему прийняття рішень. Всього виділяють 4 рівні: комунальний, регіональний, національний і наднаціональний.

Виходячи з цього, рішення кожного конкретного пи­тання належить до компетенції тієї гілки влади, яка забезпечує її оптимальне вирішення.

Держава повинна стати гарантом соціальної стабільності, захисником бідних і знедолених, фортечним муром від міжнародної злочинності й терору. Крім того, держава повинна надавати необхідну правову та фінансову підтримку малому і середньому бізнесу, створенню інституціональної основи для інноваційного розвитку своїх регіонів, їх успіху на світовому ринку. А також урегулювання на­ц конфліктів.

Сьогодні у зв'язку з глобалізацією, яка висвітлює нову роль знання, з одного боку, та зачіпає старі пара­дигми цінностей, — з іншого, проблема загострилась. Коли мова йде про глобальну перебудову цієї сфери суспільного буття, не треба забувати про синтез традиційного і нового. Істина знаходиться посередині.

Якщо брати до уваги практичний аспект цієї кон­цепції, то вона пропонує впроваджувати такі глобальні фактори зростання, як-то:

1. гнучкі валютні курси;

2. зниження торговельних бар'єрів;

3. заохочення транснаціональних корпорацій до орга­нізації виробництва в країнах із мінімальними витратами;

4. прискорення розвитку сфери послуг як основної сфери зайнятості та виробництва суспільного багатства;

5. "зелену революцію" в сільському господарстві;

6. здешевлення енергії;

7. послаблення регулюючої ролі урядів у національ­них економіках;

8. покращення життєвого рівня людей;

9. підвищення освітнього рівня населення в глобаль­ному масштабі.

Слід зауважити, що ці рекомендації щодо глобаль­ної модернізації економіки знаходять достатню реалі­зацію в практичній діяльності багатьох країн. Отже, очевидно мова йде про найбільш раціональний шлях глобальної модернізації. Та наскільки він об'єктивний, можливий і прогресивний, побачимо в майбутньому.