- •75.Регулювання платіжного балансу в умовах фіксованого валютного курсу
- •76.Регулювання платіжного балансу в умовах гнучкого валютного курсу
- •77.Основи макроекономічної моделі для відкритої економіки.
- •78. Модель відкритої економіки Мандела-Флемінга
- •79.Монетарна політика у малій відкритій економіці при фіксованому валютному курсі.
- •80.Фіскальна політика у малій відкритій економіці при фіксованому валютному курсі.
- •81.Зовнішньоекономічна політика у малій відкритій економіці при фіксованому валютному курсі.
- •82.Фіскальна політика у малій відкритій економіці з гнучким валютним курсом.
- •83.Монетарна політика у малій відкритій економіці з гнучким валютним курсом.
- •84.Протекціоністська зовнішньоекономічна політика у малій відкритій економіці при фіксованому валютному курсі.
- •85.Грошова політика у великій відкритій економіці при гнучкому валютному курсі і високій мобільності капіталу.
- •86.Фіскальна політика у великій відкритій економіці при гнучкому валютному курсі і високій мобільності капіталу.
- •87. Монетаристське моделювання відкритої економіки
- •88. Сутність і особливості міжнародної економічної інтеграції
- •89.0Сновні принципи та ефекти інтеграції
- •90.Характеристика митного союзу, що підвищує добробут нації
- •91.Характеристика митного союзу, що знижує добробут нації
- •92.Регіональна економічна інтеграція
- •1.Західноєвропейська економічна інтеграція
- •2.Північноамериканська економічна інтеграція
- •3.Африка
- •4. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво
- •5.Інтеграція національних економік у Східній Європі
- •96.Інтеграція національних економік у Східній Європі
- •93.Західноєвропейська економічна інтеграція: стадії, принципи та наслідки
- •94.Північноамериканська економічна інтеграція: стадії, принципи та наслідки
- •95. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво: структура, наслідки та тенденція розвитку
- •97.Теорія економічної глобалізації
- •98.Глобалізація як закономірність світової економіки
- •99. Світові економічні аспекти глобальних проблем
- •100. Економічний розвиток України в умовах глобальної модернізації
94.Північноамериканська економічна інтеграція: стадії, принципи та наслідки
Найбільш значним об'єднанням є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), яка включає США, Канаду і Мексику. Населення країн зони — більше 370 млн осіб, ВВП — більше 10 трлн дол. На це угрупування припадає 20 % світової торгівлі.
Основні положення угоди про створення НАФТА такі:
1) відміна мита на товари трьох країн під час торгівлі між собою;
захист північноамериканського ринку від експансії азійських і європейських компаній;
зняття заборони на капітальні вкладення і конкуренцію американських і канадських компаній в банківській і страховій справі в Мексиці;
створення тристоронніх груп для вирішення проблем, пов'язаних з охороною оточуючого середовища (довкілля).
Від інтеграційних зрушень виграють усі члени угрупування:
споживачі — від розширення торгівлі та зниження тарифів;
американські промисловці — від притоку дешевої мексиканської робочої сили;
американські економічні сектори з виробництва електроніки, комп'ютерної техніки, автозапчастин, будматеріалів — від зростання доходів;
значно зростає зовнішня торгівля Канади; так, канадський експорт за 10 років подвоївся, причому 80— 84 % припадає на СІЛА;
прогнозується, що Мексика підвищить темпи зростання з 1,6 % до 2,6 %, скоротить період реформування своєї економіки і перехід до економічно розвинутих країн з 50 до 10—15 років.
За угодою НАФТА вимальовується стратегія і тактика економічної політики і такі стратегічні завдання.
Створення повноцінного північноамериканського спільного ринку до 2010 р.
Створення самодостатнього панамериканського торговельного блоку від Аляски до Вогняної Землі.
Основні тактичні напрямки діяльності НАФТА:
активно сприяти торгівлі та інвестиціям шляхом усунення як традиційних, так і нетрадиційних торговельних бар'єрів;
полегшувати доступ іноземних інвесторів на внутрішній ринок шляхом розширення прав усіх інвесторів при одночасному обмеженні державного регулювання;
узгоджувати стимулювання зростання рівня зайнятості й реформування в сфері соціальної політики з метою всебічної підтримки експорту;
здійснювати більш ефективне розв'язання торговельних спорів за допомогою спеціально створених механізмів.
Основна мета НАФТА — прискорити процес формування найбільшого на Північноамериканському континенті регіонального господарського комплексу.
Інтеграційні процеси активізуються і в Південній Америці. На початку 60-х pp. тут планувалося створити "зону вільної торгівлі", а потім — Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР). Але політична і економічна кризи не дозволили реалізувати ці плани. До середини 90-х pp. інтеграційні процеси активізувались шляхом укладення торговельного пакту МЕРКО- СУР між Аргентиною, Бразилією, Уругваєм і Парагваєм, який приєднався пізніше. Пакт набрав чинності з 1 січня 1995 р. Він мав привести до створення нового великого регіонального торговельно-економічного блоку, що об'єднає держави з загальною чисельністю населення більш ніж 220 млн осіб і сумарним ВВП в 550 млрд дол.
В результаті створення цього угрупування 90 % взаємної торгівлі чотирьох держав звільняються від дії будь-яких тарифних бар'єрів, а щодо імпорту з третіх країн, то запроваджується загальна тарифна структу- pa і митні правила. Передбачається, що МЕРКОСУР буде інтегруватися з НАФТА і поступово в нове угрупування увійдуть інші країни регіону.
АФРИКА
Прагнуть розвивати інтеграційні процеси у своєму регіоні африканські країни. В 1989 р. в Північній Африці було створено союз Арабського Магріба за участі Алжиру, Лівії, Мавританії, Марокко і Тунісу. Угода про цей союз передбачає організацію широкомасштабного економічного співробітництва на рівні регіональної інтеграції. Але сьогодні Північноафриканський регіон являє собою п'ять замкнутих в національних кордонах, відокремлених один від одного ринків.
Прагнення інших африканських країн до економічної інтеграції означає спробу відсталих, економічно не пов'язаних між собою країн створити в окремих субрегіонах Африки умови для розвитку промисловості, яка була б орієнтована на задоволення потреб внутрішнього ринку. Створюючи економічні союзи та митні зони, африканські країни планували на основі скоординованої політики розвивати тісні економічні зв'язки між собою. Результатом мало було стати виникнення містких внутрішніх ринків як бази модернізації економіки. Інтеграція розглядалась як альтернативний шлях розвитку з "опорою на власні сили". Ця ідея є і в планах Організації Африканської Єдності (ОАЄ) зі створення Африканського економічного співтовариства.
Сьогоднішня практика реалізації інтеграційних планів в Африці та завдань поглибленого співробітництва між країнами регіону показує, що всі ці цілі й завдання залишаються поки що лише побажаннями. Разом з тим ідея африканського спільного ринку залишається популярною на цьому контингенті.