95. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво: структура, наслідки та тенденція розвитку

Набирають сили інтеграційні процеси у Східній Азії та Тихоокеанському басейні. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво включає дві основні гру­пи країн та регіональні полюси зростання.

1. Найбільш успішно розвивається Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), куди входять:

Для АСЕАН характерні:

Бруней Філіппіни Сінгапур Індонезія Таїланд В'єтнам Лаос, Камбоджа

а) давні історичні традиції підтримки торговельних зв'язків;

б) відрегульовані форми співробітництва.

Звертають на себе увагу стратегічні завдання, вису­нуті у 1995 р. угодою про утворення цієї зони вільної торгівлі:

1. До 2000 р. знизити тарифи країн-учасниць в се­редньому до 5 % із 38 тис. найменувань товарів.

2. У 2003 р. створити повноцінну зону вільної тор­гівлі.

Але повною мірою ці завдань реалізувати не вдало­ся. Причиною цього є недоліки АСЕАН:

а) невисокий ступінь зрілості інтеграційних процесів;

б) неглибокі інституційні перетворення; так, зону вільної торгівлі АСЕАН можна віднести лише до пер­шого етапу економічної інтеграції (зона з відміною та­рифів).

Водночас у Азійсько-Тихоокеанському регіоні швид­ко розвиваються субрегіональні ринки товарів і капі­талів. Слід відзначити окремі полюси, або трикутники зростання.

Перший полюс — Південно-китайська економічна зона (КНР, Гонконг, Тайвань).

Другий полюс — "золотий трикутник зростання" (Індонезія, Малайзія, Сінгапур).

Третій полюс — економічна зона країн басейну Японського моря (Корея, Тайвань).

Четвертий полюс — Індокитайська економічна зона.

Фінансова криза 1997—1998 pp. завдала значних збитків країнам регіону. За 1998 р. ВВП скоротився: в Індонезії на 18—20 %, в Малайзії на 7—9 %, на Філіппінах — на 1 %. Негативні соціально-економічні наслідки цієї кризи були вражаючими, так за деякими оцінками за 15 місяців (1987—1998 pp.) за рівнем своїх доходів 50 млн осіб в Азії опустились за межу бідності. Країни регіону здійснюють активу антикризову діяль­ність. В антикризовій політиці є два підходи.

Перший (Китай і Малайзія) робить акцент на таких заходах:

1. захист внутрішньої економіки шляхом валютно­го контролю;

2. підтримка місцевого бізнесу.

Другий (Тайвань і Південна Корея) за основні захо­ди вважає:

1. рішучу санацію економіки;

2. підвищення відкритості економіки.

Основна причина різниці в підходах — це обсяги внутрішнього ринку країн, що сповідують певний ва­ріант економічної політики.

Не зважаючи на складність економічного процесу, в Азійсько-Тихоокеанському регіоні набирає сили і втілюється ідея формування організації Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС).

За планами АТЕС до 2020 р. передбачається створи­ти найбільшу у світі зону вільної торгівлі. В цю інте­граційну групу попередньо входить 18 країн. Це, пере­дусім, країни АСЕАН, а також Південна Корея, Тай­вань та ряд країн Північної і Південної Америки.